ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2022 року м. Київ № 640/6318/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі Ярош Д.В., за участі представника позивача Якименка М.М., третьої особи Папазової Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Київ, за участі третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Київ, третя особа: ОСОБА_2 .

В позовній заяві позивач просить суд :

"визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни:

- від 17.09.2021р. про відкриття виконавчого провадження №66860755 на підставі виконавчого листа №755/7000/19, виданого 10.09.2021р. Васильківським міськрайонним судом Київської області;

- від 17.09.2021р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних втрат виконавчого провадження 369,00 грн.;

- від 22.09.2021р. про визначення місця побачення стягувача з дитиною, яке визначено з урахуванням лише позиції стягувача;

- від 29.09.2021 р. про накладення штрафу розмірі 1700грн. за невиконання без поважаних причин боржником рішення, від 06.10.2021 р. про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення, від 13.10.2021р. про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення, від 20.10.2021р. про накладення штрафу у розмірі 3400грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення, від 27.10.2021р. про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення, від 03.11.2021р. про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення та від 17.11.2021р. про накладення штрафу у розмірі 3400грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення".

Ухвалою від 28.10.22 судом було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 17.09.21р. про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, від 22.09.2021р. про визначення місця побачення стягувача з дитиною ВП 66860775.

Позовні вимоги щодо постанов про накладення штрафу мотивовано тим, що позивач не отримував жодних документів від виконавця, тому, на думку представника позивача, застосування штрафів є протиправним.

Крім того, позивач стверджує про те, що виконавець не мав права застосовувати штрафи у такій кількості.

Відповідачем надано засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження, проте, жодного відзиву чи заперечення від відповідача не надходило.

Представником третьої особи позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивач був обізнаний з винесенням відповідачем рішень, проте, ухилявся від виконання судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністества юстиції м.Київ перебувало виконавче провадження 66860755 з виконання виконавчого листа, виданого на виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві про визначення місця проживання дитини.

Виконавчим документом було зобов`язано ОСОБА_1 передавати ОСОБА_2 малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосереди з 10 год. 00 хв до 18 год.00хв. в присутності батька до вирішення позову по суті.

17 вересня 2021 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністества юстиції м.Київ було відкрито виконавче провадження.

22 вересня 2021 року державним виконавцем складено акт про те, що позивачем вимог виконавчого документу не виконано.

29 вересня 2021 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу розмірі 1700грн. за невиконання без поважаних причин боржником рішення.

06.10.2021 р., 13.10.2021р., 20.10.2021р., 27.10.2021р., 03.11.2021р., 17.11.2021р. державним виконавцем також винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 3400грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення.

Розглядаючи питання правомірності винесення вищезазначених постанов про накладення штрафу суд приходить до наступних висновків.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

З огляду на частину 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 26 Закону визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту частини 2 вказаної статті вбачається, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

При цьому, порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено статтею 64-1 Закону, відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У той же час, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, відповідачем винесено сім постанов про накладення штрафу.

Щодо наявності у державного виконавця правових підстав для неодноразового накладення на штрафу, передбаченого ч. 4 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", суд зазначає наступне.

Порядок виконання судових рішень визначений Законом України "Про виконавче провадження", а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Дана Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції не містять визначення поняття "повторне невиконання судового рішення".

Разом з тим, у розділі ІХ Інструкції наведений порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною.

Відповідно до п.п. 8, 9 розділу ІХ Інструкції передбачено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що «повторним невиконанням судового рішення» у розумінні ст. 64-1 Закону є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Аналогічна правова позиція була також викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 по справі №640/15888/19, від 20.09.2019 по справі №640/10611/19, від 26.11.2019 по справі №640/3732/19, від 29.10.2019 по справі №640/14672/19.

Одночасно частиною другою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з вищевказаного вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не було здійснено виконавчих заходів у вигляді виходу виконавця за місцем проживання дитини для встановлення виконання боржником судового рішення.

Поважними причинами не виконання судового рішення в розумінні Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №127/3770/17.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем обставини відсутності поважних причин для невиконання рішення позивачем.

В той же час відповідачем відзиву на позов не надано взагалі, в матеріалах виконавчого провадження, наданих відповідачем, відсутні жодні докази щодо надсилання позивачу будь - якої кореспонденції.

При цьому, під час дослідження доказів представником позивача спростовувалося отримання документів виконавчого провадження.

За таких обставин суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафів.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд констатує, що відповідачем не було надано передбаченого частиною сьомою статті 134 КАС України клопотання про зменшення судових витрат, або письмових заперечень стосовно неспівмірності витрат, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості проаналізувати такі доводи та надати їм правову оцінку.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністества юстиції м.Київ ВП 66860755 від 29.09.2021 р., 06.10.2021 р., 13.10.2021р., 20.10.2021р., 27.10.2021р., 03.11.2021р., 17.11.2021р. за невиконання без поважних причин боржником рішення.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1984,80грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23000грн. стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністества юстиції м.Київ (вул. Є. Сверстюка, буд.15,Київ2,Лівобережна Частина Києва, Київ,02002, код ЄДРПОУ35011660).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян