ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

       15 серпня 2022 року                                                                                 Справа 160/11887/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахування та виплати додаткової винагороди та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи «Камянська виправна колонія (№34)» (адреса: 51912, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Михайла Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08562967) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату позивачу в день звільнення (31.07.2022) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі до ЗО 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;

- зобов`язати Державну установу «Кам`янська виправна колонія (№34)» (адреса: 51912, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Михайла Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08562967) здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі до ЗО 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць;

- стягнути з Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» (адреса: 51912, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Михайла Грушевського, 214, код ЄДРПОУ 08562967) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплату грошового забезпечення) в мою користь за період з 01.08.2022 по день фактичного розрахунку.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/11887/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано докази оплати судового збору. Поряд з цим у позовній заяві зазначено про те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1, 4 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Так, відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч.1 ст.1 Закону №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Поняття «заробітна плата» узгоджується з принципом відплатності праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Таким чином, за загальним правилом заробітна плата - це грошові суми, що виплачуються за виконану роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР, в структуру заробітної плати входить: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зазначене дає підстави для висновку, що середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні не містить ознак оплати за виконану роботу і до переліку усіх перелічених виплат не входить, а тому за своєю правовою природою не є заробітною платою.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження №12-301гс18), який полягає у такому.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, в силу положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору з позовними вимогами про виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Визначена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» пільга щодо сплати судового збору на позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не поширюється.

Стосовно посилання позивача на п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», яким установлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд зазначає, що позивачем не надано доказів, що вона є особою, реабілітованою відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Інших підстав для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 не наведено.

Таким чином, у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн.

Таким чином, за подання позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн за одну вимогу майнового характеру за наступними платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Документ про оплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) позивач має надати до суду.

Також позивач має право надати до суду документи, які підтверджують інші підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно з частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення зазначених недоліків.

Згідно з ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч.3 ст.169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1  до Державної установи «Кам`янська виправна колонія (№34)» про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахування та виплати додаткової винагороди та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Установити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.                          

Суддя                                                                                                      Н.В. Кучугурна