Справа №22-10648/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Дорошенко В.Г.
Категорія-32 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М
суддів: Олєйникової Л.С
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства (далі
КП) „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" на рішення Кіровського районного суду м.
Донецька від 7 вересня 2006 р. по справі за КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" до
ОСОБА_1,ОСОБА_2, діючої також в інтересах
неповнолітньої ОСОБА_3, про визнання такими, що втратили право
користування жилим приміщенням та по зустрічному позову ОСОБА_2 до КП
„ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька", виконкому Кіровської районної у м. Донецьку ради
та ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним та вселення,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2005 р. КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що квартиру АДРЕСА_1 було надано як службове жиле приміщення ОСОБА_5 на склад сім'ї з двох осіб. На підставі рішення суду від 19 серпня 1985 р. останнього було виселено з вищевказаної квартири без надання іншого жилого приміщення у зв'язку з припиненням трудових відносин з комунальним підприємством, у виселенні відповідачів зі спірної квартири було відмовлено. До теперішнього часу відповідачі спірну квартиру із службового жилого фонду не переоформили, особистий рахунок на себе не відкрили, в квартирі не проживають та комунальні послуги не сплачують. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачі на мають потреби у вказаному житлі і оскільки, останні понад шість місяців без поважних причин не проживають у спірній квартирі, просили їх визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним ордеру на спірну квартиру, виданого виконкомом Кіровської районної у м. Донецькі ради на ім'я ОСОБА_4 недійсним та вселення її з неповнолітньою донькою у спірну квартиру. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтувала тим, що в спірній квартирі вона не проживає тимчасово на час виконання капітального ремонту. При цьому вона ніколи не втрачала інтересу до спірної квартири, оскільки іншого житла вона не має. В зв'язку з ремонтом вона тимчасово проживала за місцем проживання свого чоловіка, але при цьому її особисті речи залишалися в квартирі. У вказаний період квартиру зайняла ОСОБА_4, поставила там нові двері, змінила замки і до квартири її не пустила.
Справу розглядалося судом неодноразово.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 7 вересня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_2. були задоволені у повному обсязі: ІНФОРМАЦІЯ_1., виданий виконкомом Кіровської районної у м. Донецьку ради на ім'я ОСОБА_4 на право зайняття квартириАДРЕСА_1 було визнано недійсним.
ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 було вселене до спірної квартири. У задоволенні позову КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" про визнання ОСОБА_2. з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" принесло апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" посилалися на те, що суд безпідставно прийняв до уваги пояснення свідків, допитаних з боку відповідачки, які є заінтересованими особами і не прийняв пояснення свідків з числа сусідів за місцем знаходження спірної квартири та родичів ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вважає, що у суду було достатньо доказів для визнання ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, в якому вони фактично не мають потреби.
В судовому засіданні представник позивача та відповідачка ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та представник виконкому Кіровської районної у м. Донецьку ради до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.
Відмовляючи КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_2 фактично проживала в спірній квартирі до літа 2004 р. і вибула звідти тимчасово на час виконання в квартирі ремонтних робіт. Відповідно до наданих актів та пояснень свідків, суд вважав, що відповідачка ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживала з поважних причин. За цих же підстав, суд вважав, що ордер на ім'я ОСОБА_4фактично був виданий на займане приміщення і тому визнав його недійсним.
Між тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, спірну квартиру як службову було надано на підставі посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_5, який знаходився у трудових відносинах з підприємством комунального господарства на склад сім'ї з двох осіб. Згідно наказу НОМЕР_2 ОСОБА_5 було звільнено за власним бажанням. На підставі рішення суд від 19 серпня 1985 р. ОСОБА_5 у зв'язку з припиненням трудових відносин з комунальним підприємством було виселене зі спірної квартири, щодо виселення ОСОБА_1. - було відмовлено. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 29 листопада 2004 р. ОСОБА_5., ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1, а ухвалою цього ж суду від 24 лютого 2005 р. вказане рішення було скасовано за нововиявленими обставинами і провадження по справі було закрито на підставі п.З ст. 227 ЦПК України (в редакції) 1963 p., оскільки рішення про виселення ОСОБА_5 і відмову у виселенні ОСОБА_1. набрало чинності. Згодом вказана ухвала суду була скасована судом апеляційної інстанції (ухвала від 20.03.2006 р.) і провадження по справі було закрито, оскільки на той час в провадженні місцевого суду знаходилася аналогічна позовна заява. Відповідно до актів житлового органу за січень, березень 2004 p., січень-лютий 2005 р. вбачається, що в спірній квартирі ніхто не проживає, в ній відсутні сантехнічні і побутові обладнання, відсутні предмети обходу, відключені вода та електропостачання. По вказаній квартирі має місце заборгованість за житло та комунальні послуги з 1998 р.
Перевіряючи доводи позивача, судом були витребувані документи та допитані свідки, зокрема ОСОБА_6(сусідка відповідачів по спірній квартирі, яка підписувала акти), ОСОБА_7( сестра колишнього співмешканця ОСОБА_1.), ОСОБА_8 (сусідка по спірній квартирі), ОСОБА_9 (який допомагав ОСОБА_4. поновлювати електропроводку), ОСОБА_10., які підтвердили у судовому засіданні, що спірна квартира знаходилася у нежилому становищі, оскільки в ній ніхто не проживав і дехто з сусідів навіть не знає хто такі ІНФОРМАЦІЯ_2. Судом також були допитані і свідки з боку відповідачки - ОСОБА_11 (чоловік ОСОБА_2.), ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15. (друзі ОСОБА_2. та її чоловіка ОСОБА_11.), пояснення яких слід оцінювати критично, але навіть вони не змогли точно назвати деякі дати, про деякі обставини стосовно проживання відповідачки за адресою спірної квартири знали лише зі слів останньої або її чоловіка.
До посилань відповідачки про виконання ремонтних робіт в спірній квартирі слід також віднестися критично, оскільки в квартирі відсутні були сантехнічні та побутові обладнання, заміна деяких з них можлива лише з дозволу житлового органу. З приводу викрадення речей докази також не надані, оскільки до правоохоронних органів відповідачі не зверталися. Доказів придбання будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт відповідачкою не надано, тощо. Таким чином, поведінка відповідачів та їх дії фактично свідчать про те, що вони фактично не мають потреби у спірному жилому приміщенні.
Виходячи з наданих доказів та фактично встановлених обставин, відповідачі дійсно більш шести місяців без поважних причин не проживають в спірній квартирі, тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" у визнанні їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України, відповідачі без поважних причин більш шести місяців не проживали в спірній квартирі і тому згідно ст. 72 ЖК України підлягають визнанню такими, що втратили право на її ви користування.
За вищевказаних обставин у суду також не було підстав для визнання ордеру, виданого виконкомом Кіровської районної у м. Донецьку ради на ім'я ОСОБА_4недійсним, оскільки на день його видачі жиле приміщення було вільне.
Таким чином, при розгляді справи судом були зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. 3 ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення з ухваленням нового.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.2, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу комунального підприємства „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 7 вересня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька" задовольнити.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 у задоволені зустрічного позову, пред'явленого до КП „ЖЕК №3 Кіровського району м. Донецька", виконкому Кіровської районної у м. Донецьку ради та ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним та вселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня надрання чинності.