ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30 серпня 2022 року                     м. Житомир                     справа № 240/16074/22  

                                                                                                       категорія  105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом   ОСОБА_1 до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),  Барського районного відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)  про визнання протиправними та скасування постанов,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Барського районного відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 11 січня 2021 року ВП №64083975 про стягнення виконавчого збору в розмірі 283096,51 грн та постанову Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження від 04 червня 2021 року №65677359.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що при примусовому виконанні наказу № 873/136/20, виданого 23 грудня 2020 року Північним апеляційним господарським судом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Світоч» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» згідно з договором купівлі – продажу №2/20/113 від 07 квітня 2020 року, 11 січня 2021 року головним державним виконавцем Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голюком Віталієм Миколайовичем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №364083975 та про стягнення виконавчого збору у розмірі 283096,51 грн.

У подальшому державним виконавцем, за заявою стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 04 червня 2021 року державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65677359 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 283096,51 грн, винесеної у межах виконавчого провадження №64083975.

На думку позивача, постанову про стягнення виконавчого збору від 11 січня 2021 року, винесено безпідставно, оскільки державним виконавцем на користь стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» у примусовому порядку з ОСОБА_1 не стягнуто жодних коштів, а тому підстави для прийняття такої постанови відсутні.

Зауважує, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та матеріально-правовим приписам, які регламентують діяльність суб`єктів владних повноважень та закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Уважаючи такі рішення протиправним, позивач подав цей позов до суду.

Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з наданням відповідачам строку для подання відзиву на позов.

26 серпня 2022 року відповідачі надали відзиви на позов, в яких просять в його задоволенні відмовити. Зазначають, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вказують, що вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковою умовою для стягнення виконавчого збору. Стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Суд установив, 11 січня 2021 року головним державним виконавцем Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Голюком Віталієм Миколайовичем при примусовому виконанні наказу № 873/136/20, виданого 23 грудня 2020 року Північним апеляційним господарським судом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Світоч» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» згідно з договором купівлі – продажу №2/20/113 від 07 квітня 2020 року заборгованості за поставлений товар у розмірі 2627404,50 грн, пені у сумі 50915,25 грн, 30% річних у сумі 127145,37 грн та витрат по оплаті третейського збору у сумі 25500 грн винесено постанову про стягнення виконавчого збору №364083975 у розмірі 283096,51 грн.

31 березня 2021 року за заявою боржника державним виконавцем Барського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснено передачу матеріалів виконавчого провадження №64083975 до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

На виконання заяви стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «HOP-ЕСТ АГРО», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу №873/136/20 від 23 грудня 2020 року) стягувачу.

04 червня 2021 року заступником начальника Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковалевською Марією Вікторівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №65677359, з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 283096,51 грн, винесеної у межах виконавчого провадження №64083975.

04 червня 2021 року заступником начальника Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковалевською Марією Вікторівною винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої виконавчі провадження №65676980, №65677099, №65677359, №65677584 об`єднано у зведене виконавче провадження №65690143.

У судовому засіданні позивача позов підтримав, просив його задовольнити. Зауважив, що підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №65677359 є протиправність постанови про стягнення виконавчого збору, з метою виконання якої відкрите відповідне провадження.

Представники відповідачів у судове засіданні не прибули, надали суду заяви про здійснення розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 9 цієї правової норми, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, 30 серпня 2022 року суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 2  статті 19 Конституції України  визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України  «Про виконавче провадження» №  1404-VIII від 02 червня 2016 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №  1404-VIII).

У частині 1 статті 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 10 Закону України № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 42 Закону України №1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 11 пункту 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі – Інструкція №512/5) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону України № 1404-VIII, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. При цьому стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 640/7697/21 та від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 640/23271/21.

Доводи позивача про те, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчинення ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості, суд оцінює критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону України № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У контексті аналізу наведених доводів суд звертає увагу позивача на те, що частина 2 статті 27 Закону України № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, яка фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині 2 статті 27 Закону України № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Жодних доводів щодо протиправності постанов про відкриття виконавчого провадження від 04 червня 2021 року №65677359 ОСОБА_1 у позовній заяві, окрім протиправності постанови про стягнення виконавчого збору, не наводить. Зазначене позивач підтвердив у судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачі під час розгляду справи довели правомірність оскаржуваних постанов.

З огляду на викладене, ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає їх недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 272, 287, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 10 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

                    Суддя                                                                                            Т.О. Окис