Справа № 159/3931/22

Провадження № 1-кс/159/1886/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року м. Ковель

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, –

ВСТАНОВИВ:

Скаржник подав скаргу, на постанову дізнавача ОСОБА_4 СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 30.09.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12022035550000285 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_5 маючи зобов`язання перед скаржником на ввезення автомобіля із закордону підробив «купчі» документи. Внаслідок такої підробки скаржнику завдані збитки при розмитненні авто.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

З постанови про закриття кримінального провадження № 12022035550000285 від 21.09.2022р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України вбачається, що дізнавач дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 не мав на меті в подальшому використовувати транспортні засоби і на данний момент на них не претендує тому відсутня суб`єктивна сторона кримінального правопорушення.

Диспозиція ч.1 ст.365 КК України встановлює відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом. Обов`язковою суб`єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов`язків і має конкретний характер (приховати шлюб або судимість, збільшити стаж роботи за спеціальністю, влаштуватись на певну посаду, вступити до вузу тощо). Склад цього злочину не утворюють випадки підроблення документів, наприклад, для демонстрації своїх; художніх здібностей, жарту. Підроблення документів, штампів, печаток або бланків з метою використати їх надалі для незаконного і безоплатного заволодіння чужим майном шляхом обману слід кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушеннь – за ч. 1 ст. 358 і за ч. 1 ст. 14, ч. ч, 2, 3 або 4 ст. 190 як готування до шахрайства за обтяжуючих обставин. Кваліфікація за ст. 358 не виключається, якщо особа шляхом підроблення документа прагне реалізувати своє дійсне право, що ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки і в такій ситуації відбувається посягання на встановлений порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

Притому слідчим встановлено, що автомобілі Хонда, Киа, Шевлолет знаходяться на митниці, а власником вказаних автомобілей є ОСОБА_5 .

Допитаний свідком ОСОБА_5 показав, що Мушинський попросив його оформити автомобілі на себе, з цією метою він отримав від останнього «купчі» документи.

Проте доводи потерпілого докорінно відрізняються від показів ОСОБА_5 .

В постанові дізнавача відсутні посилання про перевірку на підробку предмета кримінального правопорушення, а також мотиви оформлення автомобілів ОСОБА_5 на своє ім`я, оскільки як слідує із самих показів ОСОБА_5 він на ці автомобілі не претендує.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Притому слідчий суддя, для визначення критерію належного доказу керується вимогами ст. 84, 85 КПК України де зазначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Отже для встановлення підробки предмету кримінального правопорушення необхідною умовою являється оцінка цього предмету, у тому числі за потреби із залученням експерта. Оскільки свідок керується лише своїм суб`єктивним уявленням, а у данному випадку і особистою зацікавленістю.

За таких обставин з урахуванням доводів скаржника та ст.26 КПК України слідчий суддя вважає вимоги скаржника обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. 303-307 КПК України, -

УХВАЛИВ

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 21.09.2022 р. про закриття кримінального провадження №12022035550000285 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1