Справа № 219/10787/21

Провадження № 2/219/479/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

19 вересня 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Зубенко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у дистанційному режимі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

07 жовтня 2021 року представник позивача ОСОБА_2., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із цією позовною заявою до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що згідно з виконавчим написом від 01 листопада 2019 року № 6639, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., було запропоновано стягнути не сплачену у строк заборгованість за кредитним договором на користь АТ «Банк Форвард» з позивача ОСОБА_1 у сумі 32937,70 грн. У той же час, будь-яких угод із Товариством позивачка ніколи не укладала. Після цього вказаний виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання. 06 грудня 2019 року виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. (АСВП №60811925). 02 червня 2021 року цей виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Проте позивачка жодного разу не отримувала ніякої вимоги чи претензії зі сторони відповідача. Також їй ніколи не надсилалось жодного листа від вказаного вище приватного нотаріуса. Одночасно 04 жовтня 2021 року позивачка звернулась до приватного виконавця із заявою, в якій просила надіслати засвідчені належним чином копії виконавчого провадження № АСВП: 65622528, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса та безпосередньо самого виконавчого напису нотаріуса. Проте наразі відповіді на лист не надходило. Вважає, що вчинення вказаного виконавчого напису було здійснено нотаріусом за відсутності необхідних умов, які передбачені законодавством, порушує цивільні права позивача та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Так, позивач жодного разу не отримував ані від кредитора, ані від приватного нотаріуса будь-якої вимоги (претензії) щодо сплати боргу за кредитним договором. У зв`язку з цим та беручи до уваги ту обставину, що вчинення виконавчого напису від 01 листопада 2019 року нотаріусом (тобто після ухвалення постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 22 лютого 2017 року), вважає, що нотаріус при вчиненні цієї нотаріальної дії керувався Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка була визнана в судовому порядку нечинною з моменту прийняття. Вважає, що вказане вище безумовно свідчить про те, що в будь-якому разі виконавчий напис № 6639 від 01 листопада 2019 року про стягнення грошової суми у розмірі 32937,70 грн. (заборгованість за кредитом), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку з вищевикладеним, просить визнати виконавчий напис від 01 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошової суми у розмірі 32937,70 грн. (заборгованість за кредитом), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 6639, таким, що не підлягає виконанню. Також просив вирішити питання про судові витрати та розглянути справу за відсутності позивача.

Згідно з ухвалою суду від 07 жовтня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 219/10787/21 задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 60811925 від 06 грудня 2019 року, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича № 6639 від 01 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 32937,70 грн., до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву, однак у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

На виконання ухвали суду від 12 вересня 2022 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. надійшла належним чином завірена копія виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. № 6639 від 01 листопада 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач Акціонерне товариство «Банк Форвард», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Від нього не надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6639, за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 108113397 від 05 серпня 2013 року, укладеним між нею із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард». Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07 листопада 2017 року до 05 лютого 2018 року. Сума повної заборгованості складає 32087,70 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 31611,36 грн., заборгованість за процентами - 476,34 грн., плата за пропуск мінімальних платежів - 0 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано плати із стягувача АТ «Банк Форвард» у розмірі 850,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, складає 32937,70 грн.

На підставі виконавчого напису № 6639 від 01 листопада 2019 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. 06 грудня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60811925 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 32937,70 грн. та 02 червня 2021 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Проте ані копії кредитного договору № 108113397 від 05 серпня 2013 року, укладеного між нею із ПАТ «Банк Русский Стандарт», ані доказів направлення рекомендованим листом позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 грудня 2019 року приватним виконавцем Павелків Т.Л. позивачу не надано.

Вирішуючи спір згідно зі встановленими обставинами справи та відповідними їм правовідносинами, суд виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, зі змінами та доповненнями до нього.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису, стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед банком, оскільки боргу перед відповідачем взагалі немає. Крім того, виконавчий напис не містить відомостей про дату виникнення у кредитора права вимоги. Оскільки невідома дата виникнення права вимоги, то неможливо пересвідчитися, що виконавчий напис вчинено за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Разом з тим, стороною відповідача не було надано суду, в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайку Євгену Вікторовичу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 р. № 6-887цс17.

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Незважаючи на наявну можливість, протягом судового розгляду доводи позивача відповідачем не спростовані.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню, а виконавчий напис, вчинений відносно ОСОБА_1 , необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивачка понесла та планує понести, складає 15000,00 грн. 19 вересня 2022 року від представника позивача надійшло клопотання із документами, які документально підтверджують судові витрати, які будуть понесені позивачкою в сумі 15000,00 грн.: 1) договір про надання правової допомоги від 04 жовтня 2021 року, згідно з п. 4.3 якого, за надання правової допомоги клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі у розмірі 15000,00 грн.; 2) рахунок № 1809ю від 18 вересня 2022 року на суму 15000,00 грн. від ФОП ОСОБА_2 на ім`я отримувача ОСОБА_1 ; 3) акт приймання-передачі виконаних робіт від 18 вересня 2022 року, згідно з яким вартість послуг ОСОБА_2 складає 15000,00 грн.; 4) звіт від 18 вересня 2022 року.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з вимогами частини п`ятої статті 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі № 596/2305/18-ц зазначено, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18) від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19.

Таким чином, суд вважає, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, судовий збір у розмірі 454 грн., який було сплачено позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову, а всього на загальну суму 1362 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 89, 136, 141, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 1, 34, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича № 6639 від 01 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» боргу у розмірі 32937,70 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105; код ЄДРПОУ 34186061) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн., а всього 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно з ч. 7 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2021 року у справі № 219/10787/21 (провадження № 2-з/219/217/2021), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Артемівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення суду.

Суддя Р. Є. Дубовик