Справа №173/661/22

Провадження №2/173/474/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 р. м. Верхньодніпровськ

       Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:                                Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання:        Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом                 ОСОБА_1

до                                  ОСОБА_2

про                                   розірвання шлюбу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що він уклав шлюб із відповідачем, однак спільне життя не склалося, стосунки погіршились, і з квітня 2022 року проживають окремо один від одного. Примирення між подружжям неможливо.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, відповідно до змісту якої проти задоволення позову не заперечує, просив суд розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2020 року між позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 14 квітня 2020 року Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 18.

Від сумісного проживання подружжя дітей не має.

Сімейне життя позивача та відповідача не склалось, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені з квітня 2022 року, сім`я розпалася та існує формально, примирення подружжя неможливо, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 605/434/18, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України унормовано, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім`ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Положеннями статті 111 Сімейного кодексу України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.

З аналізу статті 111 Сімейного кодексу України вбачається, що заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 Цивільного процесуального кодексу України.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.01.2020 у справі № 200/952/18, від 10.06.2020 у справі № 643/5316/18.

Таким чином, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з того, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватися на примушені сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі та в подружніх відносинах.

Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з квітня 2022 року, а примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам позивача.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, розірвання шлюбу відповідає волі сторін і після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 76, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

2.        Розірвати шлюб, зареєстрований 14 квітня 2020 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Верхньодніпровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 18.

3.        Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінити прізвище на дівоче « ОСОБА_3 ».

4.        Згідно зі ст. 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

5.        Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

6.        Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7.        Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

8.        Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 29.09.2022 року.

Суддя     Н.В. Новіченко