336/4769/22

2-о/336/227/22

Ухвала

іменем України

26 вересня 2022 року                                                        м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В., розглянувши матеріали справи №336/4769/22 (номер провадження 2-о/336/227/22) за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат, що надає безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті, -

встановив:

15 вересня 2022 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою заінтересована особа: Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка настала у віці 3 років на тимчасово окупованій території України ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 в результаті порушення невстановленими особами з числа збройних сил російської федерації законів та звичаїв війни із застосуванням авіаудару авіаційною бомбою та обстрілами реактивними системами залпового вогню Маріупольського Драматичного театру та допустити негайне виконання рішення суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

16 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат, що надає безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту смерті залишено без руху та надано п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Вказану ухвалу заявник ОСОБА_1 отримала 19 вересня 2022 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язанні виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

23 вересня 2022 року та 26 вересня 2022 року на адресу суду надійшла заява (уточнена) про встановлення факту смерті фізичної особи (в порядку ст. 317 ЦПК України) разом з доданими документами, проте недоліки, зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху усунені лише частково.

В ухвалі суду від 16 вересня 2022 року було зокрема вказано, що заявник є бабою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте жодних доказів в підтвердження зазначених обставин не надає, до зави не додано доказів, які б підтверджували родинні зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в заявниці виникли перешкоди в ненаданні таких доказів в заяві не зазначено.

Також, суддя звернула увагу, що Витяг з ЄРДР та постанова про залучення особи до кримінального провадження як потерпілого, не є доказами родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, до заяви (уточнена) про встановлення факту смерті фізичної особи, заявницею додано копію Посвідчення №99 щодо призначення її опікуном над малолітньою онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також позбавляє можливості встановити родинні зв`язки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, в ухвалі суду від 16 вересня 2022 року суддею зверталась увага на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Проте, до заяви (уточнена) про встановлення факту смерті фізичної особи, заявницею не було додано документів встановленої форми про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, в ухвалі суду від 16 вересня 2022 року суддею зверталась увага на те, у матеріалах заяви відсутні будь-які докази поховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дозвіл на поховання, довідка кладовища про захоронення, витрати понесені на поховання /придбання ритуальних речей, послуг/, тощо).

Проте, до заяви від 23 вересня 2022 року, заявницею не було додано документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд вбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Так саме на сторін покладено обов`язок цікавитись та слідкувати станом розгляду справи, а також дотримуватись процесуальних строків здійснення тих, чи інших процесуальних дій.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

У відповідності до наказів Міністерства юстиції України N 247/7 від 25.11.2014 та N 935/5 від 17.06.2014, всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року вважаються недійсними.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Постановою Верховної Ради України N 254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Таким чином, з системного аналізу чинного законодавства України випливає, що у порядку статті 317 ЦПК України мають розглядатись заяви про встановлення факту народження або смерті як на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, так і на території населених пунктів Донецької та Луганської областей, визначених Верховною Радою України.

В той же час, Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України N 125 від 21.06.2022 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року N 75», зазначений перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 11 червня 2022 року, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року N 75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за N 453/37789 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14 червня 2022 року N 119). До зазначеного переліку відноситься Маріупольський район, Маріупольська міська територіальна громада, Донецької області.

Верховною Радою України 01.07.2022 прийнято Закон України N 2345-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях».

06.08.2022 року відбулась публікація вказаного Закону України в офіційному виданні «Голос України» - N 161.

07.08.2022 року Закон України N 2345-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» - набрав чинності.

Відповідно до змісту даного Закону, серед іншого, внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України: статтю 317 викладено в такій редакції: «Стаття 317. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України

1. Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

3. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

5. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи».

Крім того, 18.07.2022 Верховна Рада України прийняла Закон N 7449 «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо приведення окремих його положень у відповідність до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким ввела поняття «тимчасово окупована Російською Федерацією територія України».

02.08.2022 року відбулась публікація вказаного Закону України в офіційному виданні «Голос України» - N 157.

03.08.2022 року Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо приведення окремих його положень у відповідність до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - набрав чинності.

Крім того, наказом N 390 «Деякі питання встановлення факту смерті людини», від 01.03.2022 Міністерства охорони здоров`я України, встановлено, що на період дії воєнного стану на території України та у разі неможливості виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв`язку з триваючими бойовими діями:

1) у випадку відсутності можливості (відсутність можливості взаємного інформування протягом 3-ох годин та більше) виконати вимоги спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2017 року N 807/1193/279 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини", дозволити захоронення тіл за умови:

а) обов`язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень);

б) проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов`язкового доповнення до опису ушкоджень;

2) у випадку невпізнаного (неідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вимоги, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього наказу, а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо);

3) копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров`я до окремого розпорядження.

Наказом МВС України, Міністерством охорони здоров`я України, Генеральною прокуратурою України від 29.09.2017 року N 807/1193/279 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини», визначався механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини.

11.03.2022 року дію Наказу зупинено до завершення воєнного стану в Україні згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ N 177/450/46 від 09.03.2022.

09.03.2022 Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України та Офісом Генерального прокурора було прийнято спільний наказ N 177/450/46 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України».

Наказ набрав чинності - 11 березня 2022 року.

Даний Порядок визначає механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини під час воєнного стану на території України.

Із вказаного документа вбачається, що для реєстрації смерті особи попередньо необхідно одержати лікарське свідоцтво про смерть за формою N 106/о або фельдшерську довідку про смерть за формою N 106-1/о.

Для встановлення факту смерті людини та отримання в подальшому лікарського свідоцтва про смерть потрібно звернутися до закладів охорони здоров`я та/або органів Національної поліції України. Таке звернення необхідно здійснити за місцем смерті особи.

Залежно від обставин смерті, а також активності бойових дій на території, де особа померла, лікарське свідоцтво про смерть може видаватися також працівниками бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 року N 5 роз`яснюється, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичний факт - це життєва обставина, з якою норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин, наприклад дії або події.

Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Наприклад, дії, тобто вольова поведінка суб`єктів права, з якою пов`язані виникнення, зміна та припинення правовідносин (наприклад, угода, постанова слідчого, рішення суду), та юридичні події - випадки, які виникають, змінюються і припиняються поза волею людей (наприклад, природне стихійне явище, смерть тощо).

Отже, відповідно до підстав визнання факту таким, що має юридичне значення в порядку глави 6 Цивільного процесуального кодексу України, суд повинен встановити факт (дію або подію) у зв`язку з якою виникають, змінюються і припиняються права заявника.

Ні заявник, ні її представник не надали доказів неможливості одержання документів, що посвідчують факт смерті особи, а саме:лікарське свідоцтво про смерть за формою N 106/о або фельдшерську довідку про смерть за формою N 106-1/о.

Невидача лікарського свідоцтва про смерть може бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України або інших уповноважених органів, проте такої письмової вказівки ні заявником, ні її представником не надано.

Не надано доказів того, що заявник або її представник взагалі звертались до визначених суб`єктів з проханням надати документи, що посвідчують факт смерті особи, а саме: лікарське свідоцтво про смерть за формою N 106/о або фельдшерську довідку про смерть за формою N 106-1/о.

З наведеного вбачається, що законом встановлений інший, ніж судовий, попередній спосіб встановлення факту смерті особи. Таким чином, з метою підтвердження факту смерті особи заявнику слід дотриматись вимог вищенаведеного законодавства України, а у разі неможливості отримати лікарське свідоцтво про смерть, звернутися до суду про встановлення юридичного факту.

У відповідності до частини 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Таким чином, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених ст. ст. 175, 177, 318 ЦПК України.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Однак, у встановлений судом строк заявник не виконав вимоги ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, не усунув зазначені в ухвалі суду недоліки, зокрема, не надав лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), а також докази поховання ОСОБА_3 , що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо заявник у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заяви до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-261, 272, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат, що надає безоплатну вторинну правову допомогу  ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті - вважати неподаною та повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: