Справа № 2-а-276/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2009 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого в судовому засіданні судді Зеленської В.І.
при секретарі Кондратюк Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної автомобільної інспекції для обслуговування міста Шепетівки про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в.
В адміністративному позові ОСОБА_1 просить визнати незаконною та скасувати постанову інспектора ДПС Шепетівського взводу ДПС для обслуговування м. Шепетівки сержанта міліції ОСОБА_2 від 06.03.2009 року про притягнення її до адміністративної відповідальності у вигляді 340 грн штрафу за ст. 122 ч. 1 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі, так як вона має у власності автомобіль НОМЕР_1, але 06.03.2009 року о 14 год 23 хв була на робочому місці в аптеці, автомобілем не керувала. Крім цього, з представленого працівником ДАІ фотознімку не представляється встановити місце знаходження автомобіля.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просить його задоволити.
Відповідач в судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча про час і місце розгляду справи та наслідки неявки в судове засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши адміністративний позов та письмові докази, суд знаходить, що адміністративний позов слід задоволити з таких підстав.
Як вбачається з постанови від 06.03.2009 року, винесеної інспектором ДПС Шепетівського взводу ДПС для обслуговування м. Шепетівки сержантом міліції ОСОБА_2В по справі про адміністративне правопорушення, 06.03.2009 року о 14 год 23 хв в с. Старий Кривин на автодорозі Городище-Рівне-Старокостянтинів ОСОБА_1С, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перевищила швидкість руху на 30 км/год в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 і допустила порушення пункту 12.4 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП. Керуючись ст. 283 КУпАП постановив ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 340 грн. (а.с.11).
Отже, у постанові не зазначені дані саме власника означеного транспортного засобу, і відразу, без посилання на те, що стягнення накладене на власника у відповідності зі ст.14-1 КУпАП, зазначено, що дана особа (ОСОБА_1С.) керувала транспортним засобом і вчинила порушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Таким чином з постанови вбачається, що інспектором ДПС встановлена особа, яка керувала транспортним засобом і вчинила адмінправопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Суд знаходить, що така постанова прийнята з істотним порушенням процедури і невірна по суті з таких підстав.
Ніяких доказів про те, що 06.03.2009 року в час та за обставин, вказаних в постанові, автомобілем керувала саме ОСОБА_1, у постанові немає.
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є власником автомобіля НОМЕР_2 (а.с.6). З посвідчення водія вбачається, що вона має право керувати автомобілем (а.с.7).
Згідно із ст. 258 КУпАП у разі, якщо встановлена особа, яка керувала автомобілем та вчинила адмінправопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, то відповідно встановлено інший порядок оформлення правопорушення: водій повинен бути зупинений, постанова складена на місці, у випадку незгоди водія з порушенням — повинен бути складений адмінпротокол. В противному разі постанова може бути складена тільки щодо власника транспортного засобу відповідно до ст.14-1 КУпАП. Однак, в такому випадку в постанові не повинно бути вказано про те, що саме ця особа керувала автомобілем та обов’язкове посилання на ст. 14-1 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст.14-1 КУпАП «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можливе, якщо порушення зафіксоване засобами, що працюють в автоматичному режимі, тобто без участі людини. Оскільки зйомка провадилася за допомогою приладу «Візир» самим інспектором (зокрема, інспектором визначаються ті параметри, які фіксуються приладом: швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо) , то така фіксація не є автоматичною, а отже не відповідає вимогам закону.
При цьому результат зйомки можна використовувати лише як один з доказів вчинення адмінправопорушення і як додаток до протоколу про адмінправопорушення.
В оспорюваній постанові не зазначено спосіб використання приладу: патрульний чи стаціонарний.
Варто врахувати, що «Візир» має регулювання поля зору і може видати швидкість іншого автомобіля, що рухається поруч.
Крім цього, у постанові повинні бути зазначені реквізити приладу, яким фіксувалося порушення. В даному випадку в постанові не зазначено реквізити документів про допуск даного вимірювального приладу до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляра приладу. Це — прямі вимоги Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» до вимірів, результати яких використовуються як докази або проводяться за замовленням суду, правоохоронних органів.
В оспорюваній постанові не зазначено, хто саме проводив саму фото фіксацію, чи мала ця особа допуск до використання застосованого приладу відео і фотозйомки. Відповідно до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджена наказом МВС від 13.11.2006 N 1111) до використання спеціальних засобів допускаються співробітники, що вивчили інструкції до приладів і здали залік за правилами їхнього використання. Тому в постанові повинне бути відображено, хто саме використовував прилад, якщо його використання не було повністю автоматичним.
Будь-які об’єктивні дані, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобіля за вказаних обставин в населеному пункті, – відсутні.
Суд також враховує, що завдання ДАІ — не тільки фіксація порушень, а в першу чергу їх профілактика, забезпечення безпеки руху.
Судом досліджено також довідку, видану ТОВ «Медтехторгсервіс» про те, що 06.03.2009 року ОСОБА_3 з 9-00 до 17-00 дійсно була на роботі в аптеці за адресою м. Славута, вул.. Лісна, 7а (додається).
Частина 2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не доведено в ході судового розгляду правомірність постанови про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з конверту, копію постанови ОСОБА_1 отримала 13.03.2009 року , до суду звернулась 23.03.2009 року, тобто в межах строку на оскарження.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Отже,суд вважає адміністративний позов підставним та обґрунтованим, а тому його слід задоволити.
Керуючись ст. ст. 159, 161,163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в.
Адміністративний позов задоволити.
Скасувати постанову інспектора ДПС Шепетівського взводу ДПС для обслуговування м. Шепетівки сержанта міліції ОСОБА_2 від 06.03.2009 року про притягнення її до адміністративної відповідальності у вигляді 340 грн штрафу за ст. 122 ч. 1 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі .
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з моменту виготовлення постанови в повному обсязі та протягом наступних двадцяти днів на постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя