УХВАЛА

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 164/1177/21

провадження № 51-2582ск22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 14 грудня 2021 рокута ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 травня 2022 року стосовно засудженого                             ОСОБА_5 ,

встановив:

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області                         від 14 грудня 2021 року стосовно засудженого ОСОБА_5 – без зміни.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Мотиви Верховного Суду

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга, зокрема, має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як видно з поданої касаційної скарги захисник, зазначаючи про незаконність судових рішень стосовно засудженого ОСОБА_5 хоча формально і послався на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, проте, окрім іншого, по суті скарги заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження (ст. 411 КПК), вказує на однобічність та неповноту досудового розслідування та судового розгляду (ст. 410 КПК), просить дати іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні, ніж її дали суди, що в силу статей 433, 438 КПК не може бути предметом касаційного розгляду та виходить за межі перегляду суду касаційної інстанції.

Отже, всупереч положенням процесуального закону, в касаційній скарзі захисник не зазначив, яких саме порушень допустилися судові інстанції та не конкретизує, в чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку районного суду та ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 КПК.

Крім того, захисник не зазначив, чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції, не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також захисник не вказав, яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту, усупереч ст. 419 цього Кодексу, апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

Таким чином, допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1

ст. 429 КПК залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Залишити без руху касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 травня 2022 року стосовно засудженого                            ОСОБА_5 та встановити строк для усунення недоліків — десять  днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не усунення недоліків касаційної скарги в установлений строк, вона буде повернута.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                      ОСОБА_3