КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.02.07 р. № 46/355-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сотнікова С.В.
при секретарі: Назаровій В.В.
За участю представників:
від позивача -Санніков С.Г.
від відповідача -Оверко І.І. дов. №14/9/10-209 від 09.01.2007
Баклажко В.А. дов. №1961/09/10-205 від 16.02.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Євровікнобуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2006
у справі № 46/355-А (Шабунін С.В.)
за позовом ЗАТ "Євровікнобуд"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду м. Києва від 10.11.2006р. провадження у справі в частині вимог ЗАТ “Євровікнобуд” про визнання недійсним акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.07.2006 р. №002650 закрито. В іншій частині позовних вимог ЗАТ “Євровікнобуд” до ДПІ у Печерському районі м. Києва відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ЗАТ “Євровікнобуд” звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги повністю. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та не відповідає дійсності, при її винесенні судом було порушено норми процесуального права.
Представник відповідача надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, встановив, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову місцевого господарського суду скасувати з наступних мотивів:
Суд першої інстанції встановив, що ДПІ у Печерському районі м. Києва в 2006 році було проведено перевірку щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари якою встановлено, за результатами якої складено акт №002650/265506162304 від 19.07.2006 р. (далі-Акт).
На підставі висновків, викладених у вказаному Акті перевірки, відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 27.07.2006 р. №5102304/0, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 136 000,00 грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.1.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”.
Відповідно до Акту позивачем за договором підряду №22 від 10.05.05р. отримано того ж дня (10.05.05р.) аванс в сумі 10 200,00 грн. Перевіркою встановлено, що при отриманні коштів за договором підряду РРО не застосовувався, прибутковий касовий ордер не складено, квитанцію до прибуткового касового ордеру замовнику невидано. Окрім того перевірка встановила, що прибутковий касовий ордер №87 від 29 червня 2005 року на суму 16 150,00 грн., та касовий дер №100 від 28 липня 2005 року на суму 850,00 грн., квитанції від яких видано замовнику, в касовій книзі підприємства не відображено. Таким чином, записи про рух готівкових коштів які зроблені в касовій книзі підприємства не відповідають фактично проведеним операціям з готівкою. Суми по касовим ордерам №87 та №100 через РРО не проведено.
Згідно Акту позивач до закінчення перевірки не надав податковому органу оригіналів касових документів за травень, липень, червень 2005р. (касових книг, прибуткових та видаткових та видаткових касових ордерів, журналів реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів).
Головний бухгалтер даного підприємства, відповідно до Акту відмовився надати письмові пояснення з приводу виявлених порушень. Також, головний бухгалтер підприємства відмовилась завірити надані до перевірки податковому органу копії аркушів касової книги.
При таких обставинах суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову.
Апеляційний суд дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що по-перше підприємство згідно статуту ЗАТ “Євровікнобуд” є виробником конструкцій (метало пластикових конструкцій, склопакетів), має відповідну ліцензію на даний вид діяльності (ліцензія державного комітету України з будівництва та архітектури №772287 від 01.07.04). Даний факт не заперечується податковим органом, навіть підтверджується Актом перевірки.
Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” підприємства при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та надання послуг у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому законом порядку не повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.
Актом перевірки встановлено, що на підприємстві є зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Міnі 500,02 МЕ №ІІ Б 57012942. Даний апарат не використовується підприємством для реєстрації касових операцій вже протягом 18 місяців, згідно пояснень наданих в суді першої інстанції бухгалтером підприємства.
Отже, вищезазначене дає змогу суду апеляційної інстанції зробити висновок, що підприємство маючи на підприємстві зареєстрований реєстратор розрахункових операцій не зобов’язане використовувати у господарській діяльності даний апарат, якщо розрахунки у касах проводяться з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи міститься копія акту від 19.06.06 р. прийому - передачі документів для проведення аудиторської перевірки документів за ІІ-ІІІ квартали 2005 р. - той період за який проводилась перевірка. Отже, оригінали документів на підприємстві були відсутні.
З пояснень, які надані в суді першої інстанції податковим інспектором Баклажко В.А. та бухгалтером Продько Т.П. вбачається, що під час перевірки податковими інспекторами досліджувались лише незасвідчені копії бухгалтерських документів, з яких зроблено висновок про порушення. Однак, належних доказів недотримання законного порядку проведення розрахунків у касах підприємства податковим органом не надано.
Незасвідчені копії бухгалтерських документів відповідно до вимог чинного законодавства не можуть бути покладені в основу Акту перевірки податкового органу.
В матеріалах справи наявні копії, належним чином засвідчені позивачем, з яких вбачається, що: сума 161 50,00 грн. проведена по касовій книзі 29.06.05 р. та за якою оформлено прибутковий касовий ордер №87 від 29.06.05 р.; сума 10 200,00 грн. проведена через касову книгу 10.05.05р. та за якою оформлено прибутковий ордер №73 від 10.05.05 р. та видатковий касовий ордер №95 від 10.05.05 р.; сума 850,00 грн. проведена по касовій книзі 28.07.05 р., прибутковий ордер оформлений 28.07.05 №100.
Тому судом першої інстанції в порушення чинного законодавства зроблено висновок про доведеність та обґрунтованість накладення штрафних санкцій на ЗАТ “Євровікнобуд” в сумі 136 000,00 грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.1.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”.
По-друге, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки законності підстав проведення перевірки підприємства та діям посадових осіб під час її проведення.
Згідно запису в журналі обліку видачі направлень на перевірку посадовим особам ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме Олійник С.П. та Баклажка В.А, була проведена планова виїзна перевірка підприємства.
Відповідно до пояснень представника податкового органу, наданих в апеляційній інстанції єдиним законом, яким керуються податкові органи при здійсненні перевірок щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”, а тому застосування ст. 11 1 Закону України “Про Державну податкову службу України”, на яку посилається у своїх доповненнях до апеляційної скарги позивач неможливе.
Однак, апеляційний суд вважає це твердження таким, що не відповідає чинному законодавству.
Статею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” передбачено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Стаття 16 вищезазначеного Закону надає контролюючим органам право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Даною нормою встановлено, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Єдиним Законом, який передбачає підстави, порядок, строки здійснення планових та позапланових перевірок є спеціальний Закон України “Про Державну податкову службу України”.
Законом України №509 “Про Державну податкову службу України” (далі- Закон №509) статтею 11 1 встановлено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до зазначеної норми законодавства плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Підрозділи органів державної податкової служби (далі - органи ДПС), які очолюють перевірки згідно з планом-графіком, мають право на проведення планової виїзної перевірки платника податків лише у тому випадку, коли йому направлять письмове повідомлення рекомендованим листом з відміткою про вручення платнику податків (або надають під підпис керівнику або головному бухгалтеру підприємства) про її проведення не пізніше ніж за 10 днів до початку виїзної планової перевірки.
У повідомленні про проведення планової виїзної перевірки в обов’язковому порядку зазначаються: підстава для проведення перевірки, дати її початку та закінчення.
Відповідно до пояснень свідка – бухгалтера Продько Т.П. на адресу позивача не надходило письмове повідомлення рекомендованим листом (не надавалось під підпис керівнику або головному бухгалтеру підприємства) про проведення виїзної планової перевірки до її початку, а лише податковим інспектором було повідомлено по телефону, що перевірка буде проведена в той же день.
Податковим органом, в суді апеляційної інстанції, надано незасвідчену копію документу №240 від 20.06.2006 р., який за словами представника є наказом на проведення перевірки та незасвідчену копію графіка проведення перевірок сектором оперативного контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва на період з 21.06.06 по 20.07.06 р. Також представником податкової надано незасвідчені копії направлень №719, №710 на проведення перевірки ЗАТ “Євровікнобуд”, але з даних направлень не вбачається яка саме буде проведена перевірка – планова чи позапланова. Однак, податковим органом не надано суду для огляду оригінали даних документів, а тому данні докази є неналежними і не приймаються судом до уваги.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того що позивач був проінформований про проведення планової виїзної перевірки належним чином.
Згідно ст. 112 Закону України №509 “Про Державну податкову службу України” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Згідно з ч. 2 ст. 112 Закону України №509 “Про Державну податкову службу України” ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки було звернення громадянина Австрії Фелл Лео до податкового органу (скарга №06/07/07/6 від 07.07.2006 р.).
Законом України № 509 (п.5 ч.6 ст.11 1) передбачено таку підставу для перевірки підприємства як: виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Податковий орган не надав суду докази звернення до платника податків з таким запитом та підтвердження того факту, що позивач не надав передбаченої законодавством відповідь.
До того ж, апеляційний суд зазначає, що дана норма законодавства стосується лише позапланової виїзної перевірки.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення №5102304/0 від 27.07.2006 р. та застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 136 000,0 грн.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що спірне рішення №5102304/0 від 27.07.2006 р., прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України на підставі акту, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.
Тому колегія суддів з висновками, викладеними в оскаржуваній постанові не погоджується і вважає, що господарським судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, що мали значення для справи, не дано належної оцінки доказам, не доведено обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, що спричинило винесення помилкової постанови.
Апеляційний суд вважає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування постанови господарського суду.
Отже, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу відповідача, скасовує постанову суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним рішення про застосування штрафних санкцій і приймає нову постанову, якою задовольняє позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій..
З огляду на викладене вище та керуючись 195, 196,198, 202, 205, 207, 209 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу ЗАТ “Євровікнобуд” на постанову Господарського суду м. Києва від 10.11.2006 р. у справі №46/355-а задовольнити повністю.
2.Постанову Господарського суду м. Києва у справі №46/355-а від 10.11.2006р. скасувати в частині відмови у визнанні недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.
3.Прийняти нову постанову, якою задовільнити позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.
4.Скасувати рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних санкцій від 27.07.2006 р. №5102304/0.
5.В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від залишити без змін
6.Матеріали справи №46/355 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді
Дикунська С.Я.
Сотніков С.В.