Постанова

Іменем України

31 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 755/19009/20

провадження № 61-5392св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мега - Сіті 19 - А»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Суханової Є. М., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мега - Сіті 19 - А» (далі - ОСББ «Мега - Сіті 19 - А») про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Він, як добросовісний споживач комунальних послуг, здійснював їх оплату в розмірі та в строки, передбачені чинним законодавством України. Будинок, у якому він проживає обслуговується ОСББ «Мега - Сіті 19 - А», відповідач виставляє йому рахунки на оплату комунальних послуг, у тому числі за електроенергію, за яку він сплачував відповідно до обсягу фактичного споживання згідно показань лічильника та встановлених тарифів.

Щомісячний об`єм споживання електроенергії не перевищував обсяг

100 кВт/міс, проте відповідач від грудня 2017 року незалежно від об`єму споживання електроенергії виставляє йому рахунки за тарифом від

1,99 грн/кВт. год до 1,68 грн/кВт. год, тоді як такий тариф застосовується лише у разі споживання електроенергії понад об`єм 100 кВт/міс.

Оскільки відповідач необґрунтовано застосовував такі тарифи, він не мав підстав оплачувати завищені рахунки, але з 2018 року відповідач почав періодично відключати його квартиру на 3 - 4 дні від електромережі, а

23 лютого 2020 року від`єднав його квартиру від електропостачання та демонтував електропровід від електрощитка до його квартири, щоб змусити його сплатити сфабрикований борг за комунальні послуги, чим створив йому непридатні умови для проживання в квартирі, які загрожують його життю та здоров`ю, що порушує його законні права та інтереси, фактично змусив його змінити місце проживання.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати дії відповідача з відключення його квартири від електропостачання та нарахування плати за комунальні послуги, починаючи з 23 лютого 2020 року протиправними; відновити за рахунок відповідача електропостачання до його квартири; стягнути з ОСББ «Мега - Сіті 19 - А» 21 532,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 21 862,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 22 вересня 2021 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з їх недоведеності, оскільки позивач на надав доказів на підтвердження того, що належну йому квартиру відключено від електропостачання та, що такі дії вчинив відповідач.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року на підставі пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими, виключними обставинами судових рішень, яку обґрунтовував тим, що рішення судів попередніх інстанцій є протиправними та необґрунтованими, оскільки суди не врахували, що внаслідок неправомірних дій ОСББ «Мега - Сіті 19 - А» щодо відключення його квартири від електропостачання, порушені його конституційні права на вільне володіння, розпорядження та користування житлом. Суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги усні заяви та заперечення представника відповідача, які не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсності. Він не має заборгованості за комунальні послуги, навпаки переплата за спожиту електроенергію становить 349,00 грн. Навіть у разі наявності заборгованості, яка за розрахунками відповідача становить

389,57 грн, зазначене не може бути підставою для відключення його квартири від електропостачання. Посилання суду на ненадання ним доказів на підтвердження позовних вимог не відповідають дійсності, оскільки до позовної заяви та апеляційної скарги він долучив належні докази, які суди проігнорували.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив: прийняти його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими, виключними обставинами; задовольнити клопотання про постановлення окремої ухвали про щодо представників ОСББ «Мега - Сіті 19 - А», які ввели суд в оману; задовольнити клопотання про витребування доказів; скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими в розумінні частини другої статті 423 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, в якій він просив ухвалити одне із судових рішень: скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року або скасувати рішення Дніпровського апеляційного суду міста Києва від 10 березня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня

2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року відмовлено на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року та витребувано матеріали справи.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновків викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 766/22228/17 щодо відсутності підстав для відключення від енергопостачання, коли такі послуги не надаються, та від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 щодо принципу змагальності; пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України - ухвала Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року не підписана всією колегією суддів; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не розглянув його заяву про постановлення окремої ухвали.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Частиною четвертою статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аналізуючи наведене, необхідно дійти висновку, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 23 червня 2021 року у справі 9901/424/18.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Перевіряючи наведені заявником обґрунтування підстав перегляду постанови Київського апеляційного суду за нововиявленими обставинами, апеляційний суд правильно виходив з того, що обставини на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а фактично зводяться його незгоди з ухваленими судовими рішеннями щодо вирішення спору по суті.

Посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі

№ 766/22228/17, щодо відсутності підстав для відключення

від енергопостачання, коли такі послуги не надаються, та від 23 жовтня

2019 року у справі № 917/1307/18 щодо застосування принципу змагальності в цивільному судочинстві є необґрунтованими, оскільки такі висновки стосуються вирішення спору по суті, тоді як предметом касаційного оскарження є ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не розглянув його заяву про постановлення окремої ухвали щодо представника відповідача, який поширює щодо нього недостовірну інформацію, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, визначених статтею 411 ЦПК України. До того ж, відповідно до положень статті 262 ЦПК України постановлення окремої ухвали є правом а не обов'язком суду, за умови виявлення при розгляді справи порушення вимог законодавства або недоліків в діяльності юридичної особи.

Посилання заявника на те, що ухвала Київського апеляційного суду

від 09 лютого 2022 року не підписана всією колегією суддів є неспроможними, оскільки відповідно до матеріалів справи оскаржуване судове рішення підписане всім складом суду відповідно до частини третьої статті 381 ЦПК України.

Верховний Суд також вважає необхідним зауважити, що прийнявши до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами (ухвала суду про відкриття провадження за нововиявленими обставинами відсутня), суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що відповідно до частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 ЦПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Оскільки постановою Київського апеляційного суду

від 22 вересня 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року залишено без змін, судовим рішенням, яке може бути переглянуте за нововиявленими обставинами є рішення суду першої інстанції, а не постанова апеляційного суду.

Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення з такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 21 серпня

2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18),

від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17 (провадження

№ 61-10862св18), від 3 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження № 61-1537св21) та від 8 червня 2021 року у справі № 2-1207/11 (провадження № 61-1546св21).

Оскільки касаційна скарга не містить у цій частині доводів заявника про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд, діючи виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, визначених статтею 400 ЦПК України, не вдається в оцінку процесуальних дій суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко