Справа № 308/2296/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2022 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді                                               ОСОБА_1

при секретарі судового засідання                         ОСОБА_2

за участі прокурора                                             ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4

ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгороді об`єднане в одне судове провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020070030000164 від 15.01.2020, про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною освітою, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, вважається не судимим,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною освітою, одруженого, на утриманні 5 неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, раніше судимого,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Козачки, Калінінградського району, Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з повною загальною освітою, одруженого, на утриманні двоє дітей, тимчасово не працюючого, раніше судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за та №12018070030003969 від 13.12.2018, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області знаходиться об`єднане в одне судове провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстр судових розслідувань за №12020070030000164 від 15.01.2020 про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та за №12018070030003969 від 13.12.2018 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні головуючий суддя в порядку ст. 331 КПК України поставив на обговорення учасників питання продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор просив продожити строк дії запобіжного заходу, необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу, на думку прокурора, обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеними у ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо продовження строку утримання обвинуваченого під вартою, так як ризики відпали, можливо застосувати більш м`який запобіжний захід. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження та додані до нього документи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд незалежно від наявності клопотань зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ужгородського міськайонного суду Закарпатської області від 20.03.2020 (справа № 308/505/20) щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю та з покладенням на нього процесуальних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає ( АДРЕСА_3 ), без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29.04.2020 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2020, якою підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю - скасовано та постановлено обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд виходив із тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього враховано, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Згодом ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 неодноразово продовжувався, зокрема до 27.10.2022.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та за ч. 2 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання до п`яти років позбавлення волі.

Суд враховує характер пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів; особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, майновий стан обвинуваченого, його репутацію, а саме те, що обвинувачений одружений, за місцем проживання зарекомендував себе добре, при цьому у нього відсутнє постійне місце роботи та джерело доходу, він раніше судимий.

Суд бере до уваги тяжкість покарання за ч. 2 ст. 187 КК України та за ч. 2 ст. 185 КК України, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вказаних злочинах, враховує те, що докази, передбачені ст. 84 КПК України, зі сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено, та з урахуванням наведених даних, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178 КПК України, та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_4 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Тож суд вважає, що застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією ОСОБА_4 від суспільства буде недостатнім для попередження вищевказаних ризиків.

Згідно з положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою їх застосування. Тому, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , що обумовлено необхідністю завершення судового розгляду кримінального провадження та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Відтак, суд прийшов до висновку, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою слід продовжити на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176-178, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

постановив:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів, а саме до 18 грудня 2022 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 105100 (сто п`ять тисяч сто) гривень.

Роз`яснити, що ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

- прибувати до суду на його першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками по справі;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1