179/843/22

1-кп/179/99/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 року                                                        смт Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022046470000059 від 03.08.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 у справі №2/179/1073/17, ОСОБА_4 зобов`язаний щомісячно сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь матері –

ОСОБА_5 , до досягнення дітьми повноліття.

Проте, ОСОБА_4 , будучи усвідомленим про те, що має необхідність сплачувати присуджені судом аліменти, в порушення вимог ст.51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодекс України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, від сплати аліментів злісно ухиляється, чим порушує право своїх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про необхідність виплати присуджених судом аліментів з моменту набрання законної сили рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи кримінально протиправний умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, починаючи з 01.11.2021 року почав злісно ухилятись від сплати аліментів. Будучи працездатним, протипоказань за станом здоров`я не має, без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування, у центр зайнятості з приводу постановки на облік не звертався, доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей, з синами не спілкувався та фактично самоусунувся від їх виховання.

ОСОБА_4 , тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов`язання по виплаті аліментів, на виклики та попередження державного виконавця про необхідність виконання обов`язку по сплаті аліментів та можливість притягнення до кримінальної відповідальності не реагував, продовжуючи ухилятись від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи ухилитись від сплати аліментів, систематично і наполегливо не сплачував кошти на утримання своїх дітей – синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що призвело до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів за період з 01.11.2021 року до 03.08.2022 року в сумі 8322 гривні 58 копійок, що сукупно складає суму виплат більше, ніж за три місяці відповідних платежів, що є злісним ухиленням від сплати аліментів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та суду пояснив, що дійсно, при вказаних обставинах, він не сплачував призначені йому згідно рішення суду аліменти на утримання синів – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період часу з 01.11.2021 року до 03.08.2022 року, не намагався влаштуватися на роботу. У цей період мав тимчасові заробітки, однак аліменти з них не сплачував. У скоєному розкаюється, зобов`язується влаштуватися на роботу та погасити заборгованість. Підтвердив, що цілком розуміє зміст обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, їх не оспорює та повністю визнає свою вину, така його позиція є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших негативних обставин.

Потерпіла ОСОБА_5  в судовому засіданні суду пояснила, що дійсно, при вказаних в обвинувальному акті обставинах, обвинувачений не сплачував аліменти на утримання синів – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у тому числі і у період з 01.11.2021 року до 03.08.2022 року, а також не надавав іншої допомоги, хоча є працездатним, з дітьми не спілкується та нічим не допомагає.

Відповідно ч.3.ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Виходячи з того, що обставини кримінального правопорушення ніким не оспорюються, суд, за відсутністю заперечень всіх учасників кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин на підставі ст.349 ч.3 КПК України. При цьому учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Також судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин.

                  Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 винний у вчиненні кримінального проступку і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.

Як обставину, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.1 ст.164 КК України у вигляді обмеження волі.

       Однак, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його щире каяття, а також думку прокурора в судових дебатах, яка просила призначити покарання з випробуванням, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом зазначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався. Цивільний позов не заявлений, речові докази не долучалися, процесуальні витрати відсутні.

       Керуючись ст. ст. 368-370, 373- 374, 392 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останнього.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

       Суддя                                                                                 ОСОБА_1