ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 681/1358/21

Провадження № 22-ц/4820/1343/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Мельник І.О.,

з участю представника апелянтки,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полонської дитячої музичної школи відділу культури та туризму виконавчого комітету Полонської міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області в складі судді Горгулько Н.А. від 03 червня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідача, вказувала, що працювала на посаді викладача по класу фортепіано Полонської дитячої музичної школи відділу культури та туризму виконавчого комітету Полонської міської ради Хмельницької області.

08.11.2021 року директором закладу їй було письмово повідомлено про те, що на підставі Наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СOVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти.

08.11.2021 року їй було вручено наказ директора школи № 54 від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи до усунення причин, що зумовили відсторонення, тобто на час відсутності щеплення від СOVID-19.

Стверджувала, що щеплення проти СОVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі її обґрунтованої відмови від участі в експериментальному щепленні проти СОVID-19.

Така підстава для відсторонення як відмова працівником від щеплення вакциною, яка перебуває в стадії клінічних випробувань, статтею 46 КЗпП України не передбачена.

Вакцини проти СОVID-19 не пройшли четвертої фази досліджень, - вивчення побічних ефектів і протипоказань, відтак позивачка не надає своєї згоди на участь в медичних експериментах.

З цих підстав позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ № 54 від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 03.06.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, та задовольнити позов повністю. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень, не визначена законом як обов`язкова, а тому непроведення такої вакцинації не може слугувати підставою для її відсторонення від роботи. Наказ про її відсторонення від виконання роботи не містить відомостей щодо її відмови здійснити щеплення у порядку, встановленому ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому є незаконним.

Відстороненням від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено права апелянтки, гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод та Конституцією України.

В засіданні апеляційного суду представник апелянтки підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді викладача по класу фортепіано Полонської ДМШ відділу культури та туризму виконавчого комітету Полонської міської ради Хмельницької області.

Наказом директора вказаного навчального закладу № 54 від 08.11.2021 року на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України від 04.10.2021року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 ОСОБА_1 , викладача по класу фортепіано Полонської ДМШ відділу культури та туризму виконавчого комітету Полонської міської ради Хмельницької області, відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від СOVID-19, без збереження заробітної плати.

08.11.2021 року позивачці вручено копію цього наказу.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржуваний наказ виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, таке обмеження права позивачки на працю є виправданим та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним і скасування.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних підстав для відсторонення позивачки та незаконність оскаржуваного наказу є безпідставними.

Так, пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч.1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є одним з передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон № 1645-14) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 за № 83.

Згідно пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що набрав чинності з 08.11.2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Суд першої інстанції належно застосував тлумачення поняття «законодавство», вжите у ч. 1 ст. 46 КЗпП України, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року у справі № 17/81-97 (№ 12-рп/98), і правильно констатував, що в це поняття включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Відтак наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є актом законодавства, яким згідно ч.1 ст. 46 КЗпП України передбачено інші випадки (підстави) відсторонення працівників від роботи.

В свою чергу вказаний наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року, як і постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 року, не визнані у встановленому порядку протиправними або нечинними, а отже, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відтак директор школи, пропонуючи позивачці надати документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від СOVID-19 (або довідку про абсолютні протипоказання) діяв в межах своїх повноважень згідно пункту 41-6 постанови КМУ № 1236 на виконання обов`язку забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками школи.

ОСОБА_1 не надала відомості про наявність у неї сертифікату проходження вакцинації проти COVID-19 та відповідних документів щодо протипоказань організму до такого щеплення роботодавцю.

При цьому запитувані документи не містять відомостей про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, дані медичного обстеження, право на таємницю щодо яких має особа згідно статті 286 ЦК України, статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Нормами чинного законодавства дійсно передбачено певну процедуру підтвердження відмови особи від обов`язкового профілактичного щеплення.

Так, згідно з ч.6 ст. 12 Закону № 1645-14 профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Матеріали справи не містять отриманої лікарем письмової відмови позивачки від щеплення чи відповідного акта про відмову.

Разом з тим, зміст позовної заяви, апеляційної скарги ОСОБА_1 цілком підтверджує її відмову від профілактичного щеплення проти COVID-19 з підстав відсутності даних щодо завершення клінічних випробувань зареєстрованих в Україні вакцин для профілактики СOVID-19, у зв`язку з чим таке щеплення позивачка розцінює як «медичний експеримент».

В свою чергу апеляційний суд констатує, що зафіксувати відмову особи від щеплення у встановленому порядку об`єктивно можливо лише в разі явки цієї особи до лікаря (медичного закладу) з метою профілактичного щеплення проти COVID-19.

При цьому в матеріалах справи відсутні дані щодо явки позивачки до лікаря для профілактичного щеплення проти COVID-19.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Конституції України саме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Оспорюваним наказом дійсно обмежено право позивачки на працю, разом з тим, ОСОБА_1 мала можливість вакцинуватися або надати відповідний медичний документ про звільнення від обов`язкової вакцинації до 08.11.2021 року, тобто, усунути обставину, що зумовила її відсторонення від роботи.

Норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та учнів, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи виданий з метою забезпечення з 08.11.2021 року допуску до роботи працівників закладів освіти виключно тих, що пройшли щеплення або ж надали відповідні документи про абсолютні протипоказання до щеплення. Вказані обмеження прав можуть допускатися задля забезпечення суспільних інтересів, в тому числі, здоров`я нації та суспільства.

Відтак вказане обмеження права позивачки на працю є виправданим і легітимним.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, - у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти COVID-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, The of anopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема, закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та такою, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 03 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2022 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк