ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 756/266/22

провадження № 2/753/5472/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Осіпенко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Король Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Омельчук Сергій Леонідович до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», за участю третьої особи без самостійних вимог - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Дениса Олеговича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2022 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Омельчук С.Л. про визнання виконавчого напису від 03 лютого 2021 року №22143, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., таким, що не підлягає виконанню.

18 січня 2022 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва справу передано за підсудністю на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

22 червня 2022 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська справу передано за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.

21 липня 2022 року справа надійшла до Дарницького районного суду міста Києва.

25 липня 2022 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М.

03 серпня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено розглядати зазначену справу у порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Омельчук С.Л. зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса виконанню не підлягає, оскільки вчинений з грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, вказує на те, що з 25 березня 2021 року у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д.О. перебувало виконавче провадження за №64961658. 30 серпня 2021 року позивачка ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, які містили, серед іншого, оскаржуваний виконавчий напис, згідно з яким, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року у розмірі 45090 (сорок п`ять тисяч дев`яносто) гривень 43 (сорок три) копійки, з яких:

-44590 (сорок чотири тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 43 (сорок три) копійок - сума заборгованості;

-15 898 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

-28691 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 93 (дев`яносто три) копійки - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом;

-500 (п`ятсот) гривень - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом ((45090 грн. 43 коп. - 44 590 грн. 43 коп. = 500 грн.) сума вирахувана позивачем самостійно, оскільки у виконавчому написі не зазначається).

Вважає, що приватним нотаріусом виконавчий напис вчинено незаконно, оскільки основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку - щодо вимоги про стягнення неустойки. Проте, згідно з оскаржуваним виконавчим написом, заборгованість виникла за кредитним договором №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року, а стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса лише 03 лютого 2021 року, тобто з порушенням строку позовної давності у три роки.

Також, наголошує, що у виконавчому написі нотаріуса від 03 лютого 2021 року відсутнє посилання на виписку з рахунку, отже, така не надавалась нотаріусу стягувачем. Відповідно, будь-які підтвердження правомірності розрахунку заборгованості відсутні, а наявна виписка з рахунку не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, тому вважає її неналежним доказом.

Крім цього, зазначає, що, згідно із заявою позичальника №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року, позивачці надано кредит на суму 15898 грн. 50 коп. При цьому, прострочена сума заборгованості за відсотками за користування кредитом, згідно з виконавчим написом, становить 28691 грн. 93 коп., яка не могла виникнути за один місяць.

Також, зазначає, що згідно з виконавчим написом нотаріуса від 03 лютого 2022 року, заборгованість виникла за Кредитним договором №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року, проте оригіналу цього Договору нотаріусу не було надано, про що свідчить наявна у матеріалах виконавчого провадження копія заяви позичальника №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року, яка підписана і завірена мокрою печаткою лише зі сторони представника АТ «Акцент-банк», тому нотаріус самостійно і протиправно змінив реальну назву документа (заяви), назвавши її у виконавчому написі нотаріуса «кредитним договором». Вважає, що мотивом для зміни справжньої назви документу слугував той факт, що відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, необхідною передумовою для вчинення виконавчого напису є надання оригіналу кредитного договору, якого надано не було. Відсутність підпису позичальника на заяві-анкеті та ненадання належним чином оформленої виписки, на думку представника позивачки.

Крім цього, зазначає, що позивачу, як боржнику, не надходила вимога від кредитора про виконання зобов`язання зі сплати кредитних коштів у досудовому порядку з випискою з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Вказану у виконавчому написі суму заборгованості позивачка не визнає. Оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не містить посилання на засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, що свідчить про те, що така виписка, як і кредитний договір, нотаріусу не надавались, хоча наявність зазначених документів є обов`язковою умовою для стягнення заборгованості у безспірному порядку. Тому, вважає, що кредитор не вжив усіх заходів для збирання доказів щодо наявності безспірної заборгованості і, як наслідок, не надав для приватного нотаріуса необхідних доказів щодо наявності в даному випадку безспірної заборгованості, як наслідок, приватний нотаріус вчинив виконавчий напис за наявності спору про право, оскільки не пересвідчився про наявність належних доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, що є недопустимим. Виконавчий напис може бути вчинений лише у випадку, коли вимоги кредитора є беззаперечними, а заборгованість - безспірною.

На підставі вищенаведеного, представник позивачки просить задовольнити позов, оскільки докази безспірності вимоги про стягнення заборгованості відсутні, тому нотаріусу слід було відмовити у вчиненні виконавчого напису.

16 вересня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти позовних вимог. У відзиві відповідач зазначає, що, для обґрунтування поважності причин пропуску строку для оскарження, представник позивачки посилається на те, що саме з листа-відповіді приватного виконавця Єфіменка Д.О. від 25 серпня 2021 року стало відомо про відкриття виконавчого провадження №64961658 на підставі виконавчого напису від 03 лютого 2021 року №22143, однак це не відповідає дійсності, оскільки з листа-відповіді приватного виконавця від 25 серпня 2021 року №30150 вбачається, що інформація щодо матеріалів виконавчого провадження та підстав його відкриття направляється представнику позивачки вдруге. Посилається на те, що до матеріалів справи долучено копію конверта поштового відправлення листа-відповіді приватного виконавця Єфіменка Д.О., з якого вбачається, що даний лист було направлено представнику позивачки 25 серпня 2021 року, тоді як позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає оскарженню підготовлена аж 28 грудня 2021 року, що на більш як три місяці виходить за межі строку звернення до суду особою, права якої порушено. З посиланням на ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач зазначає, що строк для звернення до суду для оскарження виконавчого напису представником позивачки пропущений.

Крім цього, звертає увагу на те, що в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №64961658 відповідачем встановлено, що разом із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, представником позивачки долучено копію Договору від 13 квітня 2021 року №13/04/21 про надання правової допомоги, предметом якого є «вжиття заходів щодо скасування виконавчого напису №22143, виданого 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем». Тобто, представнику позивачки було відомо про вчинення оскаржуваного виконавчого напису ще з 13 квітня 2021 року.

Також, відповідач зазначає, що 16 грудня 2020 року АТ «Акцент-банк» черговий раз звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про погашення боргу в добровільному порядку та повідомило про намір, у випадку відсутності оплати боргу, стягнути борг в позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Оскільки після спливу встановленого строку для добровільного погашення боргу заборгованість не була оплачена та жодних заперечень, в тому числі щодо невизнання боргу, невизнання розміру заборгованості чи відмови від сплати боргу не отримано, то відповідач розцінив такі дії позивачки як згода на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року. В подальшому, АТ «Акцент-банк» звернулось до нотаріуса із заявою про вчинення спірного виконавчого напису.

Стосовно строків позовної давності, відповідач вважає, що до нотаріуса він звернувся своєчасно, в межах встановлених законом строків, оскільки строк позовної давності закінчувався 15 січня 2023 року, просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки нотаріусу були надані докази безспірності вимоги в межах визначених законом строків, а процедуру вчинення виконавчого напису було дотримано.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Омельчук С.Л. не з`явилися, були повідомлені належним чином про місце, дату й час розгляду справи, представник позивачки - адвокат Омельчук С.Л. до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивачки, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача - Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - не з`явився, про місце, дату й час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович - не з`явилася, про місце, дату й час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

В якості третьої особи приватний нотаріус Горай О.С. судом до участі у справі не залучався, оскільки 24 лютого 2021 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26 грудня 2011 року за №8679 на ім`я ОСОБА_2 анульоване, що підтверджується копією наказу Міністерства юстиції України від 24 лютого 2021 року за №727/5 (а.с. 25).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності учасників справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні матеріали справи, надані докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №22143. Згідно із вказаним написом, приватним нотаріусом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року у розмірі 44590 грн. 43 коп. за період з 16 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року (а.с. 23).

25 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменком Д.О. відкрито виконавче провадження №64961658 з метою примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., вчиненого 03 лютого 2021 року №22143 (а.с. 20).

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про нотаріат» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - «Порядок вчинення нотаріальних дій», «Порядок»).

Так, згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено щодо стягнення заборгованості за період з 16 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року у розмірі 44590 грн. 43 коп., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 15898 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок; простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 28691 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 93 (дев`яносто три) копійки (а.с. 23).

Так, згідно п. 3.1 Глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріусом не було дотримано вимог вчинення виконавчого напису, оскільки він вчинений без отримання відомостей про одержання ОСОБА_1 письмової вимоги про добровільне усунення порушень.

Вказані норми п.п. 2.3, 3.1 Глави 16 Порядку забезпечують дотримання прав боржників мати змогу до вчинення виконавчого напису подати свої можливі заперечення, а також - забезпечення вчинення виконавчого напису в межах загального трирічного строку позовної давності.

Однак, АТ "Акцент-Банк" не надано повідомлення про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги, а також не надано такого підтвердження і до суду, а тому підстав вважати, що позивач був повідомлений про наявність заборгованості не має.

Суд звертає увагу на те, що повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.

Разом з тим, копія списку від 18 грудня 2020 року №ЛП-016594 згрупованих рекомендованих листів не є належним доказом, оскільки зазначений доказ не підтверджує того факту, що повідомлення про вчинення виконавчого напису було направлене на адресу позивачки.

За таких обставин вважати, що відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не можна, оскільки між сторонами існує спір щодо суми заборгованості.

Суд також відхиляє доводи представника позивачки стосовно пропуску строку позовної давності для звернення відповідачем до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з анкети позичальника №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року, заборгованість за кредитом вважається простроченою з 211 дня порушення з моменту виникнення порушення зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Отже, перебіг позовної давності розпочався не з моменту складання анкети позичальника №АК02СТ15510334230 від 16 січня 2018 року, як про це помилково зазначає представник позивачки, а з 211 дня порушення зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Стосовно доводів представника позивачки про те, що кредитний договір між сторонами не був укладений, тому при вчиненні виконавчого напису нотаріусом протиправно замінено реальну назву документа (заява) на «кредитний договір», то суд зазначає, що представник позивачки фактично ставить під сумнів факт укладення кредитного договору, тоді як ця обставина не є предметною в даній справі.

Щодо аргументів представника відповідача про пропуск десятиденного строку для оскарження виконавчого напису, то суд вважає, що такі доводи необґрунтовані, оскільки положення ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють строки для оскарження рішення та дій виконавця, а не нотаріуса.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом сплатила 908 гривень судового збору (а.с. 1), в даній справі суд прийшов до висновку про необхідність задоволення її вимоги, а тому судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають компенсації з відповідача у повному розмірі.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У заяві від 27 вересня 2022 року представник позивачки - адвокат Омельчук С.Л. просив, у разі задоволення позову, призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За таких обставин клопотання представника позивачки про призначення судового засідання для винесення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 142, 247, 200, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Омельчук Сергій Леонідович до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», за участю третьої особи без самостійних вимог - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Дениса Олеговича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №22143 про стягнення з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за період з 16 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року у розмірі 44590 грн. 43 коп., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 15898 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок; простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 28691 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 93 (дев`яносто три) копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, місто Дніпро, вул. Батумська, 11, на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн. судового збору за подання до суду позовної заяви.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на 11 жовтня 2022 року о 15 год. 40 хв. Зобов`язати представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Омельчука Сергія Леонідовича подати суду докази про понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу до 03 жовтня 2022 року.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення буде складено 03 жовтня 2022 року.

Суддя: Л.М. Осіпенко