АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-11632/10* Головуючий у 1-й інстанції Карпушин Г.Л. Доповідач ап. інст. Тимчук Л. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого: Тимчук ЛЛ.

Суддів: Пікуля В.П., Чічіля В.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області на постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області задоволено частково.

Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області протиправною та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. *

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

Згідно п.1 ч.І ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6- рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вищевказаним рішенням Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008 році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору , що розглядається .

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і судове рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області відхилити.

Постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Тимчук Л.А.

Судді Пікуль В.П. Чічіль В.А.