Справа № 336/7732/19

пр. № 1-кп/336/128/2022

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       11 листопада 2022 року колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кашубівка Полтавського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, що проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- вироком Жовтневого районного суду м. Полтави від 26.12.1994 року за ст. 2296 ч. 1 КК України 1960 року до одного року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік;

- вироком Диканського районного суду Полтавської області від 15.11.1995 року за ст. 2296 ч. 2 КК України 1960 року з застосуванням положень статті 43 КК України 1960 року до одного року шести місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 22 березня 1997 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 05.09.1997 року за ст. 141 ч. 1 КК України 1960 року до шести місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік; на підставі постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 28.01.1998 року відстрочку виконання вироку скасовано, звільненого з місць позбавлення волі 28 липня 1998 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- вироком Київського районного суду м. Полтави від 17.05.1999 року за ст. 140 ч. 2 КК України 1960 року до двох років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 16 червня 2000 року у зв`язку з застосування Закону України «Про амністію» від 11.05.2000 року;

- вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 15.05.2001 року за ст. 140 ч. 2, 81 ч. 2, 81 ч. 3 КК України 1960 року до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 2 жовтня 2004 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 27.10.2005 року за ст. 309 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням тривалістю один рік;

- вироком Жовтневого районного суду м. Полтави від 08.04.2008 року за ст. 309 ч. 2 КК України з застосуванням положень ст. 71 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 24 липня 2009 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24.09.2010 року за ст. 185 ч. 2 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням тривалістю один рік;

- вироком Диканського районного суду Полтавської області від 25.08.2011 року за ст. 185 ч. 2 КК України з застосуванням положень статті 71 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 10 січня 2014 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

       Обвинуваченому органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення у вчиненні розбійного нападу за таких обставин.

Близько 08-00 години 22 вересня 2019 року обвинувачений, керуючись умислом на розбій, очікуючи настання можливості проникнення до будинку АДРЕСА_2 біля входу вказаного будинку, по мірі відкриття дверей потерпілою ОСОБА_8 підбіг до останньої та наніс їй один удар кулаком правої руки в плече, що зумовив падіння потерпілої на бетонне покриття, внаслідок чого потерпіла втратила свідомість. Отримавши можливість доступу на територію садиби, обвинувачений проник на земельну ділянку під будинком, зачинивши за собою двері. В цей час потерпіла ОСОБА_8 , яка прийшла до тями, забігла в коридор житлового будинку, де її наздогнав ОСОБА_7 та зв`язав мотузкою її руки.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, обвинувачений вийшов на територію садиби та проник в салон автомобіля «Renault Logan», державний         номер НОМЕР_1 , де відкрито заволодів належною потерпілому ОСОБА_9 автомагнітолою марки «Challenger classic CH-8036» вартістю 1932 грн. 50 коп., а також взяв в салоні автомобіля вогнегасник та кухонний ніж, з якими зайшов до будинку, а саме: до кухні, де знаходився потерпілий ОСОБА_10 , в бік якого обвинувачений направив струю піни з вогнегасника, після чого наніс потерпілому один удар вогнегасником в область потилиці, який потяг падіння потерпілого на підлогу та втрату ним свідомості на кілька секунд. Коли потерпілий ОСОБА_10 прийшов до тями, обвинувачений наніс йому один удар вогнегасником в праве плече та, тримаючи в руках ніж, став за допомогою жестів вимагати у потерпілого ОСОБА_10 , який має вади слуху та мови, передачі грошових коштів, при цьому спричинивши потерпілому близько семи ударів ногами в область тулуба. Внаслідок означених дій обвинуваченого потерпілий віддав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2500 грн., а той з викраденим майном залишив місце вчинення злочину.

Описаними діями потерпілим спричинено майнову шкоду в сумі 4432 грн. 50 коп.

Органом досудового розслідування описані дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням в житло.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінально караних діянь не визнав.

Показав, що не причетний до скоєння злочину, яке містить обвинувачення. Пояснив, що постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 , в якому протягом кількох років здійснювалось будівництво, а він виконував обов`язки сторожа, а зараз з дозволу власниці ОСОБА_11 продовжує мешкати там та охороняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості. Окрім того, він має роботодавця, який хоча й у відсутність формального працевлаштування, забезпечує його постійною роботою та заробітком. Зокрема, за плату він прибирає магазин та прилеглу до нього територію по вул. Звільненій в м. Запоріжжі, оплатно виконує доручення місцевих мешканців. Вранці того дня, до якого відноситься подія злочину, він побував в магазині «Економ плюс» по вул. Шевченка в м. Запоріжжі, де купив хліба. Це відбувалося близько 08 години 30 хвилин. Потім поснідав та пішов виконувати роботу з прибирання території біля магазину «Мерседес» по вул. Звільненій в м. Запоріжжі. За вказаною адресою, де одночасно розташовані і магазин, і житловий будинок, і де проживає його роботодавець ОСОБА_12 , з дозволу останнього він взяв велосипед та поїхав до будинку АДРЕСА_3 , де мав допомогти господарям в прибиранні двору. Його шлях проходив повз будинок потерпілих, де він проїхав на початку одинадцятої години і побачив багато поліцейських і розшукову собаку. Про побачене він згодом розповів своєму знайомому. В той день у нього гостили знайомі – подружня пара – хлопець на ім`я ОСОБА_13 та дівчина на ім`я ОСОБА_14 , які приїхали зранку і провели майже весь день у нього. Він весь час перебував у їхньому товаристві за виключенням періоду, коли прибирав біля магазину по вул. Звільненій та їздив в справах на вул. Батайську. Наступного дня, коли він рухався по одній з сусідніх вулиць, чиє найменування не знає, його зупинили співробітники поліції, повідомили, що він підпадає під описання особи, яка вчинила розбій щодо потерпілих, та запропонували пройти до відділу поліції.

Зауважив на відсутності умислу на розбій, оскільки він отримував і гроші, і продукти харчування від роботодавця, при цьому заробіток він отримував щотижня, саме у неділю, яка припала і на 22 вересня 2019 року.

Потерпілих вперше побачив 23 вересня 2019 року, коли проводили впізнання з їх участю. Вважає, що вони вказують на нього як на особу, що вчинила злочин, так як зловмисник є невисокою людиною, як і він.

У зв`язку з непричетністю до інкримінованих йому кримінально караних дій просить про виправдання за статтею закону про кримінальну відповідальність, інкримінованою йому.

Через невинуватість у вчиненні кримінально караних дій цивільні позови потерпілих не визнає.

Доказами в кримінальному провадженні в силу ст. 84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

До процесуальних джерел доказів відносяться показання, речові докази, документи висновки експертів.

Документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта і становлять кримінальне провадження (кримінальну справу) у відповідності до ст. 317 КПК України, безпосереднє дослідження яких судом в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому з`ясуванні всіх обставин кримінального провадження.

Під час з`ясування обставин кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом досліджені такі, надані стороною обвинувачення, фактичні дані.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань випливає, що 22 вересня 2019 року до реєстру внесено відомості про те, що близько 08-00 години означеного дня ОСОБА_7 шляхом розбою, поєднаного з проникненням в житло, а саме: будинок АДРЕСА_2 , спричинив потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 4432 грн. 50 коп. (а. с. 119 т. 1).

Відповідно до протоколу огляду місця події, який проводився з 10 години 48 хвилин до 14 години 32 хвилин 22 вересня 2019 року, об`єктом огляду є будинок АДРЕСА_2 , під час проведення якого з місця події вилучені: предмет, схожий на ніж; два сліди папілярних узорів; три сліди структури матеріалу; пряму металеву стамеску; змив з поверхні ручки водійської двері та контроль до нього, змив з поверхні ручки вхідної двері та контроль до нього; два фрагменти мотузки з підлоги в коридорі; предмет, схожий на ніж; фрагмент мотузки з підлоги у ванній кімнаті; змив з поверхні ручки міжкімнатної двері та контроль до нього, змив з поверхні дерев`яного табурета та контроль до нього; порошковий вогнегасник червоного кольору з підлоги в кухні; шкіряний гаманець чорного кольору з підвіконня в кімнаті № 2; металева чека від вогнегасника в коридорі (а. с. 120-150 т. 1).

З акту застосування службового собаки від 22.09.2019 року слідує, що застосована 22 вересня 2019 року на місці пригоди службова розшукова собака, отримавши запах слідів на рукояті ножу, який використовувала особа при вчиненні розбою, пішла по вул. Арсенальній у бік вулиці Куйбишева, де повернула наліво та пройшла по АДРЕСА_4 метрів, потім перейшла на протилежний бік, де слід закінчився біля будинку № 117 (а. с. 151 т. 1).

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_10 просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка 22 вересня 2019 року вчинила щодо нього розбійний напад з проникненням до будинку АДРЕСА_2 та спричинила потерпілому тілесні ушкодження, а також під загрозою ножа заволоділа належними потерпілому грошовими коштами в сумі 4000 грн. і магнітолою із автомобіля (а. с. 156 т. 1).

Про обставини вчинення розбійного нападу щодо нього розповів суду потерпілий ОСОБА_10 , який показав, що вранці того дня, до якого відноситься подія злочину, він, проводивши дружину, яка збиралася піти в храм, знаходився в кухні будинку АДРЕСА_2 , коли туди увійшов чоловік в масці з вогнегасником в руках та направив струю з вогнегасника в бік потерпілого. Потім незнайомець вдарив потерпілого вогнегасником по голові, від чого потерпілий впав. Весь простір приміщення заповнив порошок з вогнегасника, але в очі потерпілому порошок не потрапив, так як він був в окулярах. В процесі вчинення вказаних дій нападник зняв з себе маску і потерпілий впізнав його, так як бачив кілька разів в районі свого проживання. Потім вказана особа обернула обличчя сорочкою в клітину, що належить потерпілому, яку взяла в кімнаті. На вимогу нападника, який розмахував перед потерпілим ножом, що взяв в автомобілі зятя, а також колов потерпілого цим ножом, ОСОБА_10 вимушений був віддати йому гроші в сумі 2500 грн., що знаходились в гаманці в ящику в комоді. Чоловік був вдягнений в трикотажні рукавички, поводився агресивно, наніс кілька ударів потерпілому по ребрам. Отримавши гроші, нападник видалився. Наступного дня співробітники поліції, що відвідали їхнє житло, показали потерпілим в мобільному телефоні декілька фотографій ОСОБА_7 як особи, що вчинила розбій.

Як випливає з протоколу пред`явлення особи для впізнання, яке проводилося 23 вересня 2019 року, та відеозапису цієї процесуальної дії, відтвореного в суді, потерпілий ОСОБА_10 в особі, що тримає табличку з порядковим номером «2», якою є ОСОБА_7 , за статурою, формою і розрізом очей, зростом впізнає чоловіка, що вчинив відносно нього розбійний напад (а. с. 160-163 т. 1).

За висновками судової медичної експертизи № 871 від 19.11.2019 року рана в ділянці лівого передпліччя у потерпілого ОСОБА_10 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, яке утворилося від дії предмету, що володіє ріжучими властивостями, давність утворення якого не суперечить вказаному оглянутим строку (а. с. 158-159 т. 1).

Як свідчить висновок комісійної судової медичної експертизи № 359/к від 25.11.2019 року, рана в ділянці лівого передпліччя у потерпілого ОСОБА_10 утворилася не менш ніж від одного удару предметом, що володіє ріжучими властивостями, при можливості будь-якого розташування потерпілого і нападаючого в момент спричинення за умови доступності відповідної ділянки тіла для його нанесення (а. с. 164-167 т. 1).

З протоколу огляду предмету від 09.10.2019 року слідує, що об`єктом огляду є диск DVD-R з відеофайлами з камер відеоспостереження з магазину «Економ плюс» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 243-А, що містять відеозапис перебування у вказаному торгуючому суб`єкті ОСОБА_7 , який о 07 годині 38 хвилин заходить до торгівельної зали, о 07 годині 49 хвилин стоїть біля каси, о 07 годині 52 хвилини виходить з магазину (а. с. 175-1777 т. 1).

Наданий суду диск з відеозаписом з камер відеоспостереження з магазину «Економ плюс», відтвореним в судовому засіданні, містить відеозапис відвідування ОСОБА_7 означеного магазину в означений час (а. с. 178 т. 1).

У відповідності до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.09.2019 року потерпілий ОСОБА_9 просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка 22 вересня 2019 року вчинила розбійний напад з проникненням до будинку АДРЕСА_2 , де спричинила потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження та заволоділа належним потерпілому ОСОБА_15 майном (а. с. 182 т. 1).

Аналогічним за змістом є протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілої ОСОБА_8 (а. с. 185 т. 1).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 повідомив суду про такі відомі йому обставини вчинення розбійного нападу щодо його тещі ОСОБА_8 та тестя ОСОБА_10 .

Пояснив, що знаходився в постілі в спальній кімнаті на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 , де постійно проживає з дружиною та її батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , коли до нього з криками: «Крадій!» прибігла подруга його дружини, яка ночувала у них разом із своєю донькою в кімнаті на першому поверсі. Потерпілий спустився вниз і побачив в камінній кімнаті багато піни, вогнегасник, там він знайшов і ніж, який зазвичай зберігає в салоні свого авто. Гаманець з грошима в сумі 2100 грн., що були викрадені, знаходився в комоді в камінній кімнаті. Сорочка, якою він вкривав інструменти в багажнику автомобіля, після нападу зникла.

Про обставини події знає лише зі слів тещі, яка сказала, що зазнала удару, як тільки відкрила хвіртку, та тестя, що розповів йому про обставини нападу на нього.

За висновком судового медичного експерта № 870 від 19.11.2019 року, при судово-медичному огляді потерпілої ОСОБА_8 , що відбувся 22 вересня 2019 року, будь-яких видимих зовні тілесних ушкоджень, а також слідів їх загоєння, які за давністю утворення могли б відповідати строку, зазначеному в матеріалах справи, у потерпілої не виявлено (а. с. 187 т. 1).

У відповідності до висновку комісійної судової медичної експертизи № 358/к від 25.11.2019 року через те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_8 у прийнятному для судово-медичного аналізу вигляді не зафіксовані в наданій медичній документації та не знайшли своє відображення у вигляді зовнішніх проявів травми (садна, синці, рани тощо), визначити кількість цих ударів та можливе місце розташування потерпілої та особи, що наносила удари за наданими даними, неможливо (а. с. 192-195).

Як слідує з протоколу пред`явлення особи для впізнання, яке проводилося 23 вересня 2019 року, потерпіла ОСОБА_8 в особі, що тримає табличку з порядковим номером «2», якою є ОСОБА_7 , за статурою, формою і розрізом очей, зростом впізнає чоловіка, що вчинив відносно неї розбійний напад (а. с. 188-191 т. 1).

Відеозапис цієї процесуальної дії, відтворений в суді, не відповідає змісту протоколу, оскільки потерпіла серед чотирьох осіб, що пред`являлися для впізнання, ускладнилася впізнати особу, що вчинила розбій, пояснивши це потраплянням до очей порошку з вогнегасника та страхом, що опанував її, проте, якщо брати до уваги худорляву статуру на невисокий зріст, цією особою, на її думку, є особа з табличкою під номером «2» (а. с. 191 т. 1).

За висновком судової дактилоскопічної експертизи, сліди папілярних узорів, що вилучені під час огляду місця події 22 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , залишені не ОСОБА_7 , а іншою особою (особами); на поверхні двох предметів, схожих на ножі, вогнегасника, гаманця, стамески, вилучених під час огляду місця події 22 вересня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , слідів папілярних узорів не виявлено (а. с. 206-235).

З протоколу огляду місця події, яким є садиба за адресою: АДРЕСА_5 , витікає, що під час вчинення вказаної процесуальної дії з означеного житла вилучено двадцять три предмети одягу та взуття, належного ОСОБА_7 (а. с. 18-25 т. 2).

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що між 08-00 та 09-00 годинами 22 вересня 2019 року він направлявся на роботу з вулиці Арсенальної в бік вулиці Куйбишева в м. Запоріжжі, по якій рухається транспорт загального користування. На перехресті вулиць Арсенальної та Куйбишева він побачив чоловіка, який привернув його увагу тим, що був вдітий не по сезону та, не дивлячись на теплу погоду, перебував в капюшоні, натягнутому на очі, і дивився в бік вулиці Арсенальної. Цього чоловіка він впізнає в обвинуваченому

Впізнання свідком ОСОБА_16 обвинуваченого як особи, яку свідок бачив за описаних ним обставин, відбувалося 23 вересня 2019 року, як випливає з протоколу пред`явлення особи для впізнання та відеозапису вказаної дії, в ході якої свідок в особі з табличкою в руках з порядковим номером «1», яким є ОСОБА_7 , за зростом, формою обличчя, рисами обличчя, впалим очам, худорлявою статурою впізнав чоловіка, якого бачив вранці 22 вересня 2019 року на перехресті вулиць Арсенальної та Куйбишева в м. Запоріжжі (а. с. 240-244).

Допитаний судом свідок ОСОБА_17 показав, що з ОСОБА_7 він знайомий більше чотирьох років, протягом яких свідок надавав обвинуваченому роботу. Зокрема, обвинувачений працював сторожем, прибирав магазин «Мерседес» по вул. Звільненій. Окрім того, місцеві мешканці надавали йому певні оплатні доручення. 22 вересня 2019 року ОСОБА_7 зустрівся з ним між 09-00 та 10-00 годинами біля магазину по вул. Звільненій, де він мав прибратися з 10-00 до 11-00 години. Під час зустрічі ОСОБА_7 був спокійний, тверезий, ознак хвилювання, емоційного дискомфорту, переживань не виявляв. Від знайомого на наступний день свідок дізнався, що той бачив, як затримували ОСОБА_7 .

Як зазначено в статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення

Встановивши обставини справи наданими сторонами провадження доказами, які суд оцінив у відповідності до наведених вимог процесуального закону, суд доходить переконання про недоведеність винуватості обвинуваченого по висунутому проти нього обвинуваченню, виходячи з такого.

Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку, врегульовані статтею 368 КПК України, і до них відносяться, зокрема, такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа (1); чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений (2); чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (3).

Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, як слідує із статті 373 КПК України.

З наведених положень кримінального процесуального законодавства випливає, що підставою для ухвалення обвинувального вироку є висновок суду про винуватість особи у вчиненні діяння (бездіяльності), що у відповідності до Закону України про кримінальну відповідальність утворюють склад кримінального правопорушення.

Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, до яких у відповідності до ст. 91 КПК України відносяться, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, встановлюються, на підставі доказів. А обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, покладений законом на слідчого та прокурора.

Аналіз наведених судом процесуальних джерел дає суду підстави для констатації того, що описані події інкримінованих обвинуваченому діянь мали місце, що об`єктивно підтверджує сукупність згаданих судом фактичних даних.

Проте, як зазначено, для ухвалення обвинувального вироку необхідним є висновок суду про  винуватість обвинуваченого  у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В статі 95 КПК України втілений зміст такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження показань, речей і документів, що полягає в безпосередності дослідження судом доказів (ст. 7, 23 КПК України).

Оцінюючи наведені докази, що досліджені судом безпосередньо, суд доходить висновку, що їх сукупність не містить беззаперечної інформації про причетність ОСОБА_7 до злочину, диспозиція якого утворює обвинувачення проти нього, виходячи з такого.

Наданий суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань містить лише відомості про вчинені відносно потерпілих кримінально карані дії.

В заявах про вчинені правопорушення, протоколи яких надані суду, наявне волевиявлення потерпілих на викриття особи, причетної до викрадення належного їм майна шляхом розбою.

Показання потерпілого ОСОБА_9 підтверджують факт викрадення належного йому майна шляхом розбою, очевидцем якого потерпілий не був, а знає про обставини вчинення протиправних дій з чужих слів, а саме: потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , тому показання ОСОБА_9 жодним чином не викривають обвинуваченого у вчиненні вказаних дій.

Хоча потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні і вказує на ОСОБА_7 як на особу, що вчинила щодо нього розбій, оцінюючи ці показання з точки зору можливості їх використання на користь висновків про доведеність вини обвинуваченого, суд виходить з такого.

Під час досудового розслідування вказаного провадження слідчим було проведено таку процесуальну дію, як пред`явлення особи для впізнання, в ході якої обвинуваченого серед інших осіб було пред`явлено для впізнання потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , а протоколи означених процесуальних дій, а також їх відеозаписи були предметом дослідження під час судового засідання.

За процедурою проведення вказаної слідчої дії, внормованою статтею 228 КПК України, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.

Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

За змістом протоколів пред`явлення особи для впізнання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , останні можуть впізнати особу, що вчинила розбійний напад, у зв`язку з перебуванням зловмисника в респіраторній масці та шапці, але всупереч наведених правил кримінального процесуального законодавства протоколи пред`явлення особи для впізнання не містять інформації осіб, що впізнають, про зовнішній вигляд і прикмети особи, яку впізнають (а. с. 162, 189 т. 1).

Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі, як випливає із змісту частини 2 ст. 228 КПК України.

Разом з тим, під час пред`явлення ОСОБА_7 для впізнання потерпілому ОСОБА_10 поряд з обвинуваченим були пред`явлені особи 1999 та 1998 року народження, які відповідно на 23 та 24 роки молодше за обвинуваченого.

Під час пред`явлення Корнієнка потерпілій ОСОБА_8 також були залучені особи 1999 та 1995 року народження, тобто молодші за обвинуваченого на 20 та 24 роки.

Окрім того, зовнішність осіб, що пред`являлись для впізнання, всупереч зазначених правил статті 228 КПК України очевидно відрізняється від зовнішності обвинуваченого, який є найменшим серед всіх осіб за зростом, а різниця в рості є значною, тобто обвинувачений заздалегідь відрізнявся від інших осіб, в товаристві яких був пред`явлений для впізнання.

Саме вочевидь значно менший, ніж у інших осіб, зріст ОСОБА_7 і зумовив його впізнання потерпілою ОСОБА_8 , яка, за матеріалами відеозапису вказаної процесуальної дії, роздивившись усіх впізнаваємих чоловіків, заявила, що їй важко розпізнати нападника, оскільки від потрапляння порошку в очі та від страху вона не пам`ятає зовнішності зловмисника, проте, якщо брати до уваги зріст і статуру, то цим чоловіком може бути ОСОБА_7 , єдиний з тих, хто були пред`явлені, невеликий на зріст, різниця якого зі зростом інших осіб є значною та очевидною.

При цьому зміст протоколу впізнання ОСОБА_7 потерпілою, у відповідності до якого вона впізнає підозрюваного за формою і розрізом очей, статурою, зростом, є відмінним від змісту відеозапису вказаної дії, наведеного судом.

Між тим протокол є засобом фіксації процесуальних дій, тому має повністю відтворювати зміст цих дій, на що вказує семантика іменника «фіксація».

Заборона попередньо показувати особі, що впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, прямо встановлена частиною 1 ст. 228 КПК України.

Разом тим з показань потерпілого ОСОБА_10 судом встановлено, що декілька фотографій обвинуваченого були продемонстровані потерпілим співробітниками поліції з мобільного телефону напередодні пред`явлення підозрюваного для впізнання.

Статтею 86 КПК України внормовано поняття допустимості доказу, який може бути визнаний таким, якщо він добутий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Порушення процедури проведення впізнання, яка визначена статтею 228 КПК України, під час впізнання ОСОБА_7 потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_8 наведені судом.

Здобуті з порушенням порядку отримання доказів процесуальні джерела, за змістом ст. 86 КПК України, підлягають кваліфікації як недопустимі докази.

На необхідність визнання впізнання особи недопустимим доказом, якщо напередодні відбулася демонстрація зовнішності особи тому, хто впізнає, зауважив Касаційний кримінальний суд в постанові від 18.12.2019 року у справі № 761/2021/16-к.

Наслідки недопустимості доказів, що полягають в неможливості використання цих доказів при прийнятті процесуальних рішень та неможливості посилання на них при ухваленні судового рішення, внормовані частиною 2 статті 86 КПК України.

З урахуванням наведених міркувань суд не вбачає підстав для прийняття протоколів впізнання підозрюваного потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_10 як доказів на користь визнання доведеним пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення.

У зв`язку з викладеним, через заздалегідь сформоване у потерпілого ОСОБА_10 переконання у винуватості саме обвинуваченого, а також, враховуючи ту обставину, що потерпілий в суді позбавлений іншого вибору, оскільки саме обвинувачений підданий кримінальному переслідуванню, суд не може оцінити як таку, що підтверджує обвинувачення ОСОБА_7 , заяву потерпілого в судовому засіданні про те, що він впізнає в обвинуваченому нападника.

Протокол огляду місця події лише підтверджує факт події, що сталася, і не містить в собі інформації про причетність ОСОБА_7 до розбійного нападу щодо потерпілих, як немає такої інформації і в висновках судово-медичних та комісійних судово-медичних експертиз, які лише констатують наявність тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_10 та їх відсутність у потерпілої ОСОБА_8 .

Не містить інформації про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 і наведений судом висновок судової дактилоскопічної експертизи, за змістом якого на жодному з вилучених на місці події біологічних об`єктів немає слідів папілярних узорів, залишених ОСОБА_7 .

Що стосується відеозапису з камер відеоспостереження в магазині «Економ плюс», що зафіксував факт відвідування обвинуваченим вказаної торгівельної точки о 08 годині 38 хвилин 22 вересня 2019 року, цей запис підтверджує лише факт перебування обвинуваченого в магазині і не має жодного доказового навантаження для підтвердження версії обвинувачення.

Що стосується показань свідка ОСОБА_16 про те, що він бачив обвинуваченого в проміжок часу між 08-00 та 09-00 годиною 22 вересня 2019 року на перехресті вулиць Арсенальної та Куйбишева в м. Запоріжжі з насунутим на очі капюшоном, оцінюючи ці твердження крізь призму підстав для застосування їх на користь підтвердження висунутого обвинувачення, суд виходить з такого.

По-перше, суду не надано доказів перебування саме ОСОБА_7 в означеному місці, оскільки не є таким, що можна визнати допустимим та використати для обвинувачення ОСОБА_7 , протокол його пред`явлення для впізнання вказаній особі через недотримання вимог частини 2 статті 228 КПК України (участь у впізнанні осіб 1997 та 1995 року народження, які до того ж значно відрізняються від обвинуваченого за зростом і статурою, що відокремлює і індивідуалізує особу обвинуваченого від інших, хто пред`явлений для впізнання; відсутність на головах осіб, яких впізнають, капюшонів, які треба було б вдягти в інтересах максимального наближення до фактичного образу особи, що впізнається).

По-друге, навіть, якщо припустити, що у вказаному місці свідок бачив саме ОСОБА_7 , ці відомості жодним чином прямо не викривають його у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування дій.

Показання ж свідка ОСОБА_17 , який бачився з обвинуваченим вранці 22 вересня 2019 року, і повідомив суду про тверезий стан обвинуваченого, відсутність ознак хвилювання та проявів емоційних переживань, підкріплюють версію захисту про наявність у обвинуваченого постійної роботи та заробітку і, як наслідок, відсутність мотиву для вчинення корисливого злочину, а також спростовують твердження потерпілого ОСОБА_10 про перебування ОСОБА_7 під впливом якихось шкідливих засобів чи речовин.

Оцінюючи наданий суду акт застосування службового собаки від 22.09.2019 року, суд не вбачає в ньому відомостей, що вказували б на причетність ОСОБА_7 до висунутого проти нього обвинувачення; напроти, переривання сліду собаки на протилежному по відношенню до перехрестя вулиць Арсенальної та Куйбишева боці та його спрямованість в протилежний як від місця проживання обвинуваченого, так і від магазину «Економ плюс», напрямок підкріплює доводи сторони захисту про необхідність перевірки версії вчинення злочину іншою особою, що не було зроблено органом досудового розслідування.

Однією з засад кримінального провадження в силу ст. 7 КПК України є законність, відповідно до якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Завданнями кримінального провадження в силу ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, що проголошено однією з засад кримінального провадження, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю у відповідності до ст. 3 Основного Закону України.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, як випливає із змісту ст. 21 Конституції України.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Як випливає із ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Гарантія того, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, становить зміст принципу презумпції невинуватості.

Зміст такої засади кримінального провадження, як презумпція невинуватості та забезпечення доведення вини, встановлений статтею 62 Основного Закону та статтею 17 КПК України і полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Означені правила поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, як висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

З роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» випливає, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

За роз`ясненнями п. 19 цієї постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК, про що вже зазначено судом, покладається на слідчого, прокурора, як випливає із змісту частини першої ст. 92 КК України.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що є однією з засад кримінального судочинства, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положеннями цієї статті кримінального процесуального закону внормовано роль суду у здійсненні кримінального провадження, відповідно до якої суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Як випливає зі змісту ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, що в силу ч. 2 означеної статті передбачає ухвалення рішення з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України.

За змістом частини четвертої статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Під час здійснення розгляду означеного кримінального провадження в умовах дотримання положень засади змагальності кримінального судочинства винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не доведено.

Аналіз доказів, здобутих стороною обвинувачення та наданих суду, лише підтверджує факт вчинення розбійного нападу на потерпілих, проте не доводить участі ОСОБА_7 у вчиненні даного злочину.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з якого випливає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Як зазначено в постанові Касаційного кримінального суду від 21.01.2020 року в справі № 754/17019/17, для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, у відповідності до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у його вчиненні, Це означає, що версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають стосунок до події. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії сторони обвинувачення.

За означених обставин суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом перед судом переконливості своїх доводів, відтак, засудження обвинуваченого не може ґрунтуватися виключною мірою на припущеннях, які доказами з інших джерел, досліджених у судовому засіданні, не підтверджуються.

Ухвалення виправдувального вироку у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, внормоване частиною першою ст. 373 КПК України.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» усі сумніви відносно доведеності звинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Якщо зібрані у справі докази не підтверджують звинувачення і усі можливості збирання доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Судом під час з`ясування обставин справи в повному обсязі досліджені всі докази, надані сторонами провадження, та належних, достовірних, допустимих доказів, які можна використати при визнанні обвинувачення доведеним, суду не надано, між тим можливість дослідження доказів вичерпана, що має обов`язковим наслідком ухвалення виправдувального вироку суду.

Враховуючи викладене, суд знаходить за необхідне виправдати ОСОБА_7 по пред`явленому йому обвинуваченню через недоведеність його винуватості.

Процесуальні витрати, хоча й наявні в кримінальному провадженні, проте ухвалення виправдувального вироку в силу ст. 124 КПК України виключає їх покладення на обвинуваченого.

У відповідності до ч. 2 ст. 129 КПК України цивільні позови потерпілих про відшкодування майнової шкоди в кримінальному провадженні підлягають залишенню без розгляду.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування і судом не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, що передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, виправдати через недоведеність того, що злочин вчинений ОСОБА_7 .

Цивільні позови ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 залишити без розгляду.

Речовий доказ – диск DVD-R 16 Х з відеофайлами з камер відеоспостереження з магазину «Економ плюс» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 243-А, долучений до матеріалів кримінального провадження, - зберігати з матеріалами кримінального провадження.

Речові докази – спортивні брюки «Adidas» чорного кольору, жилетку «Nike» чорного кольору, джинси синього кольору, футболку червоного кольору, куртку чорного кольору, шкіряну куртку чорного кольору, спортивні брюки «Nike» чорного кольору, джинси сірого кольору, спортивну кофту чорного кольору, шапку в смужку чорно-сірого кольору, джинси сірого кольору, джинси блакитного кольору, джинси синього кольору, кофту чорного кольору, футболку синього кольору, футболку блакитного кольору, брюки темно-синього кольору, спортивні туфлі сіро-блакитного кольору, футболку чорного кольору, простирадло темно-синього кольору, кеди чорно-білого кольору, спортивні туфлі сірого кольору, передані на зберігання обвинуваченому, - повернути йому за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу було подано. На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам кримінального провадження, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення вироку, копію вироку буде направлено не пізніше наступного дня після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3