Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 369/11910/21

провадження № 61-4032св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року в складі судді Янченка А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 51 048 587, 38 грн та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на належні відповідачу земельні ділянки шляхом визнання за ним права власності на такі земельні ділянки.

Також у серпні 2021 року позивач через представника ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належні ОСОБА_2 земельні ділянки та житловий будинок і заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстратором та кадастровим реєстраторам щодо належного ОСОБА_2 нерухомого майна.

На обґрунтування заяви зазначав, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, на які він просить звернути стягнення з метою погашення заборгованості за договором позики, може його відчужити з метою унеможливлення виконання рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року (з урахуванням ухвал Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2021 року та від 09 вересня 2021 року), залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Накладено арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме:

37 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с/рада Софіївсько-Борщагівська;

земельну ділянку площею 0,0802 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0174, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,103 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0195, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,1081 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0130, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,1081 га, кадастровий номер 3222485901:01:003:0114, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

житловий будинок загальною площею 538, 9 кв. м, житловою площею 185 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 508388046101.

Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного ОСОБА_2 вищевказаного нерухомого майна.

Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо належних ОСОБА_2 вищевказаних земельних ділянок.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження належного відповідачу нерухомого майна, що у випадку задоволення позовних вимог унеможливить виконання рішення суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позивач не надав належні та допустимі докази вартості належної відповідачу нерухомості, на яку накладено арешт, а суди вказану обставину не дослідили.

Позивач звернувся із завідомо безпідставними вимогами про звернення стягнення на нерухоме майно з метою зміни підсудності справи. Надана на підтвердження позовних вимог розписка є підробленою. Окрім цього, сторони не підписували жодних документів про зобов`язання відповідача передати у власність позивача належні йому земельні ділянки, які знаходяться на території Києво-Святошинського району Київської області, у разі неповернення боргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

26 травня 2022 року справа № 369/11910/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути на його користь грошові кошти у розмірі 51 048 587, 38 грн та у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на належні ОСОБА_2 земельні ділянки, розташовані на території Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області шляхом визнання за ним права власності на такі земельні ділянки.

В обґрунтування вимог зазначав, що 27 червня 2018 року ОСОБА_2 одержав від нього в борг грошові кошти в сумі 31 427 000 грн, що за офіційним курсом НБУ становило 1 200 000 доларів США. Отримані кошти відповідач зобов`язався повернути 27 жовтня 2018 року та у разі невиконання обов`язку з повернення грошових коштів зобов`язався виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, що підтверджується складеною ОСОБА_2 розпискою, оригінал якої знаходиться у нього.

Окрім того сторони погодили, що у разі невиконання обов`язку з повернення боргу ОСОБА_2 зобов`язується передати у його власність всі належні йому земельні ділянки, які знаходяться на території Києво-Святошинського району Київської області.

Суди встановили, що нерухоме майно, на яке просить накласти арешт позивач, належить ОСОБА_2 на праві власності.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року, яке набрало законної сили, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій перевірили доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог та дійшли обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може утруднити в майбутньому виконання ймовірного рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

СуддіС. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов