Номер провадження: 11-кп/813/2013/22

Справа № 946/3731/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

01.11.2022 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів                 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного районного суду Одеської області від 22 вересня 2022 року, якою відносно,

ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Некрасівка, Ізмаїльського р-ну, Одеської обл., громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 21 листопада 2022 року.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області на розгляді перебуває кримінальне провадження № 12022162150000242 за обвинуваченням, в тому числі, ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Оскаржуваною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора, продовження строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 21 листопада 2022 року.

       Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

       Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

       Зокрема, апелянт зазначає, що прокурором не надано доказів або посилань на докази, що перебуваючи на волі він буде переховуватися від суду, впливати на потеплілих та свідків у кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт зазначає про те, що при ухваленні судом рішення про продовження йому строку тримання під вартою, судом не враховано те, що він має постійне місце проживання, де проживає разом з матір`ю, яка є пенсіонеркою та братом, за місцем проживання характеризується позитивно, до затримання був неофіційно працевлаштованим, раніше не судимий, понад 6 місяців перебуває під вартою.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, обвинуваченого та захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

       До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не завершений, а отже, суд зобов`язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.

       Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_7 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри визначено на стадії досудового розслідування.

Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де проживає разом з матерію та братами, за місце проживання характеризується в цілому позитивно.

Разом з тим, ОСОБА_10 обвинувачується у вчинення відразу двох кримінальних правопорушень одне з яких відноситься до категорії тяжких, інше – особливо тяжких, за вчинення яких передбачені безальтернативні покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований та неодружений, що вказує на відсутність у нього постійного, легального джерела прибутку та відсутність осіб, які б мали на нього визначальний вплив з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.

Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 має бути продовжений з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого.

З огляду на викладене твердження обвинуваченого про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання його під вартою, та можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, є непереконливими.

Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Інші обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, в тому числі дані про його особу, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.

Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1  КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2022 року, якою відносно нього, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 21 листопада 2022 року -  без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

                ОСОБА_11                         ОСОБА_12                 ОСОБА_13