Справа № 216/2840/22

                                                провадження №2/216/2207/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді– Хомик І.І.

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівнапро визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюпосилаючись на те, щоміж позивачем та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір. 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 3410 у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між сторонами. 22.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., на підставі виконавчого напису № 3410 від 11.02.19р. було відкрито виконавче провадження № 63392078.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки  вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості відносно якої вчинявся виконавчий напис, а також дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку на звернення, чим порушив ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».

Крім того з виконавчого напису № 3410 від 11.02.2019 року не вбачається, на підставі яких документів його винесено. Не перевірено наявність доказів належного направлення та отримання боржником ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень. На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.    

Треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча були належно повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» існували договірні відносини, кредитні зобов`язання. 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 3410 у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк». 22.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., на підставі виконавчого напису № 3410 від 11.02.19р. було відкрито виконавче провадження № 63392078.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

За ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сумм або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видаєтьсяу межах цього строку.

Порядок вчинення виконавчих написів регламентовано главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно з п.1.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 глави 16 Розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.2 вказаного Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 06.06.2019 у справі № 750/1627/18.

Згідно з п. 3.1 глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2, а саме пункту 13, вбачається, що при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Також слід враховувати, що боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністючи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частини),з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні виконавчого напису нотаріус повинен пересвідчитись та перевірити безспірність заборгованості боржника. Також обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника, при цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування, однак вона так само як і безспірність боргу боржника повинні підтверджуватись належними документами.

Також обов`язковій перевірці підлягає встановлення строку, з якого у кредитора виникло право вимоги до боржника і чи не сплинув вказаний строк на момент звернення з відповідною заявою до нотаріуса.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк`при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, не було надано всіх належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості та періоду її виникнення, що в свою чергу, унеможливлює здійснення виконавчого напису, відповідно до вимог ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та порушує принцип безспірності заборгованості, за яким можливе здійснення виконавчого напису.

Враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що надані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису не можна вважати безспірними, оскільки вони не підтверджують безспірність заборгованості в зазначеному розмірі та періоду її виникнення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису № 3410 від 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу не було належним чином перевірено факту безспірності заборгованості та періоду її виникнення.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса, слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням норм законодавства для здійснення даного виду нотаріальних дій.

За змістом ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст.ст.2, 4, 81, 82, 141, 142, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, 276-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3410, вчинений 11.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк`заборгованістьв розмірі 38 978,15 грн.

        Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь   ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                І.І.Хомик