ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 червня 2006 р.

№ 18/377

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                            Кривди Д.С.,

суддів                                             Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        Педан О.Т.

від відповідача:    Вареник В.В.

розглянувши  касаційну  скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рада”

на рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2005р.  

у справі № 18/377 Господарського суду м. Києва

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рада”

до Відкритого акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.”

про визнання векселя таким, що не має вексельної сили,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рада” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918р.” про визнання векселя від 06.09.1999р. №65305556123880 на суму 467844,00 грн. таким, що не має вексельної сили.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2005р. (суддя О.В.Мандриченко) в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Рада” відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рада” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2005р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Рада”  мотивує тим, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Рада”  підлягає задоволенню частково.

Згідно п. 75 Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341 (далі Положення), що діяло на час виникнення спірних правовідносин, простий вексель містить такі реквізити: найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений; просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця). 

Господарським судом встановлено, що позивач є законним векселедержателем простого векселя від 06.09.1999р. № 65305556123880 номінальною вартістю 467844грн. Векселедавцем вищезазначеного простого векселя є ДВАТ “Шахта ім. Героїв космосу ДОДХК “Павлоградвугілля”. Передача позивачу зазначеного векселя здійснена за індосаментом та актом прийому-передачі векселів від 15.03.2000р.

Згідно п. 77  Положення до простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя і які стосуються: індосаменту (статті 11-20); терміну платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); позову у разі неакцепту або неплатежу (статті 43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); давності (статті 70-71); неробочих днів, обрахування строків і заборони граціонних днів (статті 72, 73 і 74). До простого векселя застосовуються також постанови, які стосуються переказного векселя, що підлягає сплаті у третьої особи або в іншому місці, ніж місце проживання платника (статті 4 і 27), умова про відсотки (стаття 5), розбіжності у визначеннях суми, що підлягає сплаті (стаття 6), наслідки розміщення якого-небудь підпису в умовах, передбачених статтею 7, наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8), і до бланка переказного векселя (стаття 10). Таким же чином до простого векселя застосовуються постанови щодо авалю (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не вказано, за кого він поставлений, вважається, що він поставлений за векселедавця за простим векселем.

Згідно п. 15 Положення індосант, оскільки не обумовлено протилежне, відповідає за акцепт і за платіж. Він може заборонити новий індосамент; у такому разі він не несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після цього індосований. Як вже було зазначено, позивач одержав простий вексель за індосаментом. Проте, господарським судом не було досліджено обставин щодо того хто був індоссантом простого векселя від 06.09.1999р. № 65305556123880 номінальною вартістю 467844грн.

Згідно п. 43 Положення векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб. При настанні терміну платежу: якщо платіж не був здійснений. Навіть раніше настання строку платежу: якщо мала місце повна або часткова відмова від акцепту; у разі неспроможності платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом, або у разі безрезультатного обернення стягнення на його майно; у разі неспроможності векселедавця за векселем, який не підлягає акцепту.

Згідно п. 44 Положення відмова в акцепті або в платежі повинна бути засвідчена актом, складеним у прилюдному порядку (протест у неакцепті або в неплатежі). Протест в неакцепті має бути здійсненим у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту. Якщо у випадку, передбаченому в першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня. Протест у неплатежі переказного векселя строком на визначений день або у такий-то час від складання або пред'явлення повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який переказний вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель строком за пред'явленням, протест має бути здійснений у порядку, вказаному в передньому абзаці для здійснення протесту у разі неакцепту. Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення до платежу і від протесту в неплатежі. У разі припинення платежів платником, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ні, або у разі безрезультатного обернення стягнення на майно платника, векселедержатель може здійснювати належні йому права лише після пред'явлення векселя платнику для оплати і після здійснення протесту. У разі оголошення неспроможним платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, а також у разі оголошення неспроможним векселедавця за векселем, який не підлягає акцепту, для здійснення векселедержателем належних йому прав достатньо пред'явлення судового визначення про оголошення неспроможності.

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, всі особи, що підписали вексель, після настання по ньому строку платежу несуть солідарну відповідальність перед законним векселедержателем. Проте, право на позов до зобов’язаних по несплаченому векселю особам настає у векселедержателя тільки у тому випадку, коли вексель був своечасно опротестован, оскільки по неопротестованому векселю векселедержатель має право вимоги тільки до векселедателя простого векселя.

Як вже було зазначено позивач звернувся з позовом до відповідача, але господарським судом на підставі відповіднрих доказів у встановленому законом порядку не було досліджено та встановлено обставин щодо того яким чином відповідач є зобов’язаною особою за даною вимогою.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рада” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2005р. у справі №18/377 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.                 

Головуючий - суддя                                                   Кривда Д.С.

судді                                                                            Жаботина Г.В.

                                                                                                 Уліцький А.М.