Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #480187414

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2022 р. Справа№ 910/12616/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Яковлєва М.Л.


розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.12.2021 (повний текст складено 13.12.2021)

у справі №910/12616/21 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 17 073, 34 грн.,

ВСТАНОВИВ:


Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" задоволено повністю.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 3% річних у розмірі 3 242 грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 831 грн 29 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн 00 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/12616/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено строк позовної давності, а також покладено додатковий обов`язок на Моторне (транспортне) страхове бюро України щодо виплати інфляційних втрат, пені та 3% річних, так як позивачу за договором відступлення права вимоги не переходило права щодо пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/12616/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/12616/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12616/21.

Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12616/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12616/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 для розгляду справи №910/12616/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/12616/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано докази направлення позивачу у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, а також, додано платіжне доручення №895205 від 28.04.2022 про сплату судового збору в розмірі 3405,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі №910/12616/21; роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.09.2015 у справі №369/9435/15-п встановлено, що 30.08.2015 о 15 год. 15 хв. на а/д Київ-Одеса, керуючи автомобілем "ВАЗ" д.р.н. НОМЕР_1 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "RENAULT", д.р.н. НОМЕР_2 , який рухався попереду попутно. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.09.2015 у справі №369/9435/15-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу RENAULT, д.н. НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" на підставі полісу №АІ/5572525.

01.09.2015 було проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП.

Відповідно до звіту №12136 від 01.09.2015 матеріальний збиток власника транспортного засобу "RENAULT", д.р.н. НОМЕР_3 склав 61 968, 98 грн.

18.09.2015 ОСОБА_2 подала до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування, однак, останнім не було здійснено виплату страхового відшкодування.

25.09.2015 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що відповідно до умов якого на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ВАЗ 21723, д.н. НОМЕР_4 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.03.15 номер полісу №АІ/5572525 в страховій компанії ПрАТ "СК "Україна".

Внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (пункт 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 49 000, 00 грн.

За змістом п. 1.4 договору зобов`язаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа - ОСОБА_1 ; страхова компанія - ПрАТ "СК "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

30.11.2015 між ФОП Шиян Д.С. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-11/2015 на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" набуло право вимоги за договором страхування № АІ/5572525.

Згідно п. 1.2. в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є особи відповідно до додатку №1 до цього договору; страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Пунктом 4.1. договору встановлено, що за передані права вимоги до боржника за основним договором факторингу фактор сплачує клієнтові 368 449, 00 грн.

Як зазначає позивач, починаючи з 30.11.2015 він є кредитором у договірному зобов`язанні за Полісом, яке виникло в результаті вищевказаного ДТП.

Позивач також зазначає, що ПрАТ «СК «Україна», порушуючи умови договору обов`язкового страхування (полісу), не здійснило виплату страхового відшкодування до 08.02.2015 потерпілій особі та, в подальшому, позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна».

30.03.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна».

24.04.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ СК Україна у справі № 910/842/18, які стосувались детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК «Україна» перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивача визнано кредитором ПрАТ «СК «Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума грошових вимог - 15 298 994,30 грн).

За твердженнями позивача, його грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» у зобов`язанні, яке виникло на підставі Полісу, були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна», у зв`язку з неможливістю виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

23.08.2019 позивач, у зв`язку з ліквідацією ухвалою суду від 17.07.2019 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу.

11.09.2019 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 30.08.2015 за участю транспортного засобу "RENAULT", у розмірі 49 000, 00 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що свій обов`язок з відшкодування шкоди по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.03.2015 номер полісу №АІ/5572525 відповідач виконав лише частково, сплативши 49 000, 00 грн, невиконаними залишися вимоги про виплату 3 242, 05 грн., 3% річних та 13 831, 29 грн інфляційних втрат, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 9.1 ст. 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині третій ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15, від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Україна та закрито провадження у справі.

Як вірно вказав суд першої інстанції, розмір грошових вимог в сумі 66 073,34 грн, з яких 49 000,00 грн - сума страхового відшкодування, 13 831,29 грн - інфляційні втрати, 3 242,05 грн - 3 % річних та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (як нового кредитора) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» встановлені судовим рішенням у справі № 910/842/18, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.

Водночас, ключові доводи та позиція відповідача у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування).

Натомість інші нарахування, а саме пов`язані з несвоєчасним виконанням такого зобов`язання (як то 3 % річних, інфляційні втрати), зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених пп. ґ) п. 41.1 ст. 41 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не може бути покладена на МТСБУ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та законодавством про банкрутство.

Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ СК Україна ) не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 вказаного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом ґ пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула статті 41 Закон №1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту ґ пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.

Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Правильність цієї позиції узгоджується з фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3% річних та інфляційних втрат, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що 3% річних, інфляційні витрати - це відповідальність страховика-банкрота, які ухвалою суду визнано погашеними, і така відповідальність не входить до зобов`язань МТСБУ та позивачу не було передано право на їх нарахування.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 242, 05 грн 3% річних та 13 831, 29 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності та зазначено, що початок перебігу строку позовної давності пов`язано саме з датою настання страхової події - ДТП, а тому висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні, стосовно позовної давності є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується із наведеними доводами скаржника, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Правильність цієї позиції опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти «а», «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.

Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає апелянт.

Аналогічної позиції щодо початку обліку строку позовної давності в подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд в постанові від 07 вересня 2021 року у справі №910/14293/19.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна».

Враховуючи, у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, колегія суддів зазначає, що оскільки ліквідація страховика (ПрАТ «СК «Україна») відбулася за ухвалою суду від 17.07.2019, саме 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах.

Відтак, враховуючи звернення позивача з позовом до суду у даній справі 30.07.2021 (згідно поштової відмітки на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва), позовні вимоги заявлені в межах загального трирічного строку позовної давності, у зв`язку із чим твердження відповідача про застосування позовної давності до даних вимог є безпідставними.

Наведеними обставинами спростовуються аргументи Моторного (транспортного) страхового бюро України, викладені в апеляційній скарзі.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020, укладеного між адвокатом Терзі Олександром Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", детального опису робіт (наданих послуг) до акту надання послуг від 20.07.2021 договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020, акту надання послуг від 20.07.2021.

Факту неспіврозмірності заявлених витрат на правову допомогу відповідачем не доведено.

Крім того, з огляду на вимоги апеляційної скарги та встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів відзначає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не вказує про допущені господарським судом першої інстанції порушення в частині присудження до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

А тому, з огляду на задоволені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції питання судового спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 910/12616/21 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2021 у справі № 910/12616/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -


ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2021 у справі № 910/12616/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/12616/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.




Головуючий суддя В.В. Куксов


Судді М.Г. Чорногуз


М.Л. Яковлєв




  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073,34 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2021
  • Дата етапу: 04.08.2021
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 20.09.2022
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 15.11.2022
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 15.11.2022
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 15.11.2022
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 05.09.2023
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 05.09.2023
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073,34 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2021
  • Дата етапу: 08.11.2022
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073, 34 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.09.2022
  • Дата етапу: 05.09.2023
  • Номер:
  • Опис: поворот виконання рішення
  • Тип справи: Про поворот виконання рішення (ст.333 ГПК)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.04.2024
  • Дата етапу: 02.04.2024
  • Номер:
  • Опис: про стягнення 17 073,34 грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2021
  • Дата етапу: 09.04.2024
  • Номер:
  • Опис: поворот виконання рішення
  • Тип справи: Про поворот виконання рішення (ст.333 ГПК)
  • Номер справи: 910/12616/21
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Куксов В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.04.2024
  • Дата етапу: 17.04.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація