Справа №591/1654/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-сс/816/409/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів -  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5

прокурора – ОСОБА_6

підозрюваного – ОСОБА_7

захисника – ОСОБА_8

розглянувши у режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2022 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2022 року клопотання начальника слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_9 було задоволено.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 24 год. 00 хв. 09 жовтня 2022 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним та упередженим, захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2022 року, постановити нову, якою відмовити начальнику слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_9 у задоволенні клопотання щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, апелянт просить під час апеляційного розгляду допитати у режимі відео конференції з приміщення Тростянецького районного суду Сумської області наступних осіб: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 110 КК України є необґрунтованим, оскільки було повідомлено про підозру депутату Охтирської районної ради XIII скликання, а ОСОБА_7 не являється даним депутатом, що виключає кримінальну відповідальність, за відсутністю суб`єкта злочину.

Щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_7 підозри за ч. 2 ст. 111 КК України, апелянт посилається на те, що в ній зазначено, що «на виконання свого злочинного умислу, направленого на надання допомоги окупаційним військам ЗС рф та її представникам на території Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади Сумської області та наданні представникам окупаційних військ ЗС рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди обороноздатності та державній безпеці України, ОСОБА_7 з власної ініціативи, в перші дні окупації міста, тобто починаючи з 24 лютого 2022 року та не пізніше 02 березня 2022 року, вступив в так звані «перемовини» з військовослужбовцями ЗС рф старшого офіцерського складу та надавав військовослужбовцям та іншим воєнізованим формуванням країни-агресора рф інформацію про оптимальні шляхи пересування територією Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади, супроводжуючи їх територією громад, як на власному автотранспорті, так і на їх військовій техніці.

Проте, дане твердження є безпідставним, оскільки не зазначено, яким чином ОСОБА_7 допомагав у підривній діяльності проти України.

Далі, як вказує апелянт, у повідомлення про підозру зазначено, що «результатом так званих «перемовин» стало і те, що працівники Тростянецької дільниці Охтирського РЕМ ПАТ «Сумиобленерго» та 24 ДПРЧ 6ДПРЗ ГУ ДСНС України в Сумській області (м. Тростянець), не маючи можливості виконувати покладені на них службові обов`язки, внаслідок окупації міста та забороною пересуватися, повинні були узгоджувати виїзди аварійних бригад, в разі потреби, із ОСОБА_7 , який мав контакт із військовослужбовцями окупаційних військ ЗС рф старшого офіцерського складу».

Проте, дані обставини можуть спростувати свідки ОСОБА_19 , який повідомить, яким чином було проведено ремонтні роботи в м. Тростянець щодо електропостачання, та який був присутнім під час отримання коридору щодо проведення ремонтних робіт.

Апелянт зазначає, що показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , повністю спростовується підозра ОСОБА_7 у допомозі російським військовим у проведенні підривної діяльності проти України та підтверджується те, що єдиною метою останнього було відновлення світла в с. Буймер Тростянецького району, де проживають батьки ОСОБА_15 , і після даного випадку представники Тростянецької дільниці Охтирського РЕМ ПАТ «Сумиобленерго» не телефонували.

Далі, як зазначає апелянт, у повідомленні про підозру зазначено, що «крім того, протягом окупації міста, тобто починаючи з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_7 надавав допомогу окупаційним військам ЗС рф щодо забезпечення їх продуктами харчування, зокрема, неодноразово привозив їм хліб, що випікався для потреб цивільного населення. Так, в перших числах березня 2022 року, ОСОБА_7 , знаходячись біля кафе «Тростінка», разом із військовослужбовцями ЗС рф, завантажував хліб до ворожого БМП із пекарні, що пекла хліб для потреб цивільного населення міста Тростянець. Також у невстановлену дату, однак до 15 березня 2022 року, ОСОБА_7 , на невстановленому автомобілі у супроводі БМП окупаційних військ ЗС рф, відвіз 200 буханок хліба на блок-пост біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в м. Тростянець, на якому перебували представники окупаційних військ. Також в період 16-17 березня 2022 року, ОСОБА_7 , рухаючись пішки, відніс невстановлену на даний час кількість буханок хліба представникам окупаційних військ, що перебували на блок-посту під мостом в АДРЕСА_1 .»

Однак, ніякого хліба ОСОБА_7 не надавав російським військовим, і зазначене у підозрі спростовується показами свідків, яких слід допитати в судовому засіданні, та які фактично були весь час поряд з ОСОБА_7 і ніякої підривної роботи щодо цілісності України з його боку не було, а весь час він намагався допомогти своїм рідним та населенню м. Тростянець, яке було під окупацією.

Апелянт зазначає, що усі свідки, допитані з боку сторони обвинувачення, фактично не були реальними свідками незаконних дій ОСОБА_7 , так як останній жодних дій не вчиняв щодо підриву України в будь-якому аспекті, а  посилання на розповсюдження закликів до зміни територіальної цілісності, не заслуговують на увагу, оскільки їх від ОСОБА_7 жодного разу не було.

Також апелянт наголошує, що дії ОСОБА_7 не можливо було кваліфікувати за ч. 2 cт. 110 КК України, якщо припустити, що дії зазначені у повідомленні про підозру вчинив ОСОБА_7 , то розповсюдження інформації відбувалося з його особистого телеграм каналу, як громадянина, на телеграм канал його товариша, і депутатська посада до даних дій ніякого відношення не має.

Апелянт вказує, що з метою встановлення необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_7 підозри необхідно допитати вищезазначених осіб, оскільки у їх допиті в суді першої інстанції слідчим суддею було відмовлено як і було відмовлено у дослідженні відеоматеріалу. Крім того, слідчим суддею не було враховано те, що за час відсутності у ОСОБА_7 запобіжного заходу, останній жодним чином не порушував свої обов`язків підозрюваного, з`являвся на допит до слідчого та приймав участь у судових засіданнях.

В доповнення до апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ОСОБА_7 був обраний депутатом Охтирської районної ради VIII скликання, а в повідомленні про підозру вказано, що ОСОБА_7 являється депутатом Охтирської районної ради XIII скликання, що говорить про те, що він ще не міг приступити до виконання своїх обов`язків, так як ще не відбулася перша сесія Тростянецької районної ради XIII скликання, оскільки відповідно до ст. 4 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», вона може розпочати свою роботу через 25 років, якщо не буде змін у законодавстві.

Апелянт зазначає, що у повідомленні про підозру вказано, що «депутат Охтирської районної ради XIII скликання від ПП «Наш Край» ОСОБА_7 , 28 лютого 2022 року о 23 год. 22 хв., знаходячись в невстановленому на даний час місці, будучи підписаним HaYouTutube каналі «altemation.org», використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , через зареєстрований акаунт в месенджері TELEGRAM, здійснив розповсюдження відеоролику «Андрей Ваджара. Росія возвращается навсегда 28.02.2022 (№ 103)», тривалістю 18 хв. 03 сек., в якому містяться заклики до зміни меж території або державного кордону України».

За даними обставинами орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 110 КК України, так як на думку сторони обвинувачення представником влади були вчинені умисні дії щодо розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території або державного кодону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

На думку апелянта, стороною обвинувачення фактично невірно кваліфіковано дії ОСОБА_7 , оскільки депутати місцевих та районних рад не відносяться до представників влади, у зв`язку з чим, в даній частини, повідомлення про підозру жодним чином не обгрунтоване та не має наявних доказів, які б вказували, що ОСОБА_7 станом 28 лютого 2022 року був представником влади.

Також, як зазначає апелянт, відповідно до вимог чинного кримінального кодексу України, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України не можливо було кваліфікувати, оскільки  відповідно до змін, які були внесені 07 березня 2022 року, дії щодо державної зради можливо було кваліфікувати тільки за ч. 1 ст. 111 КК України, і дані обставини взагалі не перевірялися судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, який вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Так, положеннями ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання існуючим ризикам.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 178, 183, КПК України.

На думку колегії суддів при вирішенні клопотання щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що управлінням Служби безпеки України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22022200000000020 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України, в рамках якого, 09 травня 2022 року, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернулась начальник слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_9 з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що з врахуванням раніше постановлених слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми та Сумським апеляційним судом рішень щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , на час звернення з даним клопотанням, до останнього, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, не застосовано жодного запобіжного заходу, що унеможливлює забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого клопотання, слідчим суддею було встановлено, що на даному етапі досудового розслідування, достатньою сукупністю доданих до клопотання та зібраних у кримінальному провадженні доказів, підтверджується обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Крім того, з врахуванням тих обставин, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, слідчим суддею було встановлено існування ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки через тяжкість покарання, яке останньому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення.

При цьому, слідчим суддею було вірно враховано практику ЄСПЛ, відповідно до якої, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а тяжкість кримінальних правопорушень - має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, саме за наявності доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, встановлених ризиків, які існують у зв`язку з певними обставинами, слідчий суддя і дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу.

Що стосується доводів апелянта про те, що пред`явлена ОСОБА_7 підозра є безпідставною та необґрунтованою, що останній взагалі не є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, а докази на підтвердження того, що він допомагав у підривній діяльності проти України, надавав допомогу окупаційним військам ЗС рф щодо забезпечення їх продуктами харчування, відсутні, то колегія суддів   наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Колегія суддів також вважає передчасними твердження захисника про те, що відповідно до вимог чинного кримінального кодексу України, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України не можливо було кваліфікувати, оскільки  відповідно до змін, які були внесені 07 березня 2022 року, дії щодо державної зради можливо було кваліфікувати тільки за ч. 1 ст. 111 КК України, оскільки, як слідує зі змісту пред`явленої ОСОБА_7 підозри, йому інкримінують і дії, які вчинялись ним  в період 16-17 березня 2022 року.

Крім того, щодо обґрунтованості підозри, колегія суддів зауважує,  що за визначенням ЄСПЛ, «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови», Європейський Суд з прав людини зазначив «… що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий, поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої «затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».

Що стосується доводів апелянта стосовно того, що показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , у допиті яких було відмовлено слідчим суддею, та поясненнями яких, фактично, спростовується пред`явлена ОСОБА_7 підозра, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, з врахуванням того, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили і всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Посилання апелянта на те, що при задоволенні клопотання, слідчим суддею не було враховано, що за час відсутності у ОСОБА_7 запобіжного заходу, останній жодним чином не порушував свої обов`язків підозрюваного, з`являвся на допит до слідчого та приймав участь у судових засіданнях, колегія суддів вважає такими, що не спростовуються правильність прийнятого рішення, крім того, обґрунтовуючи існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ініціатор клопотання посилалась на те, що будучи особою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та  перебуваючи у ДУ «Сумській слідчий ізолятор», останній порушував правила поведінки та правила тримання під вартою, а саме приховував та користувався мобільним телефоном, що підтверджується відповідним листом вказаної установи.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується лише запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

За таких обставин, під час апеляційного розгляду не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання начальника слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2022 року, якою  до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 09 жовтня 2022 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на цю ухвалу – без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2       ОСОБА_3 ОСОБА_4