Справа № 175/59/18

Провадження № 2/175/26/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Шуваєва Олена Станіславівна, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

04 січня 2018 року, до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулася позивачка ОСОБА_3 із позовом про визнання недійсним правочину та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Під час судового розгляду справи, позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та 15 січня 2020 року, судом була прийнята остаточна редакція (т.5 а.с. 63-74) уточненої позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Шуваєва О.С., ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У позовних вимогах позивач просить:

1.Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 за індексним номером рішення 36100578, прийняте у позасудовому порядку 11.07.2017 року (дата державної реєстрації) та12.07.2017 року (дата внесення до реєстру) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С.

2.Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 за індексним номером рішення 36101690, прийняте у позасудовому порядку 11.07.2017 року (дата державної реєстрації) та12.07.2017 року (дата внесення до реєстру) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С.

3.Скасувати рішення про держану реєстрацію права власності ОСОБА_7 на спадкове майно, що є предметом іпотеки, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га. для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 за індексним номером рішення 36102645, прийняте у позасудовому порядку 11.07.2017 року (дата державної реєстрації) таї2.07.2017 року (дата внесення до реєстру) приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С.

4.Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5.Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6.Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7. Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на спадкове майно, а саме: на садовий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 63,6кв.м. з господарськими будовами і спорудами, розташованими на земельної ділянки площею 1459 кв.м. у "садовому товаристві "Ізумруд" обслуговуючий кооператив, що знаходиться в селищної раді Обухівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області за індексним номером рішення 39826762, прийняте 23.02.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златової Н.А.

8. Визнати за ОСОБА_3 власності на ј частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м. з господарськими будовами і спорудами: А-садовий будинок, Б-лазня, В-вбиральня, 1-3 -огорожі, яка знаходиться на земельної ділянки площею 1450 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_3 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_12 . На момент його смерті вони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого Жовтневим відділом РАГС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 23 серпня 2013 року за актовим записом № 596.

Також, спадкоємцями першої черги, після смерті ОСОБА_12 , є в рівних частках: його батько ОСОБА_4 , вона - дружина ОСОБА_3 та діти померлого від першого шлюбу: син ОСОБА_5 і донька ОСОБА_6 .

Усі спадкоємці своєчасно, в порядку визначеним законом, подали відповідні заяви до приватного нотаріуса ДМНО Кудрявцевої Т.М. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також позивачка зазначає, що після смерті її чоловіка ОСОБА_12 відкрилася спадщина на наступне спадкове майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 337,8 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;

- садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м., яка знаходиться на земельної ділянки площею 1450 кв.м., вартістю 20 418,00 гривен.

- частку в Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлит`є» у розмірі 51 відсоток, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, 23 листопада 2016 року вона, позивачка, подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 „ що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та отримала Свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке їй було видане 19.09.2017 року на 1/4 частку в Статутному капіталі TOB «Завод Спецлит`є» приватним нотаріусом ДМНО Кудрявцевою Т.М., за реєстровим № 1110, а також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Що стосується спадкових прав на іншу частку спадкової маси, зокрема житловий будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_1 , позивачці оформити належним чином не вдалося, оскільки на вказане майно було здійснено стягнення як на іпотечне майно та зареєстровано право власності на третіх осіб.

Проте, позивачка не погоджується з такою обставиною та зазначає про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснено у позасудовому порядку приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. відбулося з порушенням законодавства, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх спадкових прав.

У судовому засіданні, представник позивачки, адвокат Кулаков О.В. у судовому засіданні повністю підтримав позовну заяву, та просив суд задовольнити у повному обсязі позовні вимоги пред`явлені за уточненим позовом.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Горбунова А.О. у судовому засіданні повністю заперечувала проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, тому просила суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідачки ОСОБА_8 - адвокат Лихопьок Д.П. - у судовому засіданні повністю заперечував проти поданої позовної заяви, про що надав відповідний відзив на позов, згідно якого повністю заперечував проти пред`явлених позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними а також такими, що суперечать нормам чинного законодавства, тому просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_8 ще у 2005 році придбала будинок та садову ділянку у ОСОБА_12 у 2005 році, тому це майно не є спадковим, а вибуло із права власності ще до смерті спадкодавця на законних підставах.

Представник третьої особи ОСОБА_11 - адвокат Данильченко М.С. у судовому засіданні також заперечував проти пред`явленого позову, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, надав до суду письмову заяву в обґрунтування своїх заперечень, згідно яких зазначив про те, що позивачкою невірно обрано спосіб захисту своїх прав та метод доказування обгартувань викладених у позовній заяві.

Інші відповідачі та їх представників у судове засідання не з`явилися, проте надали відповідні відзиви на позовну заяву у якій повністю заперечували проти пред`явлених позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представників відповідачів та третіх осіб, вивчивши письмові докази, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_12 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданого Департаментом превентивної медицини Міністерства охорони здоров`я Об`єднані Арабські Емірати, за актовим записом про смерть (реєстраційним номером) DU0023812016 від 13.11.2016 р., засвідченого 15.11.2016 року першим секретарем з консульських питань Консульства України у місті Дубай (Об`єднані Арабські Емірати) Рідвановим Т.Е., за реєстровим номером: 570/1506-16.

На момент його смерті позивачка ОСОБА_3 перебувала з ОСОБА_12 в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого Жовтневим відділом РАГС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 23 серпня 2013 року за актовим записом №596.

Також судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_12 є в рівних частках: його батько ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 та його діти від першого шлюбу - син ОСОБА_5 і донька ОСОБА_6 . Інші спадкоємці першої черги, після смерті ОСОБА_12 відсутні.

Усі спадкоємці, своєчасно, в порядку частини першої статті 1268 ЦК України, а саме у шестимісячний строк, подали заяву до приватного нотаріуса ДМНО Кудрявцевої Т.М. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, 23.11.2016 року позивачка подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_12 „ що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Крім того встановлено, що після смерті ОСОБА_12 відкрилася спадщина на наступне спадкове майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 337,8 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частку в Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлит`є» у розмірі 51 відсоток, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Юридичний факт прийняття позивачкою спадщини, після смерті чоловіка, підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке їй було видане 19.09.2017 року на 1/4 частку в Статутному капіталі TOB «Завод Спецлит`є» приватним нотаріусом ДМНО Кудрявцевою Т.М., за реєстровим № 1110, а також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, тобто день смерті мого чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 йому належали житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га та земельна ділянка, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, а також садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , та частка у статутному капіталі TOB Завод «Спецлит`є».

Дана обставина підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 103268921, за № 103271336, за № 103271396.

Крім вищевказаного майна до складу спадщини входять борги спадкодавця.

Так, 20.04.2017 року до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кудрявцевої Т.М. від ПАТ «Акціонерний банк «Радабанк» надійшла вимога до спадкоємців в порядку статті 1281 ЦК України, в якому доводиться до відома приватного нотаріуса про наявність заборгованості за кредитним договором № 2815/ЮКР/0 від 18.06.2015 р., за кредитним договором №6016ЛОКР/0 від 06.07.2016 р., договором поруки № 6016/ЮКР/0-П1 від 06.07.2016 р., договором поруки 2815ЮКР/0-11 від 18.06.2015 р. та іпотечним договором № 2815/ЮКР/0-1-1/02-1 (житлової нерухомості) від 18.06.2015 р. перед ПАТ «АБ «Радабанк» та необхідності сплати заборгованості.

У листі ПАТ «АБ «Радабанк» № 2056/02 від 21.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кудрявцевою Т.М., повідомляється, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором № 2815/ЮКР/0 від 18.06.2015 р. станом на 14.04.2017 р. складає 764 663,62 грн.

У листі ПАТ «АБ «Радабанк» № 2055/02 від 21.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кудрявцевою Т.М., повідомляється, що заборгованість TOB «Завод «Спецлит`є» за кредитним договором № 6016/ЮКР/0 від 06.07.2016 р. станом на 21.04.2017 р. складає 1568782,76 грн.

Разом з тим, із повідомлення про заборгованість та додатків до неї вбачається наступне:

*у забезпечення кредитного договору №2815/ЮКР/0 від 18.06.2015 р. був укладений іпотечний договір від 18.06.2015 року № 2815/ЮКР/О-1-1/02-1 (житлової нерухомості).

*у забезпечення кредитного договору № 6016ЛОКР/0 від 06.07.2016 р. був укладений договір застави майна TOB «Завод «Спецлит`є» та договір поруки. Іпотечнийдоговір у забезпечення кредитного договору № 6016/ЮКР/0 не укладався.

Відповідно до вимог частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, якій відповідає його частці у спадковому майні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04.05.2017 року за Договором відступлення права вимоги №13 ОСОБА_7 отримав права Кредитора за кредитним договором №2815/ЮКР/0. Сума заборгованості на момент відступлення складала 711 658,84 грн. Одночасно з відступленням права вимоги за основним договором до ОСОБА_7 перейшли права Іпотекодержателя.

Так, відповідно до Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18.06.2015 р., відповідач ОСОБА_7 отримав права Іпотекодержателя на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га та кадастровий номер: 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га, розташованих за вказаною адресою.

Іпотекодавець, за іпотечним договором №2815/ЮКР/О-І-1/02-1 від 18.06.2015 р. ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено у судовому засіданні, у зв`язку з тим, що боржник - TOB Завод «Спецлит`є» відмовилось повернути - заборговані кошти за кредитним договором №2815/ЮКР/0 від 18.06.2015 року, виконання за яким було забезпечено іпотечним договором №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18.06.2015 року, то відповідачем ОСОБА_7 було повідомлено всіх спадкоємців про порушення умов кредитного договору боржником, надано, строк для усунення порушення шляхом погашення заборгованості, попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки - через надсилання відповідної вимоги спадкоємцям в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку». Крім того, Іпотекодержателем було подано оголошення до офіційного видання газети «Вісті Придніпров`я», в якому ОСОБА_3 попереджалась про порушення боржником зобов`язань та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також судом встановлено, що спадкоємці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_7 , що не мають грошових коштів на погашення боргових зобов`язань TOB Завод «Спецлит`є», а тому вони не заперечують проти задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки на вищевказані житловий будинок та відповідні земельні ділянки. розташовані по АДРЕСА_1 , про що 11.07.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О.С. було посвідчено відповідні заяви від складені від імені спадкоємців.

Проте, позивачка ОСОБА_3 , як один із спадкоємців після померлого Іпотекодавця, зволікала із отриманням надісланої вимоги Іпотекодержателя, що у свою чергу затягувало процедуру врегулювання боргових зобов`язань та створювало пряму перешкоду для належного володіння іпотеко держателем предметом іпотеки.

Згідно ст. 35 ЗУ Про Іпотеку, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 виконавши всі вимоги закону, зареєстрував 12.07.2017 року право власності на житловий будинок та земельні ділянки на підставі застереження в іпотечному договорі №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18.06.2015 р. в рахунок погашення основної заборгованості.

Щодо обґрунтування позивачки стосовно розміру загальної вартості спадкового майна, що складає 19 420 000,00 грн., з яких вартість її частки складає 4 855 000 грн. суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_3 , не надано жодних обґрунтованих та належних доказів на підтвердження вказаних обставин, які б свідчили та дійсно підтверджували вказаний розмір вартості спадкового майна. Зокрема, належним та допустимим доказом який підтверджував доводи позивача щодо такої вартості майна є відповідний висновок про оцінку майна проведеного згідно ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Не надання позивачкою та її представником належних доказів та взагалі будь яких доказів, які вказували б на таку оцінку майна вказує, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. В свою чергу, відповідачем ОСОБА_7 було надано відзив на позовну заяву, в якості додатків надані висновки суб`єктів оціночної діяльності, які вказую на зовсім іншу вартість майна, та будь яких доказів під час судового розгляду, які б спростовували висновки надані саме одним із відповідачів та підтверджували доводи позивачки про вартість майна, останньою не надано.

Отже посилання позивачки на порушення її прав, оскільки Кредитор звернув стягнення на іпотечне майно, що суттєво перевищує заборгованість за зобов`язання, не підтверджуються будь якими належними та допустимими доказами.

Що стосується посилання позивачки на ст. 234 ЦК України (фіктивний правочин), то

суд приймає до уваги наступні вимоги норм закону.

Так, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити саме наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Зокрема, договір іпотеки №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18.06.2015 р. було укладено між ПАТ «АБ «РАДАБАНК» та ОСОБА_12 . За договором про відступлення прав вимоги від 04.05.2017 року, відбулась заміна сторони Іпотекодежателя на ОСОБА_7 .

Відповідно до пункту 5.4.1. договору іпотеки №2815/ЮКР/0-І-1/02-1 від 18.06.2015 року, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок із земельними ділянками за кадастровим номером: 1221455400:01:012:0019, площею 0,15 га та кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0,0524 га розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою у свою чергу, не зазначено в позовній заяві, а також не підтверджено належними доказами у судових засіданнях, в чому саме полягав умисел сторін при укладені як зазначеного договору іпотеки, так і договору відступлення прав вимоги, при цьому, необґрунтовано зазначається про умисел ОСОБА_5 та інших спадкоємців, які взагалі не є сторонами зазначених договорів.

Також, суд ставиться критично до тверджень позивачки з приводу того, що відповідач ОСОБА_7 разом із ОСОБА_5 приховали факт смерті ОСОБА_12 від нотаріуса Шуваєвої О.С. та незаконно звернули стягнення на майно, оскільки як вбачається з матеріалів справи, нотаріус Шуваєва О.С. була повідомлена відповідачем ОСОБА_7 про смерть ОСОБА_12 та наявність спадкової справи відкритої у нотаріуса Кудрявцевої Т.М., на підтвердження чого 11.07.2017 року Шуваєвою О.С. - було зроблено Кудрявцевій Т.М. відповідний запит та отримано відповідь від 11.07.2017 року за вихідним №211/02-14.

Разом з тим, суд не вбачає обґрунтованих підстав для застосування положень ст.1212 ЦК України (загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави), на яких наголошує позивачка, як на доводи своїх обґрунтувань щодо позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судова палата у цивільних справ Верховного Суду України в своїй постанові 6-2407цс15 від 17.02.2016 року встановила суб`єктний склад осіб, які можуть звернутися з позовними вимогами в порядку ст. 1212 ЦК України. «... Крім того, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установлена статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Із самої норми ст.1212 ЦК України, а також знайшло своє підтвердження у вищевказаній постанові ВСУ, вбачається, що суб`єктом звернення з позовними вимогами в порядку ст. 1212 ЦК України є власником майна, у разі наявності відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Тому посилання позивачки на ст.1212 ЦК України є необґрунтованою, оскільки вона не є власником нерухомого майна та не перебуває у відносинах речово-правого характеру володільцем нерухомого майна.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи позовні вимоги ОСОБА_3 зводяться до визнання права власності на майно в порядку спадкування. Однак за положеннями ст.1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже приписами ст. 1212 ЦК України, враховуючи ст. 1213 ЦК України, передбачено повернення майна, однак дана норма не встановлює обставин, які можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності на майно в порядку спадкування за законом. Тобто, позивачкою в порушення норм вимог ст.50 ЦПК України, заявлено позовні вимоги про визнання недійсним правочину та визнання права власності в порядку спадкування за законом, які у свою чергу, регламентуються різними нормами цивільного законодавства, виникають з різних підстав та не є однорідними за свою правовою природою.

Разом з тим, суд приходить до висновку про те, що під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження послання позивачки про те, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва О.С., яка працює в Жовтневому районі м. Дніпро не мала права вчиняти реєстраційні дії відносно майна, яке знаходиться в Дніпровському районі та відносно сторони правочину, який зареєстрований в Новокайдацькому районі м. Дніпро, тобто нотаріус порушила ч.4 статті 55 ЗУ «Про нотаріат». Зокрема, частиною 2 статті 13-1 ЗУ «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі

Згідно частини 4 статті 55 ЗУ «Про нотаріат» встановлено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Тобто нотаріус міського округу має право вчиняти нотаріальні на всій території відповідного міста і не обмежена районом у місті, а оскільки ОСОБА_7 зареєстрований у місті Дніпрі, відповідно до статті 55 ЗУ «Про нотаріат» приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва О.С мала право на вчинення відповідних реєстраційних дій.

Разом з тим, суд також ставиться критично до тверджень позивачки з приводу того, що відповідачами та приватним нотаріусом порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, не дотримано вимоги статті 35 ЗУ Про іпотеку», а саме не направлено вимогу про усунення порушень за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, з наступних підстав.

Так, статтею 35 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Аналогічні вимоги викладені у пункті 5.4.1 Договору іпотеки.

Однак такі твердження не відповідають матеріалам справи, зокрема, як вбачається зі справи, ОСОБА_7 , разом з відзивом на позов надані вимоги на ім`я всіх спадкоємців, в тому числі на ім`я позивачки ОСОБА_16 та докази направлення такої вимоги, а отже твердження останньої про не надіслання їй письмової вимоги спростовуються вказаними додатками до відзиву.

Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка стверджує, що вона не надавала згоди на відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки та не укладала новий договір іпотеки, однак без її згоди відбулось відступлення, чим порушено вимоги чинного законодавства.

Проте, статтею 24 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Як встановлено судом, Іпотечним договором та чинним законодавством не передбачено отримання згоди іпотекодавця, а отже дії щодо відступлення прав вимоги, вчинені відповідачам по справі, є такими, що відповідають нормам закону, а твердження позивачки про необхідності укладання нового договору іпотеки, є її особистим тлумаченням без будь-яких посилань на чинні норми вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачкою заявлені позовні вимоги про визнання за нею право власності на 1/4 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також право власності по 1/4 частині на земельну ділянку, площею 1500 кв.м, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019 та земельну ділянку за кадастровим номером 1221455400:01:012:0020, що знаходяться за вищевказаною адресою.

Чинне законодавство передбачає поняття недобросовісного набувача (стаття 387 ЦК України та 390 ЦК України) та добросовісного набувача (стаття 388-390 ЦК України).

Частиною 1 статті 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18) зазначено, що слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Так, 26 вересня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м., кадастровий номер 1221455400:01:012:0019 та договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0020. Зазначені договори посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міщенко М.В.

Тобто на час подання позовної заяви ОСОБА_3 та на час розгляду справи спірне майно вже належало ОСОБА_11 , яка є добросовісним набувачем на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, які у свою чергу ніким не оспорювалися та нікчемними не визнавалися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У свою чергу, норми чинного законодавства чітко визначають правові підстави для витребування майна від добросовісного набувача, однак позивачка ігнорує такі норми права, не дивлячись на те, що про належність такого майна саме ОСОБА_11 , ОСОБА_3 було достовірно відомо з грудня 2019 року, оскільки ОСОБА_11 було подано клопотання про вступ у справу в якості третьої особи та подані в якості доказів відповідні договори купівлі-продажу, проте ні позивачкою ні її представником відповідних уточнень щодо витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, а отже суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання права власності на майно, що належать добросовісному набувачу, є необґрунтованими та безпідставними, тому не підлягають задоволенню, оскільки позивачем вибрано невірний спосіб захисту.

Так, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та будь-які підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст.13 ЦПК України), у зв`язку з чим, з урахуванням встановлених обставин по справі, суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, тому відмовляє у їх задоволенні..

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про скасуваня рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на на садовий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 63,6кв.м. з господарськими будовами і спорудами, розташованими на земельної ділянки площею 1459 кв.м. у "садовому товаристві "Ізумруд" обслуговуючий кооператив, що знаходиться в селищної раді Обухівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області за індексним номером рішення 39826762, прийняте 23.02.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златової Н.А. та визнання за ОСОБА_3 право власності на ј частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м. з господарськими будовами і спорудами: А-садовий будинок, Б-лазня, В-вбиральня, 1-3 -огорожі, яка знаходиться на земельної ділянки площею 1450 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд приходить до наступного.

Згідно договорів купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року вказаний садовий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,6 кв.м., та земельну ділянці площею 1450 кв.м. за вказаною адресою, ОСОБА_12 продав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . (т.4 а.с. 88-102)

Отже, вказане мано вибуло із власності ОСОБА_12 у 2005 році на законних підставах, не вважається спадковим майном, тому у відповідності до ст. ст. 1218-1220 ЦК України, суд не вбачає підстав для задоволення позву ОСОБА_3 у цій частині.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч.2 ст.133, ч.1 ст.141, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 9, 10, 11, 13, 19, 34, 76 - 80, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч.3 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Шуваєва Олена Станіславівна, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивачки ОСОБА_3 за позовом.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко

Повний текст рішення виготовлено 01.08.2022 року