Справа №173/1008/22

Провадження №2-н/173/59/2022

У Х В А Л А

25 серпня 2022 р. м. Верхньодніпровськ

       Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Новіченко Н.В., розглянувши

заяву                 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

до                         ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 )

про                        видачу судового наказу про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з заявою до ОСОБА_2 (далі - боржник) про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Наказне провадження - це спрощена форма захисту прав і інтересів кредитора, чиї вимоги до боржника засновані на беззаперечних документах. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Проте, заявником заявлені вимоги про стягнення з боржника аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки у заяві відсутня така вимога, як встановлення верхньої межі стягуваних аліментів, а саме не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

При цьому, суд зазначає, що суть наказаного провадження полягає в тому, що вимоги заявника мають бути безспірними, обґрунтованими, та відповідати положенням цивільного процесуального законодавства в частині вимог до заяви про видачу судового наказу.

Законом встановлено, що треба чітко формулювати вимоги. У заяві в обов`язковому порядку має бути зазначена одна з вимог про форму стягнення: або у частці від заробітної плати (доходу) боржника, або у твердій грошовій сумі із зазначенням граничних розмірів стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Донецького апеляційного суду від 20.07.2021 у справі № 226/1338/21.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Також суд роз`яснює заявнику, що він має право повторно звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, виклавши свої вимоги відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст. ст. 161, 163, 165 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.        Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

2.        Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Новіченко