ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2022                                                                                            Справа №905/290/22                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  "Краснолиманське" (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, ДП "Вугільна компанія " Краснолиманська"; код ЄДРПОУ: 32281519)

до відповідача: державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9; код ЄДРПОУ: 31599557)

про стягнення збитків в розмірі 500   083,13 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь  С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю  "Краснолиманське" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення збитків в розмірі 500 083,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України, а саме зобов`язань з оформлення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних за актами здачі-прийому робіт (надання послуг)  №68 від 30.04.2018, № 102 від 30.05.2018, №127 від 30.06.2018, №152 від30.07.2021, №182 від 30.08.2018, №209 від 30.09.2018 (за договором №02/04-7 від 02.04.2018), внаслідок чого товариство з обмеженою відповідальністю  "Краснолиманське" було позбавлено права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 500 083,13 грн. У позовній заяві позивач просить стягнути на свою користь збитки (суму податкового кредиту у розмірі ПДВ, сплаченого ним при одержанні послуг з оренди майна) в розмірі 500   083,13 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 між державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю  "Краснолиманське" (далі - виконавець) було укладено договір оренди №02/04-7 (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому договорі, а також сплачувати орендодавцеві плату за користування названим майном. Згідно додатку 1 до договору майно, що передається у користування - «обладнання».

Метою використання майна орендарем є задоволення власних виробничих потреб (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постанови КМУ від 04.10.1995 №786.

Згідно п. 3.2 договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування майном щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця в розмірі, що вказуються у додатках до цього договору.

У випадку порушення зобов`язань, що виникає з цього договору (надалі іменується «порушення договору», сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.5. договору (в редакції додаткової угоди від 27.02.2020 до договору №02/04-7 від 02.04.2018) у випадку неправильного оформлення орендодавцем первинних та податкових документів, порушення орендодавцем зобов`язань в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, орендодавець зобов`язується компенсувати замовнику всі збитки, понесені орендарем з вини орендодавця у вигляді додаткових податкових зобов`язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у орендодавця можливості оформлення податкових зобов`язань з наданих на користь орендаря послуг, орендар має право утримати суми неоформлених таким чином зобов`язань з ПДВ із суми, належної орендодавцю в якості оплати за надані послуги.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) становить п`ять років (п. 4.6 договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2020 до договору №02/04-7 від 02.04.2018).

Згідно п. 6.1 договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг у момент визначений у п.6.1. договору та закінчується 31 грудня 2020 року (п. 6.2 договору).

Вищезазначений договір та додаткова угода до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Міністерство фінансів України у своєму листі від 30.05.2016 №31-11410-09- 10/15182, так само як і податкові органи у листі Державної фіскальної служби України від 19.01.2016 № 919/6/99-99-19-03-02-15 вказують, що контрагенти з орендних правовідносин мають складати акти надання виконаних робіт (послуг), адже будь-яка операція в бухгалтерського обліку повинна ґрунтуватися на первинних документах, відповідні положення містяться також у п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України правовідносини з оренди є постачанням послуг у податковому визначенні. А податкові зобов`язання з ПДВ виникають за першою з подій: отриманням передоплати чи підписанням документа, що засвідчує факт надання послуг (п. 187.1 Податкового Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних приписів та умов договору, сторонами щомісячно складалися та підписувалися акти виконання робіт, а саме:

- 30.04.2018 акт № 68 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 488  992,72 грн., у тому числі ПДВ 81 498,72 грн.;

- 30.05.2018 акт № 102 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 505  589,51 грн., в тому числі ПДВ 84264,92 грн.;

- 30.06.2018 акт № 127 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 501  746,80 грн., в тому числі ПДВ 83  624,47 грн.;

- 30.07.2018 акт № 152 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 498  234,56 грн., в тому числі ПДВ 83039,09 грн.;

- 30.08.2018 акт № 182 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 498  234,56 грн., в тому числі ПДВ 83039,09 грн.;

-30.09.2018 акт № 209 здачі-прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 50  701,02 грн., в тому числі ПДВ 84616,84 грн.   

Таким чином загальна сума ПДВ за договором склала 500  083,13 грн.

Вищезазначені акти підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Однак, відповідач не оформив податкові накладні на вказану суму та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в сумі 500  083,13 грн. за операціями з придбання послуг (робіт) за договором у період квітень 2018 - вересень 2018. Невключення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту за господарськими операціями з відповідачем підтверджуються податковими деклараціями за квітень 2018 - вересень 2018.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.  

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків у розмірі 500  083,13 грн., які завдані позивачу внаслідок невключення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Належним чином складені та зареєстровані податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За змістом п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

При цьому суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов`язковості їх реєстрації. Так, положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту та є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.08.2018 по справі № 917/877/17.  

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем встановленого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на підставі актів здачі-прийому робіт (надання послуг) № 68 від 30.04.2018 на загальну суму 488  992,72 грн., № 102 від 30.05.2018 на загальну суму 505  589,51 грн., № 127 від 30.06.2018 на загальну суму 501  746,80 грн., № 152 від 30.07.2018 на загальну суму 498  234,56 грн., № 182 від 30.08.2018 на загальну суму 498  234,56 грн. та № 209 від 30.09.2018 на загальну суму 50  701,02 грн. до договору №02/04-7 від 02.04.2018, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 500 083,13 грн.

В контексті наведеного суд зазначає про наявність в даному випадку прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов`язку за реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Наведені обставини зумовлюють висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.  Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі ст.ст. 123,  129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.  

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                  В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  "Краснолиманське" до  державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення збитків в розмірі 500 083,13 грн., задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9; код ЄДРПОУ: 31599557) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Краснолиманське" (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, ДП "Вугільна компанія " Краснолиманська"; код ЄДРПОУ: 32281519) збитки в сумі 500 083,13 грн., судовий збір в сумі 7501,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 05.09.2022 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2022.          

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя                                                                                                          Ю.В. Бокова