Справа № 458/439/22

1-кп/458/60/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2022                                                                 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження –

сторона обвинувачення:

прокурори Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпіла особа - Турківська міська рада Самбірського району Львівської області, повноважний представник ОСОБА_5 ,

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_6 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022 року № 42022142330000079 за обвинуваченням ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ісаї Турківського району Львівської області, проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньою освітою, фізична-особа підприємець, не є особою з інвалідністю, пенсіонер, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України, -

       В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 будучи зареєстрованим фізичною-особою підприємцем з основним видом діяльності якого є «Обробка деревини», «Лісопильне та стругальне виробництво» згідно свідоцтва платника податку серії НОМЕР_1 від 01.01.2012 року, в період часу з січня 2022 року по червень 2022 року (точного часу не встановлено), діючи незаконно, в порушення спеціальних дозвільних правил та норм чинного законодавства, умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, з метою економії часу, заощадження матеріальних ресурсів, шляхом надання усних вказівок підлеглим працівникам - різноробочим щодо розміщення відходів, які отриманні в результаті обробки деревини (деревною стружкою - тирсою) на відкритий ґрунт земельних ділянок площами 0,0349 га та 0,0176 га, що розташовані в прибережній смузі річки Стрий на території Турківської міської ради в селі Ісаї Самбірського району Львівської області на відстані від 19,57 м до 43,52м до урізу води річки Стрий, що призвело до засмічення та забруднення вказаних земельних ділянок відходами площами 0,0349 га та 0,0176 га відповідно. Вказані умисні та незаконні активні дії (складування відходів) та бездіяльності (не прибирання території від відходів за межі прибережної захисної смуги) ОСОБА_6 створили небезпеку для довкілля, оскільки виникла загроза забруднення водного об`єкту (згідно ст. 60 ЗК України вздовж річок, та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги) в результаті розміщення вищезгаданих відходів в межах прибережної захисної смуги, у зв`язку з чим державі в особі Турківської територіальної громади Самбірського району Львівської області завдано збитки на загальну суму 10976,42 гривень.

Суд вважає, що дії  ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України – псування земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що спричинило небезпеку для довкілля.

Дії ОСОБА_6 виразились у псуванні земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що спричинило небезпеку для довкілля.

Позицій учасників судового провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні звернув увагу, що 19.07.2022 року між начальником Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області  ОСОБА_3  та підозрюваним  ОСОБА_6 , в присутності захисника ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468,469,472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також повідомив про відшкодування заподіяним матеріальних збитків в повному обсязі. Зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Позиція обвинуваченої особи.

Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, свою вину визнав беззастережно повністю, просив призначити узгоджену міру покарання, згодний з умовами угоди, розуміє наслідки укладання угоди, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу та просив суд затвердити укладену угоду, заподіяні матеріальні збитки відшкодував в повному обсязі, просив врахувати те, що є пенсіонером, надає посильну дорогу як підприємець Україні у війні. В судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, 

Позиція захисника обвинуваченої особи.

У процесі судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, оскільки така укладена в порядку, передбаченому ст.ст. 468,469,472 КПК України, та відповідно підтвердив підписання письмової угоди в його присутності.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Статтею 474 КПК України регламентований загальний порядок судового провадження на підставі угоди.

Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.239 КК України, підозрюваний у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення; щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував заподіяну шкоду.

Також, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди  ОСОБА_6 буде призначено покарання за ч.1 ст.239 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваному.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти відповідні рішення, в тому числі положеннями п.1 ч.3 зазначеної статті визначено, що суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 КПК України.

Відповідно до ст..468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

За п.1 ч.4 ст.469 КПК, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України як псування земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що спричинило небезпеку для довкілля.

Дане кримінальне правопорушення, санкцією ч.1 ст.239 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Згідно ч.ч.1,2 ст..12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, кримінальним проступком є передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі, у зв`язку з чим дане правопорушення, є кримінальним проступком.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 відповідно до ст..66 КК України є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування заподіяних збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст..67 КК України, судом не встановлено.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений  цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст..476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним.

Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.

Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому суд зазначає, що обумовлення сторонами угоди у її тексті факультативних питань, які не передбачені загальними вимогами до таких угод згідно з ст.472 КПК України (зокрема щодо пропонованого терміну іспитового строку та стягнення процесуальних витрат), та які належать до дискреційних повноважень суду при ухваленні вироку, є пропозиціями до суду, які самі по собі не порушують прав та свобод сторін.

Також суд бере до уваги, що наданою угодою передбачено покладення на обвинуваченого обов`язків щодо співпраці у викритті інших кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність суспільного інтересу в укладенні угоди.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України.

В укладенні даної угоди згідно з ст.52 КПК України брав участь захисник.

Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним  ОСОБА_6 відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість затвердження даної угоди та призначення підозрюваному узгодженого сторонами виду та міри покарання.

Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

В постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №203/378/17 та 29.11.2018 в справі №761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п.12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».

У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні витрати на залучення експерта – відсутні.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов. В рамках кримінального провадження не було пред`явлено цивільного позову. 

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

В кримінальному провадженні заходи забезпечення не застосовували, у зв`язку з чим дане питання судом не вирішується.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7,8,9,30-33,110,314,369-371,373,374,376, 473,475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між начальником Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим (на час укладення угоди підозрюваним) ОСОБА_6 , в присутності захисника ОСОБА_7 , з іншої сторони, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022 року № 42022142330000079 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України, укладену 19.07.2022 року.

ОСОБА_6 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України та  призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст..394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Роз`яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя                                                 ОСОБА_1