12.09.2022 Єдиний унікальний номер 205/5694/22
Провадженя№ 2-о/205/175/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська області у складі:
головуючого судді Курбанової Н.М.,
за участю секретаря Галушки А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини,
заінтересовані особи: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_3 ,
В С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження дитини.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що він з 09.04.2011 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Заявник разом з дружиною постійно проживають та зареєстровані в АР Крим. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь АР Крим, на тимчасово окупованій території України, у заявника з дружиною народився син – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.11.2020 р., виданого місцевою владою АР Крим зразка РФ. У зв`язку з тим, що, заявник не має на руках медичної документації про народження дитини, єдиним способом реєстрації факту народження є відповідне рішення суду. Свідоцтво про народження видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України. Просив встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянкою України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини чоловічої статі громадянина України ОСОБА_4 , у м. Сімферополь, АР Крим, Україна, батьком якої є громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник ОСОБА_2 надав суду заяву, згідно якої просив розглянути дану цивільну справу без присутності заявника та представника заявника, заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.
Представник заінтересованої особи Новокодацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заінтересована особа ОСОБА_3 повідомлена належним чином про дату та час слухання справи,а саме через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, але в судове засідання не з`явилася.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши докази по справі, вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Іншіособливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Крім того, відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 09.04.2011 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Бахчисарайського РУЮ Автономної Республіки Крим, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , 09.04.2011 р. зареєстрували шлюб, актовий запис №78. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_6 , дружини - ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 народила хлопчика, про що їй було видано 20.11.2020 р. свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , відділом запису актів цивільного стану Нахімоського району м.Севастополя Управління ЗАЦС м.Севастополя.
Стаття 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» містить поняття тимчасово окупованої території України, до якої відноситься у тому числі й сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, оцінюючи надане заявником свідоцтво про народження, суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну, виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихdefactoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Отже, з метою захисту прав і свобод батьків та новонародженої дитини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та встановити факт народження ОСОБА_3 дитини чоловічої статі.
Разом з тим, відповідно до наказу №52/5 від 18.10.2000 року "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940, державна реєстрація народження проводиться за заявою про державну реєстрацію народження батьків дитини чи одного з них, в якій зазначаються відомості про дитину, а саме : прізвище; власне ім`я; по батькові.
В статтях 145, 146, 147 СК України визначено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ.
Ім`я дитини визначається за згодою батьків.
По батькові дитини визначається за іменем батька.
Таким чином, вимоги заяви про встановлення факту народження дитини з визначенням її прізвища; власного ім`я; по батькові не відноситься до компетенції суду при ухвалені рішення щодо встановлення факту народження дитини, оскільки правом визначення прізвища; власного ім`я; по батькові дитини наділені батьки цієї дитини, що зазначено у вищевказаних нормах права, тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні заяви.
На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265, 317 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Заяву ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини– задовольнити частково.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянкою України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини чоловічої статі, у м. Сімферополь, АР Крим, Україна, батьком якої є громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: Курбанова Н. М.