Справа № 191/2104/19

Провадження № 1-і/191/87/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року                                м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді                                                 ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 ,

        прокурора                                         ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                                         ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката                                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2022 року прокурор Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3  звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні і продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки, будучи на свободі, останній має можливість переховуватися від суду у зв`язку з тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання та просила застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, обґрунтовуючи наступним. У обвинуваченого є стійкі соціальні зв`язки: має зареєстроване місце проживання, є цивільна дружина та малолітня донька, яка народилася під час його перебування під вартою, тому він не записаний батьком, адже не перебував у шлюбі з матір`ю дитини. Стосовно можливості вчинення нових кримінальних правопорушень, то захисник зазначив, що така можливість взагалі відсутня, адже йому необхідно утримувати дитину.

Заслухавши учасників судового провадження щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, і якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об`єктивної істини у справі.

Щодо твердження захисника про наявність стійких соціальних зв`язків обвинуваченого з його цивільною дружиною та донькою, суд зазначає, що стороною захисту в межах розгляду даного клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою взагалі не надано жодних доказів про існування цивільної дружини та доньки обвинуваченого і тим більше наявність між ними стійких соціальних зв`язків.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_4 , хоча раніше і не судимий, але обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України, що були скоєні під час розгляду у Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. Зазначене, на думку суду, також викликає обґрунтовані сумніви у неможливості вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчинених злочинів, характеру інкримінованих обвинуваченому діянь, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою.

Також варто зазначити, що суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів також є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 199 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09.10.2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 11.08.2022 року о 09.30 годині.

Суддя                                         ОСОБА_1