ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/25045/21
провадження № 2/753/2780/22
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
"12" вересня 2022 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Курічової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Іващенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2021 року на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 25.11.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Позивач просить визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису № 12 від 16.03.2021 про народження ОСОБА_3 , зареєстрованого Суворівським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши у графі «батько» « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_4 », а у графі «прізвище» дитини вказати « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».
Відповідно до протокола автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.12.2021 для розгляду справи визначено суд у складі головуючої судді Курічової В.М.
Позовна заява обґрунтована тим, що сторони у справі є громадянами України, з 2014 року по 2017 рік проживали на тимчасово окупованій території АР Крим, перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , однак народження дитини було зареєстровано органами окупаційної влади. 28.01.2017 сторони уклали шлюб, однак шлюб зареєстрований також органами окупаційної влади. Оскільки сторони були батьками дитини і відповідачка жодним чином не заперечувала цього факту, батьківство дитини було визнане і зареєстроване органами окупаційної влади у запровадженому нею режимі регулювання цивільних правовідносин населення окупованої території. У 2018 році сторони припинили шлюбні стосунки, продовжували мешкати на тимчасово окупованій території України, позивач приймав участь у вихованні дитини. У 2020 році відповідачка переїхала на підконтрольну українському уряду територію та зареєструвала народження дитини в порядку ст. 135 СК України, однак позивач заперечує щодо цього.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2021 відкрито провадження у справі за цим позовом, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.02.2022 об 11.00 год.
04.02.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
29.03.2022 справу знято з розгляду у зв`язку із веденням воєнного стану в Україні, пошкодженням адміністративної будівлі Дарницького районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. О.Кошиця, 5-А, а також у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.
21.07.2022 судове засідання відкладено на 12.09.2022 11.30 год. на підставі клопотання представника позивача - адвоката Яковлєва А.В.
06.09.2022 представник позивача подав письмові пояснення щодо аспектів правової позиції, згідно з якими зазначає, що:
- позивач звернувся з позовом про визнання батьківства щодо дитини, яка була народжена під час фактичного проживання сторін однією сім`єю;
- дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 до укладення сторонами шлюбу, який зареєстрований органами окупаційної влади;
- правова позиція позивача ґрунтується не на презумпції шлюбного батьківства, а на сукупності інших фактичних даних, які свідчать про батьківство позивача, зокрема, це тривалі сімейні стосунки з подальшою реєстрацією шлюбу; поведінка відповідачки, яка фактично не заперечує батьківство позивача та ініціювала внесення по-батькові дитини відповідного до імені позивача, реєструючи дитину в порядку ст. 135 СК України;
- надані позивачем документи, видані окупаційними органами АР Крим, з посиланням на «Намібійські винятки», мають значення не як преюдиційні факти, що вимагають певної легалізації у встановленому порядку, а лише як докази наявності зазначеної сукупності фактичних даних.
Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача - адвокат Яковлєв А.В. подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надавала, причини неявки не повідомила, не подала відзив.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд ухвалив розглядати справу на підставі наявних у справі доказів в порядку заочного про розгляду.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, норми права, які застосував суд, та мотиви, з яких виходив суд.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-УІІ від 15.04.2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 № 685-VIII Автономна Республіка Крим та місто Сімферополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації 20.02.2014.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 128 Сімейного кодексу України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою до народження дитини.
Саме під час перебування у фактичних шлюбних відносинах у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого 28.01.2017 вони зареєстрували шлюб, встановили батьківство дитини, однак реєстрація народження дитини, шлюбу та встановлення батьківства дитини проводилось органами окупаційної влади, які діють на тимчасово окупованій території АР Крим, Україна.
На підтвердження зазначеного позивач надав копії документів, виданих органами окупаційної влади, які діють на тимчасово окупованій території АР Крим, Україна:
- свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , виданого 28.01.2017 Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим,
- свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , виданого 28.01.2017 Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, згідно з яким, мовою оригінала: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , место рождения г. Симферополь РК РФ, о чем 28.01.2017 составлена запись акта о рождении № 88. Отец: ОСОБА_1 , мать: Такуева Фатима Ризаевна».
- свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого повторно 08.09.202020 Бахчисарайським районним відділом запису актів цивільного стану Департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, згідно з яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб 28.01.2017.
Після розірвання шлюбних відносин з позивачем, відповідачка разом з дитиною виїхала з тимчасово окупованої території України на підконтрольну уряду України територію.
Відповідно ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Оскільки свідоцтво серії НОМЕР_1 про народження дитини ОСОБА_3 було видане 28.01.2017 органами окупаційної влади АР Крим, які діють на тимчасово окупованій території України, відповідачка в березні 2021 року звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області з завою про встановлення факту народження дитини.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області 11.03.2021 у справі № 755/3758/21 (провадження № 2-о/766/340/21) ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_2 задоволено та встановлено факт народження дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Долинне, Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Підставою для внесення до актового запису про народження відомостей про батька дитини зазначити відомості відповідно до ст. 135 СК України.
На виконання зазначеного судового рішення Суворовським районним у місті Херсоні відділі державної реєстрації актів цивільного Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проведено реєстрацію актового запису про народження дитини, вказано у графі «батько» « ОСОБА_4 », а у графі «прізвище» дитини вказано « ОСОБА_3 », про що 16.03.2021 складено відповідний актовий запис № 12, що підтверджується копією свідоцтва про садження серії НОМЕР_5 .
За загальним правилом, факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер.
Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.
Однак, Херсонський міський суд Херсонської області, ухвалюючи 11.03.2021 рішення у справі № 755/3758/21 (провадження № 2-о/766/340/21) щодо встановлення факту народження дитини та визначення підстави для внесення до актового запису про народження відомостей про батька дитини саме на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України, оцінював такі письмові докази, надані заявницею: повторно видане свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 і зазначив, що ці документи є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки зазначені документи видані органами окупаційної влади, тому вони не можуть свідчити про те, що дитина чоловічої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Сімферополь, АР Крим, народилась у осіб, які перебувають у шлюбі.
Разом із тим, суд, при ухваленні зазначеного рішення, не оцінював свідоцтво про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , яке також видане тим самим органом окупаційної влади, що діє на тимчасово окупованій території АР Крим, Україна.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання батьківства, відповідно до «Намібійських винятків» просить покласти в основу судового рішення як письмові докази документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, а саме: свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтво про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , оскільки зазначені документи підтверджують фактичні обставини справи.
«Намібійські винятки» (англ. «Namibia exception») - принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.
«Намібійські винятки» вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Ситуація в Намібії та в Україні значно відрізняється. Зокрема, Намібія вважалася повністю окупованою Південною Африкою та на її території діяли офіційні органи, створені Південною Африкою, тоді як в Україні (станом на час подання до суду позову про визнання батьківства) окупованою була лише частина території України, при цьому в Криму діяли офіційні органи РФ.
Суд звертає увагу, що в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року №9-697/0/4-17 вказано, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilaєcu and others v. Moldova and Russia»)документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 2571 ЦПК України (в редакції ЦПК України станом на 11 квітня 2017 року - «Стаття 2571. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України).
Суд зазначає, що, незважаючи на те, що дитина у сторін народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до реєстрації шлюбу, свідоцтво серії НОМЕР_1 про народження дитини було видане органом окупаційної влади лише 28.01.2017 після реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачкою, а також після встановлення батьківства, на підтвердження якого відповідач надав копію свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 . Всі свідоцтва (про укладення шлюбу, народження дитини, встановлення батьківства) були видані в один і той самий день - 28.01.2017, і одним і тим самим органом окупаційної влади. Саме на підставі свідоцтва про встановлення батьківства у свідоцтві про народження дитини вказано прізвище, ім`я та по батькові дитини як « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу), а у графі «батько» вказаний саме « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу).
З метою захисту батьківських прав позивача, враховуючи «Намібійські винятки», суд бере до уваги копії зазначених документів, зокрема і копію свідоцтва про встановлення батьківства, виданого органами окупаційної влади саме як доказ його батьківства щодо дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , яка народжена не у шлюбі, а також враховує як преюдиційну обставину, установлену в рішенні Херсонського міського суду Херсонської області 11.03.2021 у справі № 755/3758/21, а саме - факт народження дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки села Долинне, Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, громадянки України, тому дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 908,00 грн.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ч. 4 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За умовами п. 2.1, 2.2, додатку до договору про надання правничої допомоги № 01/21/ФР/ІТ від 16.09.2021 визначено наступне.
Гонорар за підготовку, оформлення та подання позовної заяви - 5 000,00 грн.
Гонорар за участь в одному підготовчому або судовому засіданні в суді першої інстанції визначається виходячи з задіяного часу, але не менше 3 500,00 грн, з яких 1/3 за підготовку до судового засідання, а 2/3 за представництво інтересів клієнта в засіданні.
Визначаючи розмір фактично понесених витрат ОСОБА_1 з копій платіжних доручень № @2PL802971 від 25.10.2021, № @2PL074379 від 07.02.2022, № @2PL055294 від 29.07.2022 суд установив, що позивач здійснив оплату за умовами додатку до договору про надання правничої допомоги № 01/21/ФР/ІТ від 16.09.2021 в розмірі 12 000,00 грн.
Разом із тим, щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
З копії платіжного доручення № @2PL802971 від 25.10.2021 встановлено, що позивач сплатив АО «Амбрела» 5 000,00 грн за підготовку позовної заяви (на що вказує призначення платежу).
Судові витрати, пов`язані з правничою допомогою за копією квитанції № @2PL074379 від 07.02.2022 у розмірі 3 500,00 грн суд вважає необґрунтованими, оскільки в призначенні платежу позивачем зазначено «гонорар за підготовку позовної заяви, рахунок № 1609/1, ОСОБА_1 », а за вказану послугу 25.10.2021 позивачем вже сплачено грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн.
Щодо судових витрат про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою за копією квитанції @2PL055294 від 29.07.2022 у розмірі 3 500,00 грн, суд зазначає, що у справі проведено три судові засідання, а саме: 04,02.2022, 21.07.2022, 12.09.2022, які були проведені без участі представника позивача.
Як вже зазначалось, за мовами договору, гонорар за участь в одному підготовчому або судовому засіданні в суді першої інстанції визначається виходячи з задіяного часу, але не менше 3 500,00 грн, з яких 1/3 за підготовку до судового засідання, а 2/3 за представництво інтересів клієнта в засіданні.
Враховуючи, що з трьох судових засідань, додаткові докази у справи представником позивача надались лише 06.09.2022, з метою підготовки до судового засідання, призначеного на 12.09.2022, суд вважає обґрунтованою суми витрат позивача за підготовку тільки до цього судового засідання, у розмірі 1 167,00 грн (1/3 частина від 3 500,00 грн).
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 167,00 грн, а також на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись нормами ст. 2, 5, 12, 133, 137, 141, 209, 259, 263-265, 268, 280-284, 288-299, 354-355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису № 12 від 16.03.2021 про народження ОСОБА_3 , зареєстрованого Суворівським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши у графі «батько» « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_4 », а у графі «прізвище» дитини вказати « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 6 167,00 грн, судовий збір в розмірі 908,00 грн, а всього до стягнення - 7 075,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.М. Курічова