КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 759/2248/21 Головуючий у І-й інстанції - І.В. П`ятничук

апеляційне провадження № 22-ц/824/6837/2022 Доповідач Заришняк Г.М

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.

пр секретарі - Осадченко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що згідно наказу № 727к від 01.09.2020 року ОСОБА_2 працював трактористом 4 розряду в структурному підрозділі ЖЕД-2 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Наказом № 23к від 14.01.2021 року, який він отримав 16.01.2021 року, його було звільнено з роботи на підставі сфальсифікованої заяви про його звільнення за власним бажанням, так як при прийомі на роботу його протиправно було зобов`язано написати заяву про звільнення з роботи без конкретної дати. Зазначав, що в період з 16 по 25 січня 2021 року внаслідок нервового перенапруження через конфліктну ситуацію щодо його звільнення він перебував на лікуванні, про що свідчить лікарняний лист. Крім того, зазначив, що з 26.01.2021 року він не працює, оскільки відповідач не віддає йому трудову книжку. Вважавсвоє звільнення незаконним, а наказ про звільнення таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства, в зв`язку з чим він має бути скасованим. Відповідно до положення ч. ч. 2, 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та скасувати наказ КП«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» № 23к від 14.01.2021 року, поновити ОСОБА_2 на роботі трактористом 4 розгляду в структурному підрозділі ЖЕД-2 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та внести зміни у запис до трудової книжки; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2021 року по 25.01.2021 року, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, моральну шкоду в сумі 200000,00 грн., а всього 208 000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , діюча в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на законність судового рішення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи її необґрунтованою.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що наказом відповідача № 727к від 01.09.2020 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду тракториста 4 розряду ЖЕД-2» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», про свідчить запис в його трудовій книжці (а.с. 41).

Відповідно до наказу № 23- к від 14.01.2021 року позивача ОСОБА_2 було звільнено з роботи з посади тракториста 4 розряду ЖЕД-2» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України вівдповідно до заяви ОСОБА_2 (а.с. 31, 32).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники відділу кадрів відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що їм дійсно, іншій працівник передавав заяву ОСОБА_2 про звільнення його за власним бажанням.

Наказом відповідача № 42к від 26.01.2021 року було відмінено наказ № 23к від 14.01.2021 року про звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням та продовжено трудові відносини з ОСОБА_2 на посаді тракториста 4 розряду ЖЕД-2 з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с. 40).

Із акту від 26.01.2021 року видно, що ОСОБА_5 26.01.2021 року вийшов на роботу та приступив до виконання трудових обов`язків.

29.01.2021 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» направила на адресу позивача лист з вимогою надати пояснення з приводу відсутності його на робочому місці 27.01.2021 року, 28.01.2021 року та 29.01.2021 року, про що було складено відповідні акти (а.с. 117-119).

В зв`язку з ненаданням позивачем пояснень щодо відсутності на робочому місці в період з 27.01.2021 року по 29.01.2021 року позивача відповідно до наказу від 26.02.2021 року було звільнено з роботи з посади тракториста 4 розряду в структурному підрозділі ЖЕД-2 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» за прогули без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідачем скасовано оскаржуваний наказ № 23к від 14.01.2021 року про звільнення позивача з роботи з посади тракториста 4 розряду житлово-експлуатаційної дільниці № 2 та повторно звільнено з роботи наказом від 26.02.2021 року. Проте позивачем під час розгляду справи не було збільшено позовних вимог щодо оскарження останнього наказу.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування наказу відповідача № 23к від 14.01.2021 року та поновлення його на роботі.

У відповідності зчастиноюдругою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Окільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідними від позовних вимог про скасування наказу № 23к від 14.01.2021 року та поновлення позивача на роботі, тому суд правильно відмовив у стягненні на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом не встановлено порушення трудових прав позивача, тому суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2022 р. у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2021 року по 25.01.2021 року. Як видно з матеріалів справи, позивачу згідно відомостей №№23,35,42 за січень 2021 р. була виплачена заробітна плата за січень 2021 р. у розмірі 4731,36 грн. (а.с.130-132).

Додаткове рішення суду позивачем не оскаржено.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , обгрунтовано відмовивши в позові.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вимоги апеляційної скари представника позивача про необхідність витребування у відповідача трудової книжки ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки таких позовних вимог не заявлялося.

Окрім того, як видно з пояснень представника відповідача, позивач листом від 26.02.2021 р. був повідомлений про необхідність одержання у відділі кадрів Підприємства трудової книжки, жодних перешкод з боку відповідача щодо отримання трудової книжки не чинилося.

Інщі доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючої в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови.

Повна постанова виготовлена 07 жовтня 2022 р.

Головуючий

Судді: