ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022                                                    Справа №  904/2572/20 (904/9724/21)

м.Дніпро

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2022 у справі №904/2572/20(904/9724/21) (суддя Мартинюк С.В., повне рішення складено 30.05.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутіч", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"

про стягнення заборгованості

в межах справи №904/2572/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутіч", м. Павлоград

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

29.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутіч", м. Дніпро звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутіч" укладено договір факторингу з регресом "Ф-DNI-236 від 29.04.2015. ТОВ "Славутіч" було повністю сплачено на корить Банку заборгованість за договором факторингу та з відповідним виникненням права вимоги виконання своїх зобов`язань до ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2022 у справі № 904/2572/20 (904/9724/21) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутіч" до приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, м. Павлоград, вул. Соборна, б. 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутіч" (51400, м. Павлоград, вул. Полтавська, б. 107, офіс, 5, ідентифікаційний код 25103103) заборгованість в розмірі 210528,36 грн., інфляційні в розмірі 29342,94 грн., 3 % річних в розмірі 11 548,01 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3771,29 грн.

Рішення суду щодо правовідносин сторін та суми боргу мотивоване тим, що керуючись ст.ст. 509,512, 513, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, ч.ч.1,7  ст.193 ГК України, суд вважав, що позивач набув право вимоги до відповідача, а відтак позовні вимоги про стягнення  боргу у розмірі 210528,36грн. є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню. Щодо суми 3% річних та інфляційних витрат, рішення суду мотивоване тим, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11548,01 грн. за період з 04.12.2019 по 07.12.2021 та інфляційні в розмірі 29 342,94 грн. за період  грудень 2019- грудень 2021. Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд дійшов висновку, що останні є вірними, обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню. Суд зазначив, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наявного між сторонами спору, не надано доказів щодо його врегулювання, тому у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- суд посилається на не належний доказ виконання грошового зобов`язання (зворотній викуп) на реєстр зворотного викупу № 98 від 12.09.2019; № 102 від 24.01.2020; № 103 від 04.02.2020, оскільки вказаний реєстр не є розрахунковим документом в силу приписів п. 1-35 ст.1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів»;

- відсутні докази виконання позивачем (поручителем) свого обов`язку відповідно до п.3.9 договору Факторингу, п.1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань». Кредитором відповідача є Фактор;

- суд не повністю з`ясував обставини справи, невірно застосував норми матеріального права та відмовив у закритті провадження  по справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України  за відсутністю предмету спору.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Арбітражний керуючий Касаткін Д.М. подав відзив на апеляційну скаргу та пояснення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у цьому відзиві та поясненнях.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву/пояснень по справі.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2022 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху внаслідок оформлення її з порушенням вимог, встановлених ст.258 Господарського процесуального кодексу України.

Такі порушення полягали у ненаданні скаржником доказів сплати судового збору в сумі 5656,94грн.

На адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло повідомлення про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого    додано платіжне доручення №2558613 від 28.06.2022 про сплату судового збору у вказаній вище сумі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2022 у справі №904/2572/20 (904/9724/21); розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 02.08.2022.

02.08.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2022.

Ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та оголошення перерви направлена на електронні адреси учасників справи, на які здійснено підписку в АСДС КП "ДСС" для надсилання процесуальних документів в електронному вигляді.

  Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст.120 Кодексу суд викликає, зокрема, учасників справи , у тому числі, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв”язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

04.10.2022 у судовому засіданні представник скаржника та арбітражний керуючий Касаткін Д.М. надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Інші учасники справи участь своїх представників у судовому засіданні не забезпечили.

04.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Між Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТІЧ» (Клієнт) укладено Договір факторингу з регресом №Ф-DNI-236 від 29 квітня 2015 (далі - Договір факторингу).

Відповідно до пункту 1.1. Договору факторингу: Фактор зобов`язується здійснювати факторингове фінансування Клієнта за плату на умовах факторингу з регресом.

Право вимоги є відступленим Клієнтом (набутим Фактором) з моменту підпису Сторонами Реєстру, що містить таке право вимоги

Пунктом 1.5. Договору факторингу передбачено, що внаслідок відступлення права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв`язку з чим до Факті переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримав вартості майна (продукції)/ виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафі санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.

Разом із відстуленням Права вимоги на користь Фактора відступаються всі інші права вимог Клієнта до Боржника, що випливають із Контракту з ним, зокрема, але виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення; передане Боржником за таким Контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення).

Пунктом 10.4.2. укладеного Договору факторингу передбачено, що Клієнт має право у будь-який час здійснити Зворотній викуп будь-якого права вимоги на умовах, встановлених статтею 9 цього Договору, шляхом направлення Банку відповідного листа - клопотання.

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (Фактор) направлено на адресу ліквідатора ТОВ «СЛАВУТІЧ» Довідку від 31.08.2021 № 01-32/08-08, якою повідомлено про те, що за Договором №2961-ПУ від 10.12.2018 до реєстру зворотного викупу були внесено несплачені Боржником залишки коштів за раніше профінансованими первинними документами, згідно реєстру №98 від 12.09.2019; реєстру №102 від 24.01.2020; реєстру №103 від 04.02.2020, за якими на рахунки клієнта, які відкриті у банку ПУМБ, не здійснена повна оплата за договором поставки №2961-ПУ від 10.12.2018 на загальну суму 210 528,36 грн.

Відповідно до пункту 9.2 Договору факторингу Фактор вважається таким, що відступив, а Клієнт вважається таким, що прийняв (набув) Права вимоги у порядку зворотного відступлення, з дати, вказаної у відповідному письмовому повідомленні Фактора Клієнту. Зворотне відступлення Права вимоги здійснюється за вартістю цього Права, яке не було сплачене Боржником.

Розмір заборгованості ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» перед ТОВ «СЛАВУТІЧ» (вартість зворотного викупу права вимоги) складає 210528,36 грн., заборгованість виникла на підставі укладеного Договору поставки від 10.12.2018 №2961-ПУ (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого ТОВ «СЛАВУТІЧ» (Постачальник) здійснювало поставку на адресу ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» продукцію / обладнання виробничо-технічного призначення.

Відповідно до умов Договору (п.1.2) Постачальник зобов`язується поставити у власність продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - Продукція) (асортимент, кількість, ціна узгоджується Сторонами у Специфікаціях), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити дану поставлену продукцію.

Згідно п.5.4 Договору (в редакції Додаткової угоди б/н від 18.04.2019): Розрахунки за поставлену Постачальником продукцію по даному Договору здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5ти робочих днів з 90го календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 даного Договору.

Відповідно п.2 Додаткової угоди б/н від 31.10.2019, сторони по Договору дійшли взаємної згоди про продовження строку дії Договору до 31.12.2021.

На виконання умов Договору Позивач здійснював постачання Відповідачу продукцію (ролікоопора конвейєра ж 100-127.00.000).

У встановлений Договором строк, заборгованість в повному обсязі не оплачена, наявність заборгованості скаржником не заперечується.

Право вимоги за вищевказаним договором від ТОВ «СЛАВУТІЧ» було передано Банку (Фактору) згідно реєстру №98 від 12.09.2019; реєстру №102 від 24.01.2020; реєстру №103 від 04.02.2020, а потім на підставі зворотного відступлення було передано ТОВ «СЛАВУТІЧ» (в частині залишків неоплаченої заборгованості).

08.07.2020 позивачем було направлено на адресу Акціонерного товариства «ПУМБ» Лист-клопотання №258/1, у якому повідомлено Банк про намір здійснити Зворотній викуп Права вимоги за Контрактами, зазначеними в Реєстрі зворотного викупу №3 від 08.07.2020.

Листом №РG1-07.8/229 від 08.07.2020 Банком було повідомлено позивача про те, що Фактор вважається таким, що відступив, а Клієнт вважається таким, що набув Право вимоги у порядку зворотного відступлення, з дати підписання Фактором Реєстру зворотного викупу, а саме з 08.07.2020.

У відповідь на запит ліквідатора від 22.09.2021 №01-32/28-09, листом в 06.10.2021 №РG1-52/16 Банком було повідомлено, що Договір факторингу закритий, заборгованість станом на 06.10.2021 за договором відсутня.

Таким чином, ТОВ «СЛАВУТІЧ» було повністю сплачено на користь Банку заборгованість за Договором факторингу.

Надалі ТОВ «СЛАВУТІЧ» звернулось до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград про стягнення заборгованості.

За наслідками розгляду місцевим господарським судом вказаних позовних вимог та їх мотивів постановлено оскаржуване рішення від 23.05.2022 у справі №904/2572/20(904/9724/21).

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати, наявність права вимоги у позивача.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за  правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором  або законом (стаття 514 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини у п.5 даної постанови, до позивача, як нового кредитора, на підставі договору факторингу перейшло право вимоги до боржника - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" належного виконання всіх зобов`язань за договором поставки від 10.12.2018 №2961-ПУ.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивач набув право вимоги до відповідача, а відтак позовні вимоги про стягнення  боргу у розмірі 210528,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.

В частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат рішення суду не оскаржується.

Згідно з п.9.2 договору Фактор вважається таким, що відступив, а клієнт вважається таким, що прийняв (набув) права вимоги у порядку зворотного відступлення, з дати, вказаної у відповідному письмовому повідомленні Фактора Клієнту. Зворотнє відступлення права вимоги здійснюється за вартістю цього права, яке не було сплачене боржником. В письмовому повідомленні зазначається вартість цього права, яке не було сплачене боржником. В письмовому повідомленні зазначається перелік та вартість прав вимоги, щодо яких здійснюється зворотнє відступлення, підстави зворотного відступлення, а також ціна, яку Клієнт має сплатити Фактору за зворотне відступлення.

За умовами п.9.3 договору у разі зворотного відступлення, Фактор зобов"язаний самостійно надіслати відповідним Боржникам повідомлення про зворотнє відступлення, а у разі недотримання цього обов"язку і отримання від Боржників коштів за правилами вимоги, щодо яких здійснюється зворотнє відступлення, Фактор зобов"язаний здійснити переказ таких коштів Клієнту не пізніше банківського дня, наступного за днем їх отримання за умови, що Клієнт не має боргових зобов"язань перед Фактором зі цим договором.

У розумінні п.9.2 Договору підтвердженням права зворотного викупу є Довідка Банку від 31.01.2021 (т.1 а.с.86), з якої вбачається, що 08.07.2020 було підписано реєстр зворотного викупу №3.

Сам реєстр зворотного викупу наданий Фактором і є у матеріалах справи (т.1 а.с.87).

Станом на 06.10.2021 договір факторингу відсутній, заборгованість за цим договором відсутня (т.1 а.с.89), що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов"язків за договором.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими з огляду на п. 6 цієї постанови.

Крім того, згідно пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за  яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої вищевказаної статті, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відносини факторингу регулюються главою 73 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Виходячи з наведеного, правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за  плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 вказала на суттєві ознаки договорів відступлення права вимоги та факторингу та дійшла наступних висновків.

Норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-III умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу необхідно виходити із суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і  договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Таким чином, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

Отже, з огляду на обставини справи, в контексті статей 512 – 516 ЦК України, позивач має право вимоги до відповідача щодо стягнення з останнього сплаченої позивачем заборгованості Фактору.

Скаржник безпідставно посилається на застосування п.3.9 Договору, оскільки до правовідносин учасників підлягають застосуванню саме п.п.9.2, 9.3 Договору, а тому право вимоги позивача ґрунтується саме на здійсненні ним права зворотного викупу.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 вказаного Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом у даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 ГПК України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції у справі і належного виконання умов договору у встановленому порядку та розмірі.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації»).

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Право скаржника порушено не було.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Наведені у п. 2 цієї постанови доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки їх спростовано встановленими колегією суддів у справі обставинами; не доводять порушення або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275 - 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2022 у справі №904/2572/20(904/9724/21) – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2022 у справі №904/2572/20(904/9724/21) – залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.10.2022.

Головуючий суддя                                                            Л.М. Білецька

Суддя                                                                                Т.А. Верхогляд

           Суддя                                                                                  Ю.Б.Парусніков