ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2022 року м. Київ № 640/18361/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Громадянина Азербайджану ОСОБА_1

до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Азербайджану ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДМС в м. Києві), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в м. Києві від 19 жовтня 2018 року №184030000 про відмову в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання позивачу;

- визнати законними підстави перебування на території України позивача з 31 жовтня 2018 року;

- зобов`язати ГУ ДМС в місті Києві за результатами поданих позивачем документів для отримання посвідки на тимчасове проживання, прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та з урахуванням встановлення законності перебування позивача на території України з 31 жовтня 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього законних підстав для перебування на території України у зв`язку з тим, що його зараховано на навчання до Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка; позивачем подано всі необхідні документи для видачі посвідки на тимчасове проживання, проте відповідач оскаржуваним рішенням відмовив в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18361/18 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без участі сторін).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника відповідача відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДМС в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки в порушення законодавчо встановлених норм приймаючою стороною у межах спірних відносин є КНУ ім. Т.Г. Шевченка, а строк перебування позивача на території України продовжено за клопотанням фізичної особи, яка проживає у Харківській області, що свідчить про подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей, а тому дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не доведено, в чому саме полягають недостовірні відомості, зазначені позивачем під час подачі документів для отримання посвідки на тимчасове проживання; позивачем подано повний пакет документів для отримання посвідки на тимчасове проживання.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте правомірно, оскільки встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, а саме: позивач прибув до України з метою навчання, а отже приймаючою стороною є КНУ ім. Т.Г. Шевченка, проте строк перебування на території України було продовжено за клопотанням фізичної особи, яка проживає у Харківській області, що свідчить про подання позивачем завідомо неправдивих відомостей.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Як стверджує позивач, 03 липня 2018 року він прибув до України через аеропорт Жуляни для вступу на навчання до КНУ ім. Т.Г. Шевченка.

04 жовтня 2018 року ГУ ДМС у Харківській області прийнято рішення №993-03 про продовження строку перебування позивача в Україні до 30 жовтня 2018 року за клопотанням ОСОБА_2 , про що свідчить копія листа ГУ ДМС в Харківській області від 17 жовтня 2018 року №6301-8-2/23468-18-17.

08 жовтня 2018 року позивачем подано заяву про отримання посвідки на тимчасове проживання, до якої додано квитанції, копію паспорта, витяг з наказу КНУ ім. Т.Г. Шевченка від 28 вересня 2018 року №2765-33, лист КНУ ім. Т.Г. Шевченка від 08 жовтня 2018 року №039/3564-15, яким КНУ ім. Т.Г. Шевченка зобов`язується письмово повідомити ГУ ДМС у м. Києві про відрахування іноземця громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , договір добровільного медичного страхування, копії яких наявні в матеріалах особової справи позивача.

Рішенням ГУ ДМС в м. Києві від 19 жовтня 2018 року №184030000 про відмову в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання позивачу відмовлено на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25 квітня 2018 року №322.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі по тексту - Закон №3773-VI).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (пункт 6);

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (пункт 17);

- посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18).

Відповідно до статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з частиною тринадцятою статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до частин першої, третьої, тринадцятої статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу.

Положеннями частини сімнадцятої статті 5 Закону №3773-VI визначено, що окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - шістнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи:

1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України;

3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки.

Як визначено пунктом 4 частини першої статті 5-1 Закону №3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.

Відповідно до статті 5-3 Закону №3773-VI посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Згідно статті 5-5 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, зобов`язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів.

Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.

Постановою КМУ від 25 квітня 2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі по тексту - Порядок №322).

Відповідно до пункту 4 Порядку №322 посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом. Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.

Згідно з пунктом 32, 33 Порядку №322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України;

2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) дійсний поліс медичного страхування;

5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», подаються: для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання документ, що підтверджує факт навчання в Україні (засвідчені в установленому порядку копії наказу закладу освіти про зарахування та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів); зобов`язання закладу освіти повідомити ДМС про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в особовій справі позивача, копія якої надана ГУ ДМС в м. Києві, містяться всі передбачені Порядком №322 документи, що також не заперечується відповідачем.

Водночас, за змістом оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу у видачі посвідки на тимчасове проживання вказано підпункт 9 пункту 61 Порядку №322, відповідно до якого територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

При цьому, в оскаржуваному рішенні від 19 жовтня 2018 року №184030000 обґрунтування причин відмови в оформленні посвідки не міститься, крім загального посилання на норму Порядку №322, яка до того ж передбачає кілька підстав для відмови (встановлення факту подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів).

Суд звертає увагу на те, що абзацом третім пункту 63 Порядку №322 визначено, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

У випадку не конкретизації переліку підстав, у рішенні про відмову у видачі посвідки особа, яка звернулася за видачею такої посвідки перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості усунути недоліки та подати ГУ ДМС необхідний в розумінні його як суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для відповідача, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Проте, оскаржуване рішення не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, яка закріплена пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та на дотриманні якого неодноразово наполягав ЄСПЛ, оскільки воно не містить жодного обґрунтування, зазначення конкретних мотивів, які слугували підставою для його прийняття.

Також суд вважає, що відповідачем не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 820/2262/17 (провадження № К/9901/1650/18), який викладено в постанові від 18 квітня 2018 року.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя особи.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у видачі посвідки у зв`язку з продовженням позивачу строку перебування в Україні за клопотанням ОСОБА_2 , поданого у м. Харків, хоча позивач прибув на територію України з метою навчання, а отже приймаючою стороною є КНУ ім. Т.Г. Шевченка, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів покладення в основу оскаржуваного рішення саме таких підстав.

Суд зазначає, що позивачу було продовжено термін перебування позивача рішенням від 04 жовтня 2018 року №993-03, винесеним ГУ ДМС в Харківській області. При цьому, оскільки доказів скасування такого рішення матеріали справи не містять, у суду є підстави вважати, що воно є правомірним та прийняте за результатами розгляду документів, які подані повноважною на те особою, а саме ОСОБА_2 .

З огляду на наведене, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів встановлення факту подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ДМС в м. Києві від 19 жовтня 2018 року №184030000 про відмову в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Судом також не приймаються посилання відповідача на постанову КМУ від 15 лютого 2012 року №150, оскільки у тексті оскаржуваного рішення відсутні жодні посилання на зазначену постанову як і відсутні докази того, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач керувався її положеннями.

Щодо позовних вимог визнати законними підстави перебування на території України позивача з 31 жовтня 2018 року та зобов`язати ГУ ДМС в місті Києві за результатами поданих позивачем документів для отримання посвідки на тимчасове проживання, прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та з урахуванням встановлення законності перебування позивача на території України з 31 жовтня 2018 року, суд зазначає наступне.

Оскільки діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідного рішення, суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язати видати посвідку на тимчасове проживання задоволенню не підлягають.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Так, у відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Крім іншого, Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на необхідності ефективного способу захисту порушених прав в разі зловживання владними суб`єктами своїми дискреційними повноваженнями та зазначає, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року, рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року).

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевказане, суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання законними підстав перебування на території України позивача з 31 жовтня 2018 року та зобов`язання ГУ ДМС в місті Києві за результатами поданих позивачем документів для отримання посвідки на тимчасове проживання, прийняти рішення у встановленому законодавством України порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та з урахуванням встановлення законності перебування позивача на території України з 31 жовтня 2018 року, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, обравши спосіб відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08 жовтня 2018 року про отримання посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню в обраний судом спосіб відновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в спірному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Громадянина Азербайджану ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 19 жовтня 2018 року №184030000 про відмову в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання Громадянину ОСОБА_3 .

3. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві (код ЄДРПОУ 37768863; адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) повторно розглянути заяву адянина ОСОБА_3 (ідентифікаційний код невідомий, адреса: АДРЕСА_1 ) від 08 жовтня 2018 року про отримання посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду в цій справі.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Громадянина Азербайджану ОСОБА_1 (ідентифікаційний код невідомий, адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (код ЄДРПОУ 37768863; адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська