Дата документу 24.10.2022Справа № 554/2039/19

Провадження № 2/554/597/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2022 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді – Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань  Сорока Ю.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Марченко Г.І., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою Державної іпотечної  установи до   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_4   до Державної іпотечної установи,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним та  зустрічний позов ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, треті особи:  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4   про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на ту обставину, що 13.04.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 25-С. 13 квітня 2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки N 25-С.

На підставі цього, та на виконання умов пункту 5.1 Кредитного договору, між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 25-С від 13 квітня 2007 року. За умовами зазначеного договору ОСОБА_2 передає Банку в заставу наступне нерухоме майно, а саме, 2-х кімнатну квартиру загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, станом на 06.11.2018 року умови Кредитного договору № 25-С від 13 квітня 2007 року не виконуються погашення за кредитом, чим відповідачі порушують абзац 2 пункт 3.2. Кредитного договору та права позивача. У зв`язку з цим, станом на 06.11.2018 року заборгованість ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № 25-с від 13.04.2007 року становить 422 938,39 гривень, з яких сума основного боргу - 228 339,89 грн., інфляційні втрати – 76 801,17 грн., пеня – 47 960,21 грн., прострочені відсотки за користування кредитом – 69837,12 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

07.08.2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, де останні просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилались на те, що відповідно до п.2.1 Кредитного договору - сума кредиту складає 29 тисяч доларів США. Водночас відповідно до п.3.1. Кредитного договору сама видача кредитних коштів, незалежно від інших умов договору проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням з банком. Тобто, ні факт підписання кредитного договору, ні факт укладення договору іпотеки не свідчить про видачу кредиту. Єдиним доказом фактичної видачі кредиту згідно з умовами спірного договору є певний формальний первинний документ бухгалтерського обліку заява. Наведена позивачем Заява на отримання кредиту містить прохання про видачу кредитних коштів у сумі 30000 у валюті 840, а не 29000 доларів США. Крім того, вона не містить погодження Банку на видачу будь-якої суми та складена до підписання Кредитного договору. Факт виконання умов Кредитного договору не може підтверджуватися іншими документами, крім квитанцій про сплату. Тобто, звертаючись із позовом Державна іпотечна установа не навела належних доказів ні видачі, ні сплати кредиту, ні розміру кредиту.

Особливо незрозумілим є сам факт того, що валюта кредиту визначена, як долар США, а сума боргу облікована у гривні. Тобто, позивачем не надано належних і достатніх доказів видачі суми 228339,89 грн. Тобто, в разі якби кредит був отриманий у іноземній валюті, стягнення також мало б відбуватися у іноземній валюті. В даному випадку, позов пред`явлений у гривні. Таким чином, не може бути задоволений. В разі якщо кредит валютний, то інфляційні втрати відшкодуванню не підлягають. Пеня облікована відповідно до норм ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», який не застосовується до фізичних осіб. Крім того, за невідомості бази нарахування пені, визначити її розмір неможливо. Крім того просили застосувати строк позовної давності.

19.08.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову. Вона, в обґрунтування відзиву вказувала, відповідно до п.3.6 Кредитного договору у випадку несвоєчасного повернення кредиту або несвоєчасної оплати платежів за користування кредитними ресурсами, як у випадку настання строку повернення кредиту у позичальника виникає обов`язок по повній сплаті кредиту, а банк може видати відповідний наказ. Як вбачається з матеріалів наданого позову, строк сплати по кредиту настав у вересні 2015 року, оскільки умовами самого кредитного договору передбачена зміна строку виконання зобов`язання і повна сплата боргу внаслідок прострочки зі сплати чергового платежу. Вона знає, що її донька брала кредит на придбання житла і добросовісно сплачувала. Кредит був у доларах США, яка сума фактично була отримана їй невідомо. Знає лише, що у зв`язку зі значним підвищенням курсу долара США відносно гривні 28.07.2015 року її донька зверталась до банку «Фінанси і Кредит» з проханням про реструктуризацію. До цього часу їй було відомо, що якась реструктуризація відбулась. І з кредитом у доньки все добре. Як виявилось, банк жодним чином не відреагував на звернення її доньки. Відповідно до п.3.6 Кредитного договору строк сплати кредиту у повному обсязі настав 11 вересня 2015 року, однак позивач звернувся до суду лише 12 березня 2019 року - з пропуском 3 річного строку позовної давності, визначеного законом. Поручитель може заявити ті ж самі вимоги до кредитора, що і сам боржник, тому просила суд застосувати до вимог Державної іпотечної установи строк позовної давності у повному обсязі. Кредит був отриманий у валюті, розрахунок боргу проведений у гривні без жодної прив`язки до валюти кредиту. Тобто, відсутній належний розрахунок суми боргу. Із наявних документів неможливо встановити залишок і суму заборгованості.

24.02.2020 року відповідач ОСОБА_4 звернувся з зустрічною позовною заявою до Державної Іпотечної Установи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , де просив суд ???визнати недійсним Кредитний договір № 25-С від 13.04.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»» правонаступником якого є Державна іпотечна установа та ОСОБА_2 із застосуванням двосторонньої реституції шляхом проведення перерахунку заборгованості. Визнати недійсним Договір поруки №25-С від 13.04.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»» правонаступником якого є Державна іпотечна установа, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В обґрунтування позову вказував, що у пункті 3.2. спірного Кредитного договору зазначено: «Позичальник зобов`язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим договором до «12» квітня 2027 р. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на Позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 120,83 доларів США, згідно графіка зниження розміру заборгованості. В пункті 4.1. Кредитного договору зазначено: «Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 9,5% процентів річних. » Разом з тим, в пункті 4.3. Кредитного договору вказано наступне: «Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, згідно графіка зниження розміру заборгованості. У вказаному Додатку №1 до Кредитного договору наведені суми, які у відповідності до умов цього договору мають сплачуватися щомісячно позичальником, а саме: 120,83 доларів США та 292,90 гривень. Однак і в Додатку №l до Кредитного договору, і в тексті самого договору відсутня інформація щодо сум відсотків за користування кредитом, які повинні бути сплачені позичальником. Тобто, всупереч вимогам п. д) ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» Банк не повідомив Позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту у договорі про надання споживчого кредиту не зазначена загальна вартість кредиту для споживача. Більше того, відсутність інформації щодо сум відсотків, які потрібно сплачувати за користування кредитом, неодноразове наголошення саме на сумі 120,83 доларів США та вказівка в розділі договору «Нарахування, сплата процентів та комісійної винагороди» на те, що сплата процентів відбувається згідно графіка наведеного в додатку №1 призвело до того, що оспорюваний кредитний договір, а також договір поруки були укладені під впливом обману зі сторони інших учасників правочину. Оскільки, надаючи згоду на поруку, він не бачив суму процентів, які мають бути сплачені за кредитом. Дана інформація відповідачами була від нього свідомо прихована. В даному випадку, укладаючи спірний кредитний договір, ОСОБА_2 , як позичальник, поручитель і позивач були переконані, що позичальник повинна щомісячно сплачувати на користь банку лише 120,83 доларів США та 292,90 гривень та що дані платежі покривають і тіло кредиту, і проценти за користування кредитом, і комісійну винагороду. Дана ситуація виникла з вини банку, який умисно виклав інформацію про умови кредитування таким чином, щоб переконати Позичальника в нижчій вартості кредиту ніж це є насправді. Таким чином, позичальник не була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину. Таким чином, згода на укладення спірних договорів була надана ним під впливом обману з боку відповідача. Обман полягав у замовчуванні з його боку відомостей про дійсний розмір відсотків за сплату яких укладається договір поруки. Відповідачі, якщо і діяли під впливом помилки, то в будь-якому разі це порушує його права, оскільки внаслідок обману та помилки з боку відповідачів на нього покладені непосильні обов`язки, які він ніколи не зможе виконати.

03.06.2020 року від представника Державної іпотечної Установи надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, де останні вважають зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 не обгрунтованою та безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач за зустрічним позовом, у своїй зустрічній позовній заяві не посилається на жодну норму Закона України «Про захист прав споживачів», яка порушила його права чи права ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 , як споживачів, в термін позовної давності - 3 роки, на заявлені вимоги позивача за зустрічним позовом та не сплаті судового збору за подачу зустрічної позовної заяви. Вказували, що позивач за зустрічним позовом вводить суд в оману, повідомивши, що при укладені Кредитного договору № 25-С від 13.04.2007 р. та похідних договорів були порушені права споживачів.

01.07.2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулась з зустрічною позовною заявою до Державної Іпотечної Установи, ОСОБА_3 ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним, де просила суд визнати частково недійсним Кредитний договір № 25-С від 13.04.2007 року укладений між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» правонаступником якого є Державна іпотечна установа та ОСОБА_2 , а саме п.4.7 вказаного договору, зобов`язавши Державну іпотечну установу повернути надлишково стягнуту комісію. В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що підставою зустрічного позову є невідповідність умов кредитного договору № 25-С від 13.04.2007 р. вимогам Закону України « Про захист прав споживачів» що є підставою для визнання такого договору недійсним. У пункті 3.2. спірного кредитного договору зазначено: «Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до «12» квітня 2027 р. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 120,83 доларів США, згідно графіка зниження розміру заборгованості. В пункті 4.1. кредитного договору зазначено: «Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 9,5% процентів річних. » Разом з тим, в пункті 4.3. Кредитного договору вказано наступне: «Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, згідно графіка зниження розміру заборгованості. У вказаному додатку №1 до кредитного договору наведені суми, які у відповідності до умов цього Договору мають сплачуватися щомісячно позичальником, а саме: 120,83 доларів США та 292,90 гривень. Однак і в Додатку №1 до Кредитного договору, і в тексті самого Договору відсутня інформація щодо сум відсотків за користування кредитом, які повинні бути сплачені позичальником. Тобто, всупереч вимогам п. Д) ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» банк не повідомив позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту у договорі не зазначена загальна вартість кредиту для споживача. Більше того, відсутність інформації щодо сум відсотків, які потрібно сплачувати за користування кредитом, неодноразове наголошення саме на сумі 120,83 доларів США та вказівка в розділі договору «Нарахування, сплата процентів та комісійної винагороди» на те, що оплата процентів відбувається згідно графіка наведеного в додатку №1 призвело до того, що оспорюваний кредитний договір, а також договір поруки були укладені під виливом обману зі сторони інших учасників правочину. Оскільки, надаючи згоду на поруку, вона не бачила суму процентів, які мають бути сплачені за кредитом. Дана інформація відповідачами була від неї свідомо прихована. В даному випадку, укладаючи спірний кредитний договір, ОСОБА_2 , як позичальник, поручитель і позивач були переконані, що позичальник повинна щомісячно оплачувати на користь банку лише 120,83 доларів США та 292,90 гривень та що дані платежі покривають і тіло кредиту, і проценти за користування кредитом, і комісійну винагороду. Дана ситуація виникла з вини банку, який умисно виклав інформацію про умови кредитування таким чином, щоб переконати позичальника в нижчій вартості кредиту, ніж це є насправді. Таким чином, позичальник не була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів. Спірний кредитний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача).

22.09.2021 року від представника Державної іпотечної Установи надійшов відзив на зустрічну позовну заяву де останні Державна іпотечна установа вважає зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 не обгрунтованою та безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач за зустрічним позовом, у своїй зустрічній позовній заяві не посилається на жодну норму Закона України «Про захист прав споживачів», яка порушила її права, як споживачів.

В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених у ньому, в задоволенні зустрічних позовів просила відмовити посилаючись на необґрунтованість.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 в задоволенні первісного позову просили відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, зустрічні позовні заяви дослідивши письмові матеріали справи і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та підтверджено документально, що 13.04.2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 25-С.

Відповідно до умов кредитного договору пункта 2.1 банк надає в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 29 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 9,5 % (дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних.

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 12 квітня 2027 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Позичальник зобов`язується щомісячно в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 120,83 доларів США, згідно графіка зниження розміру заборгованості.

Пункт 3.4 кредитного договору передбачає, що банк має право припинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовжені строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них неустойки відповідно до умов цього договору, у наступних випадках.

Позичальник надав Банку підроблені документи або будь-які документи, що містять неправдиві відомості;

Позичальник в період дії цього Договору порушував будь-які умови цього Договору, у тому числі: Позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або на сплату процентів і комісійної винагороди, відповідно до пунктів 3.2., 4.3., 4.4, 4.7 4.8; не надав банку у встановлений термін будь-які документи, якщо обов`язок подання таких документів позичальником передбачений цим договором; не поінформував банк у встановлені строки про факти, зазначені у п. 5.7. цього Договору; припускався інших порушень; Позичальник на вимогу Банку не сплатив у передбачених цим Договором випадках; неустойку (штраф, пеню) і т.д.

У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за цим Договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання вимоги банку. Банк може повідомляти позичальника по телеграфу, шляхом відиравлення рекомендованих листів з повідомленням або шляхом доставки нарочним позичальнику за вказаною адресою. Дострокове повернення кредитних ресурсів та сплата процентів не звільняють позичальника від відповідальності, передбаченої розділом 6 цього договору, за порушення умов цього договору.

Як передбачено пунктом 3.6 кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення кредиту або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними ресурсами, як у випадку настання строку повернення кредиту (його частини) та/або строку сплати процентів, так й у випадку виникнення відповідно до умов цього договору зобов`язання позичальника достроково повернути Кредитні ресурси та сплатити проценти, банк має право видати наказ про примусову сплату боргового зобов`язання.

На підставі наказу про примусову сплату боргового зобов`язання може бути здійснене примусове списання (стягнення) грошових коштів з будь-якого поточного, депозитного або інших рахунків позичальника, достроково повернути Кредитні ресурси та сплатити проценти, банк має право видати наказ про примусову сплату боргового зобов`язання.

На підставі наказу про примусову сплату боргового зобов`язання може бути здійснене примусове списання (стягнення) грошових коштів з будь-якого поточного, депозитного або інших рахунків позичальника, незалежно від того, у якому банку ці рахунки відкриті, причому повністю або частинами, на розсуд банка.

Зазначене положення є правом, але не обов`язком банку, та не звільня позичальника віл відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредиту.

Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.

Нарахування процентів за день видачі кредитних ресурсів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на позичковому рахунку позичальника за період з 1 по останне число місця.

Нарахування процентів проводиться по методу «факт»/360 за кожний день користування кредитними ресурсами.

В пункті 4.3 кредитного договору зазначено, що позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, згідно графіка зниження розміру заборгованості (додаток № 1 до цього договору). У строк до 10 числа кожного місяця сплачуються проценти нараховані за попередній календарний місяць.

Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів № 2238.5.200310840 / 2238.9.12.21483.01

Згідно пункту 4.5 Договору, датою сплати процентів є день зарахування необхідної суми на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього Договору.

В п. 4.6 договору зазначено, у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу або інших показників, що характеризують конюнктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування кредитними ресурсами підлягає зміні на вимогу банку. У зазначених випадках банк вправі змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово позичальника не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів. У випадку незгоди позичальника зі зміною розміру процентної ставки, позичальник зобов`язаний повідомити про це банк протягом 3 (трьох) днів з моменту одержання повідомлення банку про зміну процентної ставки та повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти за чинною ставкою до настання строку набрання чинної нової процентної ставки, зазначеної в повідомлені банку. При відсутності повідомлення позичальника про свою незгоду зі зміною розміру процентної ставки, протягом 3 (трьох) днів з моменту одержання відповідного повідомлення, новий розмір процентної ставки вважається прийнятим позичальником та набирає чинності з моменту, зазначеного в повідомленні.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.3.2, 3.4., 4.3., 4.4, 4.6., 4.7., 4.8. цього договору, а також будь - яких інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Пункт 5.7. Кредитного договору зобов`язує позичальника протягом 3 (трьох) робочих днів повідомити банк про зміну своєї фактичної або поштової адреси, паспортних даних, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та/або імені, а також факти розлучення, шлюбу, народження дітей та інші обставини, які можуть вплинути на виконання зобов`язань за цим договором, з наданням відповідних документів, які іх підтверджують.

Пунктом 6.2. кредитного договору передбачено, що за ненадання позичальником банку у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов`язок надання яких передбачений цим договором, а також за не повідомлення позичальником банку про факти зазначені у п.5.7. цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10% процентів від загальної суми отриманих кредитних ресурсів.

В кредитному договорі пунктом 7.7 зазначено - не виконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. договором або законом можуть були встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Одним з видів забезпечення кредитних зобов`язань є іпотека.

13 квітня 2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 25-С.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № 25-С від 13 квітня 2007 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 29 000,00 дол. США, зі сплатою 9,5 (дев`ять цілих п`ять десятих) % річних.

Пунктом 2.1. договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.2. Договору поруки зазначено, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищення процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Крім цього, одним з видів забезпечення виконання зобов`язань є застава.

Статтею 575 ЦК України, передбачено окремий вид застави - іпотека.

В частині 1 ст. 577 ШК України зазначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

На підставі цього, та, на виконання умов пункту 5.1 Кредитного договору, між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит»» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 25-С від 13 квітня 2007 року. За умовами зазначеного договору ОСОБА_2 (іпотекодавець) передає банку (іпотекодержатель) в заставу (іпотеку) наступне нерухоме майно, а саме, 2-х кімнатну квартиру загальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено у статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 611, 615 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних віл простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтео 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою забезпечується виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідать перед кредитором як солдарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема у зв`язку з передачею ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

11.02.2015 року між Державною іпотечною установою (надалі - ДУ, Установа, Позивач) та банком був укладений договір відступлення права вимоги № 17/4-В, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 616. За умовами цього Договору первісний кредитор (банк) відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки, тощо), вказаними у додатках до даного договору, в тому числі як свідчить додаток № 1 до договору відступлення, права вимоги за кредитним договором .

Дана обставина також стверджується і ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 січня 2016 року у справі № 910/21864/15, якою затверджено мирову угоду між банком та Державною іпотечною установою, з якої вбачається, що сторони погодили діяти спільно для виконання умов Договору відступлення. Дана подія також затверджена і постановою від 27 листопада 2018 року Київського апеляційного суду по справі № 761/6734/17, в якій колегією судів з`ясовано та підтверджено права нового кредитора ДІУ по кредитним договорам, згідно Договору відступки прав вимоги. А також підтверджено, що укладання між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ДІУ Мирової угоди від 25.12.2015 року не впливає на правовідносини сторін, що виникли на підставі Договору про відступлення права вимоги № 17/4-В від 11.02.2015 року зокрема правонаступництва щодо вимог за кредитними договорами.

Аналогічна позиція в постанові Верховного суду від 21.03.2018 року по справі No 6-1355/10, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язані (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1. договору про відступлення передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Слід зазначити, що державна іпотечна установа являється іпотекодержателем заставного майна, а саме, квартири за адресо: АДРЕСА_1 , згідно додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги пункт 619, це підтверджується інформаційною довідкою № 142485046 - з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

31.10.2016 року згідно реєстру поштових відправлень (рекомендованих листів) ОСОБА_2 було відправлено повідомлення № 5366/11/3 про відступлення прав вимоги між ПАТ «Банк «Фінанси та крелит»» та Державною іпотечною установою по Кредитному договору № 25-С від 13 квітня 2007 року.

Як було зазначено вище, статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Однак, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов`язку позичальника сплати процентів за користування грошима, передбачені статтею 1048 цього Кодексу; більш того, проценти за позикою підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Пунктом 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.525 ЦК України, встановлено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання або зміна його умов.

Пунктом 1 ст. 5 ЦПК України гарантовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являться в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, станом на 06.11.2018 року умови Кредитного договору № 25-С від 13 квітня 2007 року позичальниками не виконуються погашення за кредитом, чим відповідачі порушують абзац 2 пункт 3.2. Кредитного договору та права Позивача.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено у статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо.

Частиною першою статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Приписами статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідачем умови кредитного договору не виконуються належним чином.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість позичальника перед позивачем складає 422 938,39 гривень, з яких сума основного боргу - 228 339,89 грн., інфляційні втрати – 76 801,17 грн., пеня – 47 960,21 грн., прострочені відсотки за користування кредитом – 69837,12 грн.

З таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги Державної іпотечної установи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачі умови кредитного договору виконують неналежним чином, в результаті чого виникла заборгованість яка і підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, а в задоволенні зустрічних позовів слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, ст. ст.526, 611, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Державної іпотечної установи до  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – задовольнити.

В задоволенні зустрічного  позову ОСОБА_4  до Державної іпотечної установи,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним – відмовити.

   В задоволенні   зустрічного  позову  ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи,  треті особи:  ОСОБА_3 ,   ОСОБА_4   про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним – відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Кредитним договором № 25-С від 13 квітня 2007 року, яка складає 422 938,39 гривень, з яких сума основного боргу - 228 339,89 грн., інфляційні втрати – 76 801,17 грн., пеня – 47 960,21 грн., прострочені відсотки за користування кредитом – 69837,12 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи (бульвар Лесі Українки, будинок 34, місто Київ, 01133, ідентифікаційний код: 33304730) судові витрати в розмірі 4 645,32 (чотири тисячі шістсот сорок п`ять гривень 32 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30 -денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення суду.

Суддя                                                  В.М.Бугрій