Глухівський міськрайонний суд Сумської області

м. Глухів, вул. Спаська, 32, 41400, 0(5444) 2-23-79

Справа № 2-а-459/10

ПОСТАНОВА

іменем України

26 січня 2010 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.,

при секретарі Кабановій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Глухівському районі про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2009 роки. -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим. що вона має статус «дитини війни» і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі ст. 6 вищевказаного Закону їй повинна виплачуватись відповідачем щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак в 2007 році така соціальна допомога їй не нараховувалась і не виплачувалась, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В 2008 та 2009 роках доплата виплачувалась лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення гі.41 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Виходячи із даних рішень Конституційного Суду, та зважаючи на положення ст.ст. 19,22 Конституції України, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому суми недоплаченого підвищення дітям війни за 2007-2009 роки в загальній сумі 3959,30 грн. Також позивач просить суд поновити їй строк звернення до адміністративного суду, оскільки про належні виплати відповідач не повідомив, про факт порушення її права як дитини війни позивачу стало відомо лише у 2008 році після висвітлення в пресі зазначених подій у зв'язку з масовими зверненнями дітей війни до суду.

В судові засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, «позов підтримує.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду в Глухівському районі в судові засідання не з'явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у Відсутність їх представника. Мотивував свою позицію тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансування виплат по даному Закону повинно Виводитись за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, даним Законом не визначено яким саме органом, за рахунок яких коштів і Вкерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії. Також Вважає, що поняття «соціальна допомога» в ст. 6 Закону немає, є поняття «підвищення до пенсії». Законом визначено, що «діти війни» дійсно мають право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак при цьому законодавчо не визначено порядок обчислення мінімальної пенсії за віком, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком.

який встановлений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може застосовуватись, так як він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може застосовуватись для визначення розміру підвищення до пенсії, яка передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року ці положення закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними.

Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і з січня 2008 року позивачу ця надбавка виплачувалась.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищенаведені положення закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були визнані неконституційними.

Однак і після вищевказаних рішень Конституційного Суду не було визначено порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни.

Після цього Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 було встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Тому відповідач вважає, що діяв виключно у межах своїх повноважень і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той. що визначався Законами «Про державний бюджет України» на відповідні роки та в подальшому Постановою Кабміну від 28 травня 2008 року № 530.

Також відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, які встановлені ч.І ст. 100 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статус її як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням (а.с.7).

Позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глухівському районі (а.с.8).

Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, як дитина війни позивач отримала підвищення до пенсії в 2008 та 2009 роках, але у меншому розмірі (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність): в січні-березні 2008 року по 47 грн., у квітні червні 2008 року по і 48 грн.Ю коп., у липні - вересні 2008 року по 48 грн.20 коп., у жовтні - грудні 2008 року по 491 грн. 80 коп., з січня по грудень 2009 року - по 49,80 грн. (а.с. 14).

На 2007 рік дію ст.6 Закону ,.ГІро соціальний захист дітей війни" було зупинено згідно із п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому за 2007 рік підлягають задоволенню вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по З І грудня 2007 року.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не вносились зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому ст. 6 даного Закону чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Таким чином, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також з І січня 2009 року по ЗІ грудня 2009 року відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону /країни «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року тобто в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком).

Щодо посилання відповідача нате, що позивачем пропущено річний строк звернення до за захистом своїх порушених прав, то суд вважає, що порушення прав позивача, за хистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і частково зупинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний хист дітей війни". При цьому суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише в 2008 році, а у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те. що позивачу раніше було відомо, з яких саме виплат складається її пенсія, і входить, чи ні до їх складу підвищення до пенсії як дитині війни. Крім того, позивач є особою хилого віку, тому суд вважає, що вона пропустила цей строк з поважних причин і його

необхідно відновити.

Стосовно визначення розміру підвищення, яке встановлено в п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень ч.4 ст.9 КАС України.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмову в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч. 4 ст. 8 та ч. 7 ст. 9 КАС України, посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» саме управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплати дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність). Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення ,.Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України ..Про і загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок і пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання 1 пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача.! передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на! управління ПФУ за місцем проживання позивача.

Розраховуючи розмір виплат, які необхідно нарахувати та виплатити позивачу, суд виходить з вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закон* України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет! України на 2008 рік», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» - в частині визначення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Виходячи з вищезазначеного, позивачу підлягає виплаті за 2007 рік (за періоді 9.07.2007р. по 31.12.2007р.):

За липень (4.06+406)х30%=410.06x30%= 123.02 грн.

За серпень (4,06+406)х30%= 410,06x30%= 123,02 грн.

За вересень (4.06+406)х30%=410.06x30%= 123,02 грн.

За жовтень (4.1 1+411)х30%=415,1 1x30%= 124.53 грн.

За листопад (4.1 1+41 І )х30%=415.1 1x30% 124.53 грн.

За грудень (4,1 1+41 1)х30%=415,1 1x30%= 124.53 грн.

Всього за 2007 рік за вказаний період: 742,65 грн.

За 2008 рік позивачу підлягає виплаті (за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.):

За травень 481x30%= 144,3 грн.

За червень 481 х30%=144,3 грн.

За липень 482х30%=144,6 грн.

За серпень 482x30%= 144,6 грн.

За вересень 482х30%=144.6 грн.

За жовтень 498х30%=149.4 грн.

За листопад 498x30%= 149,4 грн.

За грудень 498x30%= 149,4 грн.

Всього за 2008 рік: 1170,60 грн.

Однак з урахуванням того, що за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. позивачу частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 390,2 грн. (по 48,10 грн. у травні та червні, по 48.20 грн. у липні, серпні та вересні, по 49,80 грн. у жовтні, листопаді та грудні), то і урахуванням фактично виплачених сум підлягає виплаті за цей період: 1 170.60 - 390,20 = 780,40 грн.

За 2009 рік позивачу підлягало виплаті (за період з 01.01,2009р. по 31.12.2009р.):

За кожен місяць з січня по жовтень 2009 року: (498x30%) = по 149, 4 грн., всього за 10 місяців: 149,4 х 10 міс. = 1494 грн.

За листопад та грудень 2009 року (з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму Законом України від 06.11.2009 року): (573x30%)= по 171.9 грн.. всього за 2 місяці: 71.9 x 2 = 343.80 грн.

Всього за 12 місяців 2009 року: 1494 + 343,80 = 1837,6 грн.

Однак з урахуванням того, що за 12 місяців 2009 року позивачу частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму (по 49,8 грн. жодного місяця (49.8 х 12 = 597,6 грн.), так як Пенсійним Фондом в листопаді та грудні 2009 ку брався прожитковий мінімум без врахування змін, внесених ЗУ від 06.1 1.2009 року ). то з урахуванням фактично виплачених сум. за період з І січня 2009 року по ЗІ грудня 2009 року позивачу підлягає виплаті сума недоплаченого підвищення до пенсії: 1837.6 грн. - 597.6 грн. =

240.20 грн.

Всього за 2007, 2008 та 2009 роки підлягає нарахуванню та виплаті сума: 742.65 + 780.40

1240.20 грн. = 2763, 25 грн.

За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по ЗІ дня 2007 року: в сумі 742,65 грн.. з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії у 2008 році за цей період в іі 780.4 грн.. та з 01 січня 2009 року по ЗІ грудня 2009 року з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії за цей період в сумі 1240, 20 грн., а всього зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу 2763,25 гри.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.З ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік». Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік», ч.

І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. З, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8. 1 1, 94, 122, 160-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Глухівському районі Сумської області.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Глухівському районі Сумської області нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати: за 2007 рік: з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 742,65 грн.; за 2008 рік з урахуванням вже отриманих сум з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 780.4 грн., за 2009 рік з урахуванням вже отриманих сум з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 1240,20 грн.. а всього зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за 2007-2009 роки 2763,25 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят три гривні 25 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду у повному обсязі складена 27 січня 2010 року.

СУДДЯ: