Справа 2-1023/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23.04.2009 р.                                                                                                                                м. Саки

    Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки  Крим у складі:

головуючого судді Бондарева Р.В.

при секретарі Костюковій О.В.

прокурорі Сухорукові А.О.,

розглянувши у судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання дійсним, розірвання договору, визнання права власності на нерухоме майно, стягнення моральної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору довічного утримання від 30.05.2006 р. дійсним, розірвання вказаного договору, визнання права власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1, стягнення солідарно моральної шкоди в розмірі 20 тис. грн. та судових витрат. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.05.2006 р. між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу будинку  АДРЕСА_1. Фактично між ними був укладений договір довічного утримання, згідно з яким позивач погодився утримувати відповідачів. Після укладення договору купівлі-продажу він допомагав відповідачам, забезпечував їх продуктами, медичною допомогою, тощо. Рішенням суду від 12.01.2009 р. договір купівлі-продажу від 30.05.2006 р. визнаний недійсним. Вважає, що оскільки між ними було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору довічного утримання, а відповідач відмовився від виконання вказаного договору, просить визнати його дійсним та одночасно розірвати його, а також визнати за ним право власності на Ѕ частку спірного будинку, оскільки його витрати значно перевищують вартість вказаної частки будинку. Моральну шкоду він оцінює у 20 тис. грн., оскільки за свій рахунок підготував всі необхідні документи для оформлення договору купівлі-продажу, виконував всі бажання відповідача, а тому його здоров’ю завдано шкоду, порушено звичайний життєвий уклад.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав.

    Відповідач ОСОБА_2, представники відповідачів позов не підтримали.

      Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підстав для задоволення позову з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 30.05.2006 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Договір нотаріально посвідчений.

    Рішенням Сакського міськрайонного суду від 12.01.2009 р. договір купівлі-продажу від 30.05.2006 р. визнано недійсним з моменту укладення, оскільки ОСОБА_2 помилився щодо природи договору, між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, гроші за договором продавець не отримував.

    Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 11.03.2009 р. рішення суду від 12.01.2009 р. в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без змін, виключено з мотивувальної частини рішення посилання та те, що сторони мали на увазі спадковий договір.

    Таким чином, ані рішенням місцевого суду, ані ухвалою апеляційного суду не встановлено, що сторонами фактично було укладено інший договір замість договору купівлі-продажу будинку.

    Як пояснив ОСОБА_2 позивач дійсно допомагав йому у господарстві, але робив це, оскільки є його хресником.

    Згідно з матеріалами справи та на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно була домовленість про укладення договору довічного утримання, однак вказаний договір між сторонами укладено не було. Згідно зі ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.          

    Враховуючи, що сторони не виконали умови закону щодо форми договору, вважається, що вони його не уклали.

    Посилання позивача на норми ст. 235 ЦК України щодо удаваного правочину не регулюють вказаних правовідносин, оскільки суду не надано доказів про те, що договір купівлі-продажу, визнаний судом недійсним, був вчинений з метою приховання іншого правочину.

    Крім того, позивач не надав суду доказів про наявність будь-якої правової норми, згідно з якою суд має право визнати договір довічного утримання дійсним.

    Вказана норма міститься у ст. 220 ЦК України, однак позивачем суду не надано доказів про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору довічного утримання та відповідачі ухилилися від його нотаріального посвідчення.

    Таким чином, вимоги про визнання договору довічного утримання є безпідставними, а тому не має підстав для розірвання вказаного договору.

    Вимоги про визнання за позивачем права власності на Ѕ частку спірного будинку є також безпідставними, оскільки позивач має право на відшкодування збитків, витрачених по укладенню договору купівлі-продажу, а не на визнання права власності на чуже майно. Крім того, доказів про будь-які збитки позивач суду не надав.

    У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди має бути відмовлено, оскільки позивач не довів факту завдання йому шкоди в результаті неправомірних дій відповідачів.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання дійсним, розірвання договору, визнання права власності на нерухоме майно, стягнення моральної шкоди – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Головуючий: