ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року                                                                        м. Чернівці

справа № 727/5236/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Владичан А. І.

суддів: Перепелюк І.Б., Кулянди М.І.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 до державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шевлякової Марини Іванівни, боржник: ОСОБА_2 , на постанову про закінчення виконавчого провадження та бездіяльність державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2022 року (головуючий у першій інстанції Гавалешко П.С.),-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження та бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шевлякової Марини Іванівни, боржник: ОСОБА_2 .

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2011 року по справі №2-12/11, в частині яка залишена без змін рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року, було вирішено про зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймач біля стіни квартири АДРЕСА_2 .

На виконання цього рішення в частині зобов`язання боржника ОСОБА_2 видано виконавчий лист від 07 вересня 2012 року № 2-12/2011, та відкрито виконавче провадження ВП № 62957074.

________________________________________________________________________

Провадження 22ц/822/745/22

Посилався на те, що вказане рішення суду не виконане до цього часу, однак виконавче провадження з виконання рішення суду у справі №2-12/2011 було закінчене постановою від 08 червня 2022 року, яка винесена державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Шевляковою Мариною Іванівною.

Постанова державного виконавця була винесена з посиланням на п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зазначена постанова обґрунтована тим, що відповідно до мотивувальної частини постанови Верховного Суду, доводи касаційної скарги державного виконавця і встановлені судами фактичні обставини свідчать про те, що державний виконавець повністю виконав рішення суду.

Зазначав, що рішення суду від 02 серпня 2011 року не виконане, так як до цього часу не ліквідовано самочинно забетоновану площадку розміром 25 кв.м. у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 та не відновлено дощоприймач біля стіни квартири АДРЕСА_2 , так як фактично боржник по виконавчому провадженню ОСОБА_3 зніс лише частину самочинно забетонованої площадки, разом з тим, дощоприймач відновлено не було. Вказане підтверджується актом мешканців цього будинку від 13 квітня 2021 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи № 727/3397/21, провадження № 4-с/727/18/21. Дощоприймач, який слід відновити за рішенням суду, замурований під сходами біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що підтверджується листом КП «Чернівціводоканал» від 25 березня 2016 року та викопіюванням з топографічного плану про розташування дощоприймача. Докази того, що вказані сходи були демонтовані, а дощоприймач відновлено, відсутні.

Вказував, що посилання державного виконавця, в оскаржуваній постанові, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2016 року по справі № 727/4865/15-ц, якою встановлено ліквідування ОСОБА_3 самочинно забетонованої площадки та відновлення дощоприймача, є неспроможними, оскільки вказана ухвала стосується іншого виконавчого провадження № 34373980, за іншим виконавчим документом, та відноситься до зобов`язань іншого боржника – ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .

Вважав, що державним виконавцем не вжито всіх заходів, спрямованих на повне та ефективне виконання рішення суду за виконавчим провадженням №62957074. Державний виконавець не виконує рішення суду, а тому його бездіяльність слід визнати неправомірною, а постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62957074 незаконною.

Просив суд визнати неправомірною (незаконною) та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Шевлякової Марини Іванівни від 08 червня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 62957074 за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2012 року № 2-12/2011 року; визнати неправомірною бездіяльність Державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Шевлякової Марини Іванівни щодо не виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2011 року по виконавчому провадженню ВП № 62957074.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для їх скасування, оскільки прийняті на основі доказів, що не стосуються виконавчого провадження ВП №62957074.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні скарги посилався на преюдиційність обставин, викладених в ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.04.2016 року, однак з таким твердженням він не погоджується, оскільки ухвалою суду від 10.01.2022 року по справі №727/3397/21 було визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Герасимович М.І. від 29.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №62957074 за виконавчим листом від 07.09.2012 року №2-12/2011, яка не була оскаржена та набрала законної сили. Цим рішенням суду встановлено відсутність повного фактичного виконання рішення суду від 02.08.2011 року. Такі встановлені судом обставини доводять, що зобов`язання боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №62957074 до цього часу не виконані.

Зазначає, що важливим фактом, який підтверджує, викладені обставини в преюдиційному рішенні суду по справі №727/3397/21 щодо відсутності фактичного виконання рішення суду від 02.08.2011 року, є і те, що державний виконавець виконував це рішення аж до 2021 року, незважаючи на те, що в ухвалі суду у справі №727/4865/15 ще в 2016 році було нібито зазначено про його виконання боржником ОСОБА_3 , тобто державний виконавець майже 5 років продовжував виконувати рішення, яке вже нібито було виконано іншим боржником ОСОБА_3 .

Необґрунтованим є посилання суду першої інстанції про те, що рішення суду від 02 серпня 2011 року вважається виконаним, а тому всі інші обставини які мають місце після дати набуття чинності зазначеною ухвалою, не можуть свідчити про невиконання рішення суду, оскільки якщо б дійсно рішення суду було б виконане ОСОБА_3 , як про це зазначено в ухвалі від 05.04.2016 року, то під час проведення огляду доказів за їх місцем знаходження, суддя, яка проводила цю окрему процесуальну дію, це б встановила і відповідно б зафіксувала такі обставини в ухвалі суду від 10.01.2022 року.

Докази, які підтверджували відсутність повного фактичного виконання рішення суду від 02.08.2011 року були оцінені судом під час розгляду справи №727/3397/21 про що безпосередньо зазначено в ухвалі від 10.01.2022 року, яка не була оскаржена та набрала законної сили. Оскаржувана ухвала суду від 09.08.2022 року підлягає скасуванню, з огляду на преюдиційні обставини встановлені в ухвалі суду від 10.01.2022 року по справі №727/3397/21 щодо одних і тих самих відносин і сторін по справі.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та визнати неправомірною (незаконною) та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Шевлякової Марини Іванівни від 08 червня 2022 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 62957074 за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2012 року № 2-12/2011 року; визнати неправомірною бездіяльність Державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Шевлякової Марини Іванівни щодо не виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2011 року по виконавчому провадженню ВП № 62957074.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість  роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує,  чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;  чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;  які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;  яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції вказаним положенням закону відповідає в повному обсязі.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь, чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що обставинам щодо виконання боржником рішення суду вже була надана правова оцінка у преюдиційному судовому рішенні, згідно з яким покладені на ОСОБА_3 зобов`язання рішенням суду від 02 серпня 2011 року у справі №2—12/2011, виконані. Вказана правова позиція у аналогічній справі, стороною в якій був ОСОБА_1 , викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 року у справі №727/3399/21.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011, крім іншого, зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ліквідувати за їх рахунок самочинно забетоновану площадку, розміром 25 кв. м., у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймач біля стіни квартири АДРЕСА_2 , яке у вказаній частині рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року залишене без змін.

На виконання цього рішення суду видано виконавчий лист від 07 вересня 2012 року № 2-12/2011, на підставі якого державним виконавцем було відкрите виконавче провадження ВП № 62957249.

29 березня 2021 року державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Чернівці Герасимович М.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №62957249. Постанова державного виконавця винесена з посиланням на пункт 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Зазначена постанова обґрунтована тим, що з виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду виконано, а саме: відсутня самочинно забетонована площадка, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку та відновлено дощоприймач біля стінки квартири АДРЕСА_2 , про що складено акт державного виконавця від 26 березня 2021 року.

Згідно з листа комунального підприємства «Чернівціводоканал» від 25 березня 2016 року при комісійному обстеженні дворової каналізаційної мережі 17 березня 2016 по АДРЕСА_5 виявлено, що у дворі розміщені один каналізаційний колодязь та чотири дощоприймачі, які на момент обстеження працювали справно, та один оглядовий колодязь, замурований під сходами.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2016 року у справі № 727/4865/15, що набрала законної сили, було частково задоволено скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця. Визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Тодиренчука М. І. щодо примусового виконання рішення апеляційного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року, яким залишено без змін у частині рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2011 року, а саме зобов`язання ОСОБА_3 ліквідувати самочинно забетоновану площадку, розміром 25 кв. м, у дворі спільного користування будинку АДРЕСА_1 , відновивши дощоприймач біля стіни квартири АДРЕСА_2 , - неправомірними із зобов`язанням дотримання при виконанні вищенаведеного рішення суду вимог Глави 4 статей 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена ухвала суду в апеляційному порядку не переглядалася.

23 липня 2021 року районним судом у складі учасників справи здійснено огляд двору спільного користування будинку АДРЕСА_1 , та встановлено, що біля стін квартири АДРЕСА_2 знаходиться забетонована площадка і сходи у підвал. На території двору наявні 4 дощоприймачі, у тому числі й той, що знаходиться перед входом у підвал. Також, судом була оглянута земельна ділянка, звільнена від забетонованої площадки. При цьому, державний виконавець та представник заявника рулеткою здійснили заміри, згідно яких довжина земельної ділянки 4 м 42,5 см - до сходів, 4,27 м - ширина між забетонованим покриттям, де квартира АДРЕСА_2 , і забетонованим в`їздом у двір. Таким чином, загалом становить до 20 кв. м, з чим погодились усі учасники судового провадження.

Зазначена обставина стала основною підставою для висновку про відсутність повного фактичного виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Звертаючись до суду із скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що рішення суду не виконане до цього часу, однак виконавче провадження з виконання рішення суду у справі №2-12/2011 було закінчене постановою від 08 червня 2022 року, яка винесена державним виконавцем Шевляковою Мариною Іванівною. Такі дії державного виконавця є неправомірними.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченого законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

   Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду від 02.08.2011 року в повному обсязі не виконане, а докази, які підтверджували відсутність повного фактичного виконання рішення суду були оцінені судом під час розгляду справи №727/3397/21, про що безпосередньо зазначено в ухвалі від 10.01.2022 року, яка не була оскаржена та набрала законної сили.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами та вважає їх безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.04.2016 року, встановлені обставини, згідно з якими суд під час проведення окремої процесуальної дії - оглядом на місці із виходом у двір спільного користування будинку АДРЕСА_1 встановив факт ліквідування ОСОБА_3 самочинно забетонованої площадки, розміром біля 25 кв. м, у дворі спільного користування вказаного будинку та відновлення дощоприймача (з наявною на ньому захисною решіткою) біля стіни квартири АДРЕСА_2 , а виявлена під цією площадкою отмостка, розміром 80-90 см, є обов`язковою згідно з ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд», про що пояснив спеціаліст ОСОБА_4 під час виїзного засідання суду для встановлення факту виконання рішення суду. При цьому будь-яких зауважень, чи заперечень сторони щодо проведення окремої процесуальної дії і щодо відображення її результатів у протоколі не зазначили.

Разом із тим, такі обставини підтверджені і в постанові Верховного Суду від 23.02.2022 року у справі №727/3399/21, зі змісту якої випливає, що суд у преюдиційній ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.04.2016 року у справі №727/4865/15 дійшов висновку, що покладені на ОСОБА_3 зобов`язання за рішенням суду від 02 серпня 2011 року у справі №2-12/2011 фактично виконані, проте державним виконавцем у встановленому законом порядку не було зафіксовано здійснення боржником виконання рішення суду, що і стало підставою для визнання дій державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду від 02.08.2011 року неправомірними.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо преюдиції обставин встановлених ухвалою суду від 10.01.2022 року, щодо не виконання в повному обсязі рішення суду від 02.08.2011 року, то колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в ухвалі від 10.01.2022 року не враховано, що обставинам щодо виконання боржником рішення суду вже була надана правова оцінка

У преюдиційному судовому рішенні, згідно з якою покладені на ОСОБА_3 зобов`язання рішенням суду від 02 серпня 2022 року у справі №2-12/2011 виконані.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що станом на час набуття законної сили ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2016 року у справі № 727/4865/15, рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011 вважається виконаним, а тому всі інші обставини, на які мають місце після дати набуття чинності зазначеною ухвалою, навіть якщо суди вважали встановлені в такій ухвалі обставини неправильними, не можуть свідчити про невиконання даного рішення суду.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на преюдиційність ухвали суду першої інстанції від 10.01.2022 року, однак з такі посилання колегія суддів вважає неправомірними, оскільки ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, законодавцем визначено, що коли ведеться мова про правові висновки, які є обов`язковими для врахування судами нижчих інстанцій, то йдеться саме про висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені судом касаційної інстанції у своїх рішеннях.

У даному випадку, Верховний Суд за тотожних за змістом обставин сформував свою правову позицію, встановивши преюдиційність обставин, які є обов`язковими для суду, який розглядає справу, за яких, покладені на ОСОБА_3 зобов`язання рішенням суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011, вважаються виконаними.

Верховний Суд також виходить із того, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Саме такі дії державний виконавець вчинив на виконання рішення суду і нерозумно одним судовим рішенням за скаргою боржника визнавати дії державного виконавця неправомірними, зазначаючи, що судове рішення виконано, а іншим судовим рішенням за скаргою стягувача ухвалювати протилежне, що рішення суду не виконане.

  Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що обставини, викладені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 січня 2022 року у справі № 727/3397/21, на яку посилається апелянт ОСОБА_1 , яка є основним доводом апеляційної скарги, як на підтвердження неповного фактичного виконання рішення суду від 02 серпня 2011 року, не можуть бути прийняті до уваги судом, як такі, що не підлягають доказуванню в розумінні ст. 82 ЦПК України, оскільки суд визначив їх вже після набуття чинності ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 квітня 2016 року у справі № 727/4865/15, саме якою першочергово було встановлено фактичне виконання ОСОБА_3 зобов`язання за рішенням суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011.

На спростування доводів апеляційної скарги, що зобов`язання за рішенням суду від 02 серпня 2011 року, яке до цього часу не виконане, були покладені також і на ОСОБА_2 , то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про солідарну відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що із врахуванням фактичного виконання ОСОБА_3 рішення суду від 02 серпня 2011 року у справі № 2-12/2011 року, свідчить про припинення обов`язку ОСОБА_2 , як солідарного боржника, по виконанню цього ж рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги була постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови 23 вересня 2022 року.

Головуючий      А.І. Владичан

Судді: І.Б. Перепелюк

М.І. Кулянда