Справа № 353/443/22

Провадження № 1-кп/352/203/22

У Х В А Л А

16 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ

       Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_2

прокурора                                 ОСОБА_3

обвинуваченого                                 ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Сабірабад Азербайджан, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,

                        в с т а н о в и в :

В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 20 серпня 2022 року.

В судовому засіданні 16 серпня 2022 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість підозри за ч. 3 ст. 307 КК України та недоведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважали за можливе обрати ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у виді застави в розмірі 184 тис. грн.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, прийшов до таких висновків.

Статтею 177 КПК України визначено, що   метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Єропейський суд з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4  обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 3 ст. 307 КК України, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 дійсно обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, офіційно не працює, не має стійких соціальних зв`язків, що може свідчити про те, що обвинувачений, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк може переховуватися від суду.

Наявність інших ризиків прокурором належним чином не доведено.

Жодної обставини на підтвердження зменшення ризику, встановленого при обранні запобіжного у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При цьому, суд враховує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема ухилятися від суду, є реальним та дійсним. А обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження. Тому жодних підстав для зміни чи скасування раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або ж обрання запобіжного заходу у виді застави, на чому наголошував захисник, судом не встановлено.

При цьому, не є визначальним критерієм для цього сама по собі тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи об`єктивні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду вказаного кримінального провадження, а саме: необхідності в дослідженні речових доказів, проведенні допиту обвинуваченого, проведенні судових дебатів та ухвалення судового рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, стосовно того, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, суд враховує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Враховуючи обставини злочину, а саме, що ОСОБА_4 обвинувачується незаконному придбанні, перевезенні з метою збуту та зберіганні з цією ж метою особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великих розмірах, зважаючи на положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст.177,183, 194, 372, 376, 392 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12, строком на 60 днів, тобто до 14 жовтня 2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя                         ОСОБА_6