Справа №22ц -473//09 Головуючий в 1 інстанції: Миронюк М.Г
Категорія: 37
Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2009 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ковельської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди в порядку спадкування і поділ спадкового майна на рішення Ковельського міськрайонного суду від 27 січня 2009 року ,-
в с т а н о в и л а:
Ковельський міськрайонний суд рішенням від 27 січня 2009 року визнав за ОСОБА_1 право власності на 5/8 ідеальних частин житлового будинку, зведеного в установленому законодавством порядку, який без врахування самочинної добудови та внесених змін у внутрішнє планування складається із житлової кімнати площею 9.8 кв.м (1-5), житлової кімнати площею 25.1 кв.м. (1-6), житлової кімнати площею 9.7 кв.м. (1-7), відповідно до технічного паспорта від 21.06.2005 року та на 5/8 ідеальних частин гаража, що розміщені по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ковелі.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/8 ідеальних частин житлового будинку, зведеного в установленому законодавцем порядку, який без врахування самочинної добудови та внесених змін у внутрішнє планування складається з житлової кімнати площею 9.8 кв.м(1-5), житлової кімнати площею 25.1 кв.м (1-6); житлової кімнати площею 9.7 кв.м (1-7) відповідно до технічного паспорта від 21.06.2005 року, та на 3/8 ідеальних частин гаража, що розміщені по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ковелі.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 478грн.13 коп., та в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення місцевого суду із-за порушення судом норм матеріального права, постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю: визнати за ним право власності на ѕ ідеальних частки будинковолодіння з врахуванням самочинного будівництва та встановити реальний поділ спадкового будинковолодіння, виділивши йому приміщення вартістю 117194 грн.75 коп. В решті рішення суду не оскаржується.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із слідуючих мотивів.
Спадковдавець ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.08.1989 року, про що свідчить актовий запис № 381 по Ковельському відділі РАЦСу (а.с.13).
6 грудня 2004 року ОСОБА_4 помер, про що свідчить актовий запис № 722 по Ковельському відділі РАЦСу (а.с.29).
Після смерті ОСОБА_4 спадщина відкрилась на Ѕ частину будинковолодіння, оскільки позивачці ОСОБА_1 вже належала половина цього майна.
Відповідно до ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 являються: його дружина, позивачка по справі ОСОБА_1 та діти від першого шлюбу -ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Із спадкової справи по Ковельській державній нотаріальній конторі вбачається, що діти спадкодавця - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у встановлений законом 6-місячний термін з дня смерті батька подали заяви у нотаріальну контору про відмову від спадщини на користь свого брата, а сина спадкодавця ОСОБА_2
Позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Позивачка ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у встановлений ст.1270 ЦК України строк не заявила про відмову від неї, тому вважається такою, що прийняла спадщину.
В період шлюбу, за спільні кошти, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали житловий будинок АДРЕСА_1. Даний будинок зареєстрований у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 1 грудня 1989 року на праві особистої власності за ОСОБА_4 у відповідності до договору купівлі-продажу від 31.08.1989 року(а.с. 243-244, 5).
Місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що після смерті ОСОБА_4 спадщина відкрилась на Ѕ частину будинковолодіння. З врахуванням спадкової частки майна, що становить ј ідеальної частини будинковолодіння, суд прийшов до вірного висновку про те, що за ОСОБА_1, як дружиною спадкодавця, слід визнати право власності на 5/8 ідеальних частин житлового будинку, зведеного у встановленому законодавством порядку, який без врахування самочинної добудови та внесених змін у внутрішнє планування складається із житлової кімнати площею 9.8 кв.м (1-5), житлової кімнати площею 25.1 кв.м (1-6), житлової кімнати площею 9.7 кв.м (1-7) відповідно до технічного паспорту від 21.06.2008 року, та 5/8 ідеальної частини гаража за вищевказаною адресою в порядку спадкування за законом.
Спадкова частка майна ОСОБА_2 становить 3/8 ідеальної частини будинковолодіння без врахування самочинної добудови та внесених змін у внутрішнє планування і складається із житлової кімнати площею 9.8 кв.м (1-5), житлової кімнати площею 25.1 кв.м (1-6), житлової кімнати площею 9.7 кв.м (1-7) відповідно до технічного паспорту від 21.06.2008 року, та 5/8 ідеальної частини гаража за вищевказаною адресою в порядку спадкування за законом.
Згідно технічної документації та акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_1 за життя було здійснено самочинне будівництво, а саме: побудовано тамбур розміром 2.62м х 1.27 м до житлового будинку та внесено зміни у внутрішнє планування, за рахунок чого збільшилась загальна площа на 13.8 кв.м, житлова площа на 0.50 кв.м; самочинно переобладнано частину хліва розміром 3.60 . х 3.50 м під літню кухню та побудувано господарську споруду розміром 2.30м х 1.70 м.
На вказані самочинно побудовані споруди до сторін не переходить право власності на самочинне будівництво, до них переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва.
Суд прийшов до вірного висновку про те, що з врахуванням спадкової частки майна, що становить ј ідеальної частини будинковолодіння, за ОСОБА_1 визнав право власності на 5/8 ідеальних частин житлового будинку, зведеного у встановленому законодавством порядку, який без врахування самочинної добудови та внесених змін у внутрішнє планування складається із житлової кімнати площею 9.8 кв.м (1-5), житлової кімнати площею 25.1 кв.м (1-6), житлової кімнати площею 9.7 кв.м (1-7) відповідно до технічного паспорту від 21.06.2008 року, та на 5/8 ідеальної частини гаража, що розміщені по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Суд прийшов також до правильного висновку про відмову сторонам про визнання права власності на самочинно збудовані об»єкти на ту частину будинку, де проведено самовільну добудову і були проведені зміни у внутрішнє планування будинку. Спадкування на це майно можливе після вирішення сторонами питання про прийняття самочинної будови в експлуатацію та затвердження акту виконкомом Ковельської міської ради, відповідно до вимог ст.376 ЦК України. Суд вірно вказав, що у сторін є умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину в цій частині.
Відмовляючи сторонам у позові про реальний поділ спадкового майна, суд прийшов до вірного висновку, що оскільки сторони не подали доказів про можливий реальний поділ спадкового майна без врахування самовільної забудови, в позові у цій частині їм слід відмовити.
Твердження відповідача про те, що будинок належить лише його батькові, оскільки він купив його в день реєстрації шлюбу, коли у нього із позивачкою ще не було спільних коштів, спростовується слідуючим.
До придбання будинковолодіння подружжя Усатих перебувало у фактичних шлюбних відносинах. Із пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що спадкодавець при вступі в шлюб із позивачкою одержав від першої дружини 10 тисяч карбованців компенсації за майно, а позивачка ОСОБА_1 - аванс за проданий нею власний будинок. Саме із цих грошей був придбаний за 20 тисяч карбованців спірний будинок. Крім того, із ощадної книжки на ім.»я спадкодавця (т.2 а.с.40) вбачається, що в листопаді 1990 року на його рахунок було внесено 8000 грн. А тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання спадкового будинку спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Посилання відповідача на ту обставину, що кошти його батька були вкладені у придбання спірного будинку спростовується також тим, що будинок був придбаний за 20тис.крб, а одержав спадкодавець компенсації лише 10 тис.крб. Крім того, спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 слід визнати спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1, оскільки майно було придбане у період шлюбу, за час їхнього шлюбу дане майно збільшилось у своїй цінності внаслідок трудових і грошових затрат подружжя.
Покликання відповідача на невірний розподіл судових витрат понесених ним по оплаті будівельно-технічної експертизи місцевим судом є неправомірним, оскільки розподіл судових витрат по справі відповідає вимогам ст.88 ЦПК України.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини. В апеляційній скарзі не наведено доводів для спростування висновків суду.
Інших доводів, які б вказували на неправильність оскаржуваного рішення, в апеляційній скарзі не наведено.
Виходячи з меж апеляційного розгляду визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 27 січня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: