Справа № 303/6336/22

Провадження № 1-кп/303/472/22

Рядок стат. звіту 387

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2022 року м. Мукачево      

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

       головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Мукачево в режимі відеоконференції обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 30 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140160000132 від 22.08.2022 р. за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Мятин Млинівського району Рівненської області, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця військової служби за контрактом, сержанта, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора  ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2022 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 30 серпня 2022 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140160000132 від 22.08.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

На підставі обвинувального акту в судовому засіданні судом встановлено, що сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , займаючи посаду командира відділення машини старшого офіцера на батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, через особисту недисциплінованість, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командира та начальників, під час дії особливого періоду, 14.01.2021 не прибув на ранкове шикування о 09 год. 00 хв. до підрозділу військової частини         НОМЕР_1 , та у подальшому не з`явився до військової частини НОМЕР_1 за постійним місцем дислокації командування вказаної військової частини, та був відсутній без поважних причин на військовій службі у період з 14.01.2021 по 10.02.2021, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.4 ст.407 КК України, так як він вчинив кримінальне правопорушення (злочин) – самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

30 серпня 2022 року між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону  ОСОБА_4  та підозрюваним  ОСОБА_3 , з участю захисника адвоката  ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, яку подано разом з обвинувальним актом на затвердження суду.

У відповідності до умов вказаної угоди прокурор та підозрюваний у присутності захисника дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного за ч.4 ст.407 КК України, визначення узгодженого покарання.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що підозрюваний під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою вину у зазначеному діянні.

Під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та підозрюваний у присутності захисника узгодили міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення за ч.4 ст.407 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, звільнення від відбування даного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком та з покладенням обов`язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз`яснені судом. Крім цього, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також, обвинувачений зрозумів роз`ясненні судом права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_3  узгоджену  в угоді міру покарання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні  угоди про  визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені  п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 названого Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого  ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з положеннями ст.12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана суспільним інтересам.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону,  правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань.              

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, безпосередня участь у проведенні АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого,  судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності адвоката ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369, 370-371, 373-374, 469, 472-475, ч.9 ст. 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62022140160000132 від 22.08.2022 р., між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , з участю захисника адвоката ОСОБА_5 ..

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України  ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та з покладенням відповідно до п.1, 2 ч.1 та ст.76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через цей суд в порядку, передбаченому ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мукачівського 

міськрайонного суду           ОСОБА_1