ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 758/12194/20

провадження № 51-5731км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,      

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника                                                   ОСОБА_6 ,

засудженого                                               ОСОБА_7 ,          

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100070002556, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини  

За вироком Подільського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.  

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу і психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту за таких обставин.

ОСОБА_7 , сплативши за допомогою терміналу «Easy Pay» невстановленій особі грошові кошти в розмірі 3700 грн, через мобільний інтернет-додаток «Телеграм» придбав наркотичний засіб та психотропну речовину. Після цього 18 серпня

2020 року ОСОБА_7 , отримавши повідомлення про місцезнаходження наркотичного засобу і психотропної речовини, близько 22:15 прибув на перехрестя вулиць Газопровідної та Великої Окружної в м. Києві, де в лісосмузі біля дерева забрав пакет із наркотиками. Цього ж дня близько 22:30 ОСОБА_7 був зупинений працівниками поліції, які виявили й вилучили в нього пакет із наркотичним засобом, що згідно з висновком експерта є канабісом 16,27 г сухою вагою та психотропною речовиною, яка за висновком експерта є: МДМА вагою 2,339 г, 2,302 г, 3,467 г; амфетаміном вагою 9,337 г; 4-ММС вагою 5,197 г та метамфетаміном вагою 3,396 г.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 – без зміни.  

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що ОСОБА_7 безпідставно  звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Адже ОСОБА_7 придбав та зберігав різноманітні наркотичні засоби, у тому числі у великих розмірах, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого. Проте апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, зазначеній обставині не надав належної оцінки та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував.  На думку прокурора, призначення засудженому покарання із застосуванням

ст. 75 КК не узгоджується з положеннями ст. 50 та ч. 2 ст. 65 КК. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 – без зміни.  

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не підтримала доводи касаційної скарги.

Засуджений та захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 309 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК є правильною.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару,

а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених

у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання

з випробуванням.

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд при призначенні  ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК, а апеляційний суд, погоджуючись із таким висновком під час перегляду справи, врахували: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким; дані про особу винного, який раніше не судимий, працює, має постійне місце проживання, відсутність негативних характеристик; пом`якшуючу покарання обставину – щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора з приводу безпідставності призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, додатково врахував і те, що ОСОБА_7 проживає разом із батьками пенсійного віку, які потребують його допомоги та матеріальної підтримки, є прихожанином храму, де характеризується позитивно та бере активну участь у його будівництві.

Отже, наведені обставини в їх сукупності, на думку колегії суддів, давали підстави судовим інстанціям дійти висновку про можливість виправлення

ОСОБА_7 без реального відбування покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Крім того, колегія суддів ураховує і те, що прокурор у суді першої інстанції під час судових дебатів просив призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.

Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання не суперечить положенням ч. 2 ст. 65 КК та відповідає його меті, визначеній ст. 50 КК, а викладені в касаційній скарзі доводи прокурора із цього приводу висновків судових інстанцій не спростовують.

За таких обставин вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, немає підстав.  

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                             ОСОБА_3