справа № 179/674/22

провадження № 3/179/397/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року                                                        смт. Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., за участю: секретаря судового засідання Хорольської І.П., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Смірнова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, що надійшли з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровської області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, громадянина України, працюючого водієм ТОВ «ВТО УкрТранс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснені право на відвід, права та обв`язки, передбачені ст. 268 КУпАП,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 11.07.2022 року серії ААБ № 033547, 11.07.2022 року о 21 год. 07 хв. в смт. Магдалинівка по вул. Прозорова, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SCANIAR 410, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом KRONESDR 27, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Водій ОСОБА_1 в установленому законом порядку від проходження медичного огляду відмовився в присутності двох свідків. Водій ОСОБА_1 від керування відсторонений, чим порушив п. 2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівники поліції за ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він не визнає своєї провини, оскільки не керував транспортними засобом в стані алкогольного сп`яніння. Він приїхав з рейсу, автомобіль був припаркований та він 11.07.2022 року сидів в транспортному засобі SCANIAR 410 з друзями, вони проводили там своє дозвілля та вживали спиртні напої. Він дійсно був в автомобілі, але він не керував автомобілем.

Адвокат Смірнов А.А. у судовому засіданні просив закрити провадження по справі, оскільки відеозапис не містить зображення транспортного засобу, який знаходиться у русі під керуванням ОСОБА_1 , тобто достовірних, належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом до суду не надано. Крім того, відео не містить частини подій, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису. Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. До протоколу додані пояснення ОСОБА_1 , згідно яких він заперечував щодо керування автомобілем. Також, аналогічні пояснення ОСОБА_1 надавав усно, про що свідчить відеозапис. Проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння повинно містити алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд, однак працівником поліції не були виконані усі дії.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи адвоката Смірнова А.А., дослідивши докази та проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є

будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного

вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і

кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими

документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що 11.07.2022 року було складено протокол у відношенні ОСОБА_1 по ст. 130 ч. 1 КУпАП.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Адміністративним правопорушенням згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп?яніння, а тому суд вважає, що не виконання такого обов?язку з боку водія є грубим порушенням. Правил дорожнього руху України. Самі підстави для такої вимоги передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлення їх наявності є виключною компетенцією працівника поліції за його суб?єктивним сприйняттям наявних факторів.

       Відповідно до матеріалів справи у ОСОБА_1 виявлено наявність явних ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовився у присутності двох свідків.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд на вимогу працівника поліції на місці зупинки транспортного засобу, про що свідчать письмові пояснення свідків, які вони давали на місці події та які додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.Крім того, факт відмови від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі підтверджується матеріалами відеофіксації правопорушення.

       Разом з цим, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом.

Як вбачається із матеріалів відеофіксації автомобіль був припаркований, тобто автомобіль перебував у статистичному стані та не рухався. Матеріали відеофіксації не містять вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вживав алкогольні напої у припарковому автомобілі, оскільки в автомобілі проводив своє дозвілля з друзями.

Беручи до уваги диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП можна констатувати, що адміністративна відповідальність наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом адміністративного правопорушення є особа, яка управляє транспортним засобом.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, тобто факт керування транспортним засобом є безумовною та обов`язковою частиною складу зазначеного правопорушення, більш того, в даному випадку взагалі має преюдиціальне значення, так як в подальшому, при доведенні стану сп`яніння, така особа буде притягнута до відповідальності саме за керування транспортним засобом у такому стані.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити фактухилення особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Діюче законодавство не містить чіткого визначення самого поняття керування транспортним засобом. Виходячи з загально визначеного розуміння правової природи цього поняття та його тлумачення в юридичній літературі, під управлінням транспортним засобом слід розуміти вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.

Відповідно до правових позицій, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами та доповненнями), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що автомобіль рухався або почав рухатися.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського не вбачається технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки. Як встановлено в судовому засіданні автомобіль був припаркований,

Крім того, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пояснював, що він не керував транспортним засобом, його транспортний засіб не зупиняли.

Таким чином, на думку суду, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджено.

Письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких вони пояснювали, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався та був зупинений працівниками поліції, суд не бере до уваги, оскільки їх пояснення не підтверджуються матеріалами відеофіксації.

Крім того, суд не бере до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.07.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки згідно відеофіксації, яка додана до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 в медичному закладі відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті (ст. 279 КУпАП).

Виходячи з аналізу всіх наявних у справі доказів, суд вважає, що не може сприймати відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, беззаперечно достовірними та достатніми для доведення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

           Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи

заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу про адміністративні правопорушення України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі якщо відсутні події і склад адміністративного правопорушення.

Отже, за таких обставин, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд вважає, що за таких обставин провадження в справі слід закрити в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 33, 401, ст. 130 ч. 1 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним    представником,    захисником,   потерпілим,   його представником,  а  також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя                                                                         А.О. Чорна