Справа № 219/14862/21

                                                               Провадження № 3/219/272/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ                               УКРАЇНИ

 23 серпня 2022 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Бахмутського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності 

              ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КпАП України,                                                                                                                      

в с т а н о в и в: 

18.12.2021 року об 11.27 годині по вул. Польовій, 16а в м. Бахмут Донецької області водій  ОСОБА_1  керував транспортним засобом «ВАЗ-21099», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, поведінка, що не відповідає обстановці). Від продуття алкотестера та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5  Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. 

Розгляд справи був призначений на 28 січня 2021 року на 11.30 годину, 17 лютого 2022 року на 10.45 годину, 14 березня 2022 року на 10.30 годину, 23 серпня 2022 року на 08.00 годину, однак  ОСОБА_1  в судове засідання не з`явився, про причини неявки в суд не повідомив, останній повідомлявся шляхом надсилання судової повістки за адресою його проживання, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. 

Суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань. 

З огляду на вищевикладене, враховуючи ігнорування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, викликів до суду, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами. Інших засобів зв`язку ОСОБА_1 під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не повідомив. Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника. Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчать про недобросовісність наданих йому процесуальних прав у вирішенні даного адміністративного протоколу, оскільки ОСОБА_1   не з`явився до суду, відмовився від отримання судової повістки, станом розгляду справи не цікавився та до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не звертався. 

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступних висновків. 

Згідно вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції  фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 

           Факт вчинення правопорушень підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 18.12.2021 року серії ААБ № 175571 (а.с.1); постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.11.2021 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.1-2, 4). 

Судом був оглянутий диск з відеозаписом події, яка сталася 18.12.2021 року, з нагрудного знаку поліцейського, де також був підтверджений факт вчинення правопорушення. 

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

 Положеннями п.8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. 

 Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14 відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

 Отже, судом встановлений той факт, що водій ОСОБА_1   у встановленому законом порядку відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення алкогольного сп`яніння 18.12.2021 року.  

ОСОБА_1 суду не надано достовірних доказів, які б спростовували обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, суду не надано достовірних доказів та не вказано про існування таких доказів, які б підтвердили його невинуватість у скоєнні правопорушення та поважність або наявність причин, які спонукали відмовитися від проходження медичного огляду. 

                Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься  склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинена повторно протягом року. 

   Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує обставини справи, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, особу яка притягається до адміністративної відповідальності, той факт, що вчинене адміністративне правопорушення мало місце, і вважає, що до нього слід застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому суд не застосовує додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб належить іншій особі - ОСОБА_2 . 

            Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. 

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складає 496,20 грн., а тому суд стягує на користь держави вказаний судовий збір в розмірі 496,20 грн.

             Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.2, 268, 283, 284 КпАП України, суд,          

                                                               п о с т а н о в и в:

           визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України.

           Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.  

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496,20 грн. 

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з моменту її винесення.

Суддя О.М.Лапченко