Справа № 11-930/34-2007

Головуючий у 1  інстанції

Башинський С.Ф.

Доповідач - Слісарчук Я.А.

УХВАЛА

Іменем України

" 23 " січня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого суддів

Романова О.В. Гузовського О.Г. Слісарчука Я.А.

за участю прокурора

Поліщука В.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від ЗО листопада 2006 року, якою направлено на додаткове розслідування кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1,    ІНФОРМАЦІЯ_1,   не судимоі,

у вчинені злочину, передбаченого ст.115 ч.І КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 9 грудня 2005 року біля 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в літній кухні домоволодіння ОСОБА_2, АДРЕСА_1 під час сварки з потерпілим ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин вирішила умисно вбити його.

З цією метою ОСОБА_1 взяла в приміщенні кухні сільськогосподарське знаряддя-сапку, якою зі значною силою нанесла ОСОБА_2 біля 20 ударів в життєво-важливі частини тіла, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден обох колінних суглобів, множинні рани та садна грудної клітки, поверхневі рани тильної поверхні лівої кисті, синця тильної поверхні обох кистей, відкритого перелому правої плечової кістки, відкритого перелому першого пальця лівої кисті, подвійного перелому грудини, перелому верхньої щелепи зліва, множинні переломи кісток носу, перелому лобної кістки зліва, крововиливу під м'яку мозкову оболонку в правій лобній ділянці, множинні переломи кісток носа, перелому 2,3,4 ребра зліва по біля грудиній лінії прямого характеру з пошкодженням пристінкової плеври, перелому 3,4,5 ребер справа по середньо-ключичній лінії, перелому 7 ребра по біля-хребтовій лінії зліва, перелому 8,9,10,11 ребер по задньо-підмишковій лінії, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і таким чином умисно вбила його.

Смерть ОСОБА_2 настала від тупої сполученої травми тіла-переломів кісток тулуба, верхніх кінцівок, голови, що ускладнилось настанням комбінованого шоку.

Розглянувши дану справу в судовому засіданні, суд першої інстанції направив її на додаткове розслідування через відсутність доказів винності ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_2, неправильності та неповноти досудового слідства.

При цьому суд вказав, що по справі не виконані всі необхідні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи для доведення вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, не перевірені версії щодо вбивства ОСОБА_2 іншими особами.

Не погоджуючись з постановою суду прокурор, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції вніс апеляцію, в якій просить скасувати цю постанову, а справу направити в суд для розгляду по суті, посилаючись на те, що вона є незаконною.

На думку прокурора, викладені у ній доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки винність ОСОБА_1 доведена зібраними та перевіреними у справі доказами, а посилання суду про не встановлення мотиву вчинення злочину та причетності до вбивства ОСОБА_2 інших осіб не ґрунтується на матеріалах справи.

Заслухавши доповідача, прокурора про задоволення апеляції з вищенаведених підстав, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.281 КПК України на додаткове розслідування кримінальна справа може бути направлена з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства лише у тому випадку, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (п.10), недопустимим є повернення кримінальної справи на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджували б обвинувачення.

В постанові про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, чи переваги одних доказів над іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування (п.13).

Вказаних положень кримінально-процесуального закону та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України суд не дотримався.

З постанови видно, що суд наперед вирішив питання про не винність ОСОБА_1 у вчинені злочину, зазначивши, що доказами представленими слідством не доведена її вина у вчинені вбивства ОСОБА_2, при цьому піддавши сумніву достовірність деяких доказів у справі, а саме: протоколу відтворення обстановки та обставин події вчинення злочину за участю ОСОБА_1 від 22 грудня 2005 року, її явки з повинною, висновку судово-медико криміналістичної експертизи від 16 січня 2006 року.

Як убачається з постанови, суд повернув кримінальну справу на додаткове розслідування, оскільки по ній не проведено ряд експертиз. На думку колегії суддів, така неповнота досудового слідства може бути усунута судом, шляхом призначення експертизи в судовому засіданні, або дачі доручення про її проведення в порядку ст. 315-1 КПК України.

Що стосується питання про встановлення мотиву вбивства на, що звернув свою увагу місцевий суд в постанові про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, то виходячи з даних, які були відомі досудовому слідству в постанові про притягнення як обвинуваченої ОСОБА_1 мотив вчинення нею злочину зазначений.

Матеріали справи свідчать, що досудовим слідством з'ясовувалось питання про зникнення грошей з будинку потерпілого і була винесена постанова про виділення матеріалів з кримінальної справи (а.с.183 т.2).

Тому посилання суду в постанові про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування на вказану обставину як неповноту досудового слідства, є помилковим.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд не навів переконливих мотивів необхідності додаткового розслідування, не виконав вимог кримінально-процесуального закону, а тому постанова суду не може вважатися   законною   і   обґрунтованою   і   підлягає скасуванню,  а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Новий розгляд справи належить провести з дотриманням всіх вимог кримінально-процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити..

Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від ЗО листопада 2006 року про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.