Справа № 694/1613/22

провадження № 2/694/380/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

02.11.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Федорець С.В., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , електронна пошта відсутня) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта невідома) про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

13.09.2022 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.04.2022 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 80. Також просить залишити проживати разом з нею, ОСОБА_1 , неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити після розлучення прізвище « ОСОБА_1 » та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 29.04.2022 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Сторони мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час спільного проживання між сторонами виникали спори у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя. Сторони проживають окремо. Шлюбні стосунки не підтримують. Продовження шлюбних відносин суперечить інтересам позивача, а тому подальше продовження шлюбних стосунків та збереження сім`ї неможливі. У зв`язку із зазначеними обставинами позивач на примирення не згідна, та бажає розірвати шлюб.

Відповідач був належно повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи, а також відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом оголошення на веб-сайті Звенигородського районного суду, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України - з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, однак, відзив до суду на позов не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.09.2022 року було відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення.

У суді встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрували шлюб 29.04.2022 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 80, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 29.04.2022 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу не змінилося. (а.с. 6).

Сторони згідно свідоцтва про народження, серія НОМЕР_6 від 08.11.2016 року, виданого виконавчим комітетом Богачівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 05. Батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.5).

Позивач на примирення не згідна.

Подальше спільне життя та збереження сім`ї не можливе.

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із ч.ч.2,3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК (2947-14). При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.

Відповідно до п.3. ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Розірвання шлюбу відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У відповідності до норм ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом з`ясовано, що немає згоди позивача на продовження шлюбу, також судом вжито заходи щодо примирення подружжя, однак сторони не примирилися.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які в сторін відсутні.

Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, і шлюб розривається.

Щодо позовної вимоги про залишення малолітньої дитини проживати разом із матір`ю, суд виходить із наступного.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XIIвід 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до принципу, затвердженого ст. 6 Декларації про права дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від20листопада 1959року, малолітня дитина не повинна крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою з матір`ю.

За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2020 року у справі №200/952/18, номер судового провадження 61-14859ск19.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.

Оскільки у даній справі спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній, позовні вимоги про визначення місця проживання дитини позивачем не заявлялися, у межах позовних вимог суд розглядає питання щодо залишення дитини з одним із батьків, а не щодо визначення її місця проживання.

Відповідач не подав до суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із позивачем, тому суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу, неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацію шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу позивачка просить залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, в позовній заяві міститься клопотання позивача про стягнення судових витрат з відповідача. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн.40 коп.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24, 56, 105, 110-113, ч.2ст. 114 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , електронна пошта відсутня) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта невідома) про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.04.2022 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 80.

Після розірвання шлюбу неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити « ОСОБА_1 ».

Стягути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , електронна пошта невідома) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , електронна пошта відсутня) судові витрати в сумі 992 грн. 40 коп. за сплату судового збору.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили даним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 02.11.2022 року.

Суддя: Світлана ФЕДОРЕЦЬ