Справа № 148/1140/22

Провадження № 2/148/436/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що у липні 2022 року звернувшись до сервісного центру МВС з метою зняти з обліку автомобіль для подальшої реалізації дізнався від працівників вказаного центру, що він включений у реєстр боржників. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що 21.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, за яким звернуто стягнення заборгованості з нього на користь ТОВ «Бізнес Позика» код ЄДРПОУ 41084239 за кредитним договором № 121507-ВН1-001 від 13.10.2020 року, за період з 22.12.2020 по 03.12.2021 у сумі 24041,44 грн. Вказує що зазначена сума заборгованості не є безспірною, оскільки відсутній розрахунок заборгованості. Вважає виконавчий напис незаконним, (оскільки виконавчий напис на боргових документах вчиняється лише на оригіналах нотаріально посвідчених договорів), вчиненим з порушенням чинного законодавства та таким, що не підлягає виконанню. Просить суд провести судовий розгляд у відсутності позивача, визнати виконавчий напис зареєстрований за № 48944 від 21.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Бізнес Позика» (Код ЄДРПОУ 41084239) заборгованості у розмірі 24 641,44 грн таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1488,60 грн за звернення до суду з позовною заявою (992,40 грн), заявою про забезпечення позову (496,20 грн) та 4500 грн за отриману правову допомогу.

Позивач у судове засідання не прибув, у позовній заяві міститься прохання про проведення судового розгляду у відсутності позивача (а.с.6).

Від приватного нотаріуса Бригіди В.О. надійшло прохання про розгляд справи у його відсутності, просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства (а.с.64).

Представник позивача, адвокат Кугутюк О.В., представник відповідача та третя особа приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В. у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, відповідно до вимог ч.ч. 1-6 ст. 128 ЦПК України. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Треті особи та відповідач процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористалися, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень до суду не надали, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 10.08.2022 до канцелярії суду надійшли витребувані ухвалою суду документи на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турський О.В. 06.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68065993 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість в розмірі 27105,58 грн на підставі виконавчого напису № 48944 від 21.12.2021 року (а.с.14-15).

Із копії виконавчого напису від 21.12.2022 № 48944 (а.с.16) вбачається, що приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, яким нотаріусом запропоновано стягнути з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором № 121507-ВН1-001 від 13.10.2020 укладеним з ТОВ «Бізнес Позика» у сумі 24641,44 грн.

Судом встановлено, що 13.10.2020 ОСОБА_1 через Інтернет портал уклав Договір № 1215007-ВН1-001 з ТОВ «Бізнес Позика» про отримання кредиту у сумі 24 000,00 грн, строком на 16 тижнів, терміном дії договору до 02.02.2021, з фіксованою процентною ставкою в день: 1,02439584, орієнтованою загальною вартістю наданого кредиту 42 240,00 грн, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит. Так, у липні 2022 року позивач дізнався про те, що він є боржником та відносно нього відкрито виконавче провадження ВП № 68065993 про примусове виконання виконавчого напису № 48944 від 21.12.2021 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О., про стягнення з нього на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості в сумі 24641,44 грн та виконавчого збору у сумі 2464,14 грн. Позивач стверджує, що зазначена сума у виконавчому написі не є безспірною та сам виконавчий напис складений з порушенням чинного законодавства. Будь яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості або погашення боргу від приватного нотаріуса не отримував. Не був проінформований про існування заборгованості та її розміру.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач зокрема, посилався на те, що приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості що підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спір про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановити наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій зазначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним свідчить про втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є не чинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З приписів статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Така ж позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №754/9711/14-ц.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 17 травня 2018 року в справі №916/3006/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повинен перевірити додержання процедури вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Із надісланих приватним нотаріусом документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 48944 від 21.12.2021 року (а.с.64-71) судом не вбачається законних підстав вчинення даного виконавчого напису, оскільки відсутні документи які б підтверджували безспірність заборгованості, а саме: докази відправлення боржнику вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань (а.с.70) та докази отримання даної вимоги, детальний розрахунок заборгованості, а тому не можуть бути прийняті, як докази безспірності заборгованості та повідомлення боржника про виникнення у кредитора прав стягувача. Тобто, нотаріус при вчинені виконавчого напису не витребував у заявника (ТОВ "Бізнес позика") детальний розрахунок заборгованості, відомості про вручення вимоги та повідомлення боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд зауважує, що оскільки виконавчий напис може бути вчинено лише за наявності безспірності заборгованості, то на підтвердження такої безспірності нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання, в даному випадку поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

За результатом вивчення витребуваних документів на підставі яких був вчинений оспорюваний виконавчий напис, суд не вбачає належних доказів щодо направлення та отримання боржником вимоги стягувача, що підтверджувало би безспірну заборгованість, оскільки в документах на підставі яких вчинено виконавчий напис відсутні докази направлення боржнику вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань та їх отримання боржником (позивачем).

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Тобто в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 повідомлявся про факт наявності в нього заборгованості, відсутній детальний розрахунок заборгованості за договором № 121507-ВН1-001 від 13.10.2020, докази отримання листа-вимоги про усунення порушень за кредитним договором у розмірі, який відображено у виконавчому написі нотаріуса, який був залишений боржником без виконання. Тобто має місце порушення підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, де зазначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: розрахунок заборгованості, вимога про усунення порушення зобов`язання, опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті за Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року (а.с.50), шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом від 21.12.2021 № 48944, що вчинений приватним нотаріусом КМНО Бригідою В.О., за яким звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 24641,44 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика", продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем на підтвердження факту отримання послуг адвоката та понесення ним витрат в суд надано договір про надання правової допомоги від 08.07.2022, № Б/Н укладений між позивачем та адвокатом Кугутюком О.В. із змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 узгоджує гонорар адвоката за підготовку процесуальних документів, збір доказів (направлення адвокатських запитів) та представництво інтересів в суді у фіксованому розмірі 2500,00 грн, тобто загальною сумою за перелічені послуги ( а.с.25).

З наданого позивачем акту виконаних робіт (а.с.27) вбачаються інші розцінки виконаних робіт, які не збігаються із загальною сумою зазначеною у договорі про надання правової допомоги від 08.07.2022, де ціною за консультацію вказано 200,00 грн., підготовку адвокатських запитів - 1000,00 грн, підготовку заяви про забезпечення позову - 1000,00 грн, підготовку позовної заяви 2300,00 грн, на загальну суму 4500,00 грн) також надано квитанцію прибуткового касового ордеру від 27.07.2022 № б/н (а.с.28)

Таким чином суд зауважує, що договір про надання правової допомоги від 08.07.2022, № Б/Н укладений між позивачем та адвокатом Кугутюком О.В. містить інформацію про те, що послуги адвоката надаються у цій цивільній справі, у ньому зазначено розмір адвокатського гонорару у фіксованому розмірі 2500,00 грн. Згідно надано акту наданих послуг, виконаних адвокатом зазначена сума 4500,00 грн., крім цього в акті не зазначені витрати часу, необхідні для надання правничої допомоги, зокрема: скільки витрачено часу на надання юридичної консультації; скільки витрачено часу на підготовку адвокатських запитів, підготовку заяви про забезпечення позову та підготовку самої позовної заяви, як того вимагає положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідні норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляну на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині відшкодування судових витрат, щодо адвокатського гонорару підлягають частковому задоволенню в межах суми зазначеної в договорі про надання правової допомоги від 08.07.2022.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з урахуванням позовних вимог щодо судових витрат (а.с.1,28) із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 496,20 грн., судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову, а також 992,40 гривень сплаченого судового збору при зверненні до суду із позовною заявою, а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 1488,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 18, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 158, 259, 280-282, 289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 21 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та зареєстрований в реєстрі за № 48944, за яким звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 24041,44 грн з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ 41084239).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Бізнес Позика " (вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 41084239) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , моб. тел. НОМЕР_2 , відшкодування судових витрат в розмірі 1488,60 (Одна тисяча чотириста вісімдесят восьми) грн. 60 коп. та 2500,00 (Дві тисячі п`ятисот) грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог ОСОБА_1 , відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом від 21.12.2021 № 48944, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду..

Суддя: О.О.Дамчук