Справа 2о-112/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2009 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Бондарева Р.В.
при секретарі Костюковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Сакського МВ ГУ МВС України в АР Крим про встановлення факту проживання на території України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання на території України з 09.04.2004 р. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що він є інвалідом 1 групи, належить до громадянства ОСОБА_2. Для лікування він прибув до України у 2004 р. і з того часу проживає у свого родича ОСОБА_3 в м. Саки вул. Комсомольська 42. З 09.04.2004 р. він тимчасово проходить лікування в спеціалізованому спинальному санаторії ім. М.Н. Бурденка, який розташовано в м. Саки. Він як іноземець має право перебувати на території України 90 днів, після чого зобов’язаний покинути Україну. Враховуючи, що він фактично знаходиться на території України з 2004 р., йому незручно виїжджати з України кожні 90 днів, а тому з метою отримання виду на проживання в України просить встановити факт проживання в Україні з 09.04.2004 р.
В судовому засіданні заявник свої вимоги підтримав та пояснив, що встановлення вказаного факту необхідно йому для отримання виду на проживання в Україні. З письмовою заявою про надання йому виду на проживання в Україні він не звертався.
Представник зацікавленої особи при розгляді заяви покладається на розсуд суду та пояснив, що встановлення факту проживання на території України не надасть заявнику права на отримання виду на проживання в Україні.
Вислухавши заявника, представника зацікавленої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з паспортом заявник є громадянином ОСОБА_2, а тому на нього поширюються норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон).
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Відповідно до довідки без дати санаторія ім. Бурденка ОСОБА_1 є інвалідом першої групи та проходить лікування в санаторії з 09.04.2004 р.
Згідно з останніми відомостями паспорту заявника він прибув на територію України через м. Донецьк - 12.01.2009 р., а тому передбачений законом строк перебування в Україні закінчився 12.04.2009 р.
Як свідчать пояснення заявника він тимчасово проживає з 2004 р. у свого родича ОСОБА_3 в м. Саки вул. Комсомольська 42.
Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як пояснив представник зацікавленої особи встановлення факту проживання на території України не надасть можливості отримати вид на проживання в Україні.
Суд погоджується з вказаними доводами, оскільки заявник не надав доказів про те, що встановлення вказаного факту надасть йому право на отримання виду на проживання, а тому встановлення вказаного факту не має юридичного значення.
Крім того, судом встановлено, що постійним місцем проживання ОСОБА_1 є інша держава – ОСОБА_2, громадянином якого він є. Згідно з відомостями його паспорту він прибув на територію України через м. Донецьк - 12.01.2009 р., а тому фактично був відсутній в Україні. Аналогічно він прибув в Україну 19.05.2007 р. Таким чином, він тимчасово знаходиться на території України, до якої прибуває для свого лікування.
Суду не надано доказів про те, що заявник правомірно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не зареєстрований за вказаною адресою, не надано договору найму (піднайму) вказаного будинку.
Заявник не надав суду доказів про те, що він звертався до компетентних органів України з заявою про надання йому виду на проживання, йому не відмовлено в цьому, а тому заявлені вимоги є передчасними і такими, що не породжують юридичних наслідків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-11, 209, 212, 214-215, 259 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: