У Х В А Л А
і м е н е м у к р а ї н и
22 липня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Червинської М.Є.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Карпенко С.О., Остапчука Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та проїзді загального користування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 3 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці загальною площею 1 537,28 кв.м, яка належить їй на праві власності згідно відповідних державних актів.
У 2008 році ОСОБА_4, який мешкає в сусідньому будинку по АДРЕСА_2, самовільно зруйнував огорожу, що розділяла їхні земельні ділянки, зайняв частину її земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га, перекривши парканом проїзд загального користування.
За результатами перевірки її неодноразових звернень до депутатів Ірпінської міської ради Київської області про відновлення меж земельної ділянки та звільнення проїзду загального користування складені акти 2008 та 2009 роках про те, що відповідачем зруйновано її паркан, іншим парканом перегороджено виїзд з її ділянки і заблоковано проїзд загального користування.
Для усунення виявлених порушень видано припис і притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності.
Оскільки протягом декількох років в результаті неправомірних дій відповідача вона не в змозі користуватися своєю земельною ділянкою, просила зобов'язати відповідача ОСОБА_4 не перешкоджати їй у користуванні земельною ділянкою, яку він захопив, за свій рахунок демонтувати огорожу, встановлену на її земельній ділянці, та поновити огорожу, яка була до зруйнування, зобов'язати розблокувати проїзд загального користування, який виходить на вул. Курську у м. Ірпіні.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 березня 2015 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні її земельною ділянкою, межі якої встановлено державним актом НОМЕР_1 від 18 серпня 2010 року, і демонтувати огорожу, встановлену на земельній ділянці ОСОБА_3
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції з посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що порушення ОСОБА_4 меж земельних ділянок позивача встановлено і останньому видано припис про усунення порушень та притягнуто до адміністративної відповідальності. З огляду на встановлені обставини апеляційний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
Проте висновки апеляційного суду є передчасними.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60, ч. 2 ст. 59 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки будинку по АДРЕСА_1 межі якої визначені державним актом НОМЕР_1, виданим 18 серпня 2010 року.
З листа виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 16 березня 2009 року, листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області від 7 травня 2009 року, що містить вказівку на акт від 27 квітня 2009 року, і пояснень сторін апеляційний суд встановив порушення прав позивача.
Проте письмові докази, на які посилається апеляційний суд, містять суперечливі відомості щодо особи, яка порушила права позивача.
Так, у листі виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 16 березня 2009 року зазначено, що земельні ділянки позивача зайняв ОСОБА_5, а у листі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області від 7 травня 2009 року - ОСОБА_4
Акт від 27 квітня 2009 року, складений інспекцією за результатами обстеження земельної ділянки, свідчить про використання ОСОБА_5 земельної ділянки із земель громадської та житлової забудови і не містить відомостей про зайняття ним земельної ділянки позивача
Статтею 152 ЗК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_978/ed_2015_02_11/pravo1/T012768.html?pravo=1> визначено способи захисту прав на земельні ділянки і ч.2 цієї передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Таким чином, захист прав власника земельної ділянки передбачає як визначення особи, яка порушує права, так і правильне визначення меж земельної ділянки, які порушені.
Встановивши, що земельну ділянку позивача зайняв ОСОБА_5, апеляційний суд не обґрунтував покладені на іншу особу обов'язку з усунення перешкод у користуванні цієї земельної ділянки.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд не звернув уваги на суперечливий зміст доказів, наданих позивачем в обґрунтування позову, і на те, що відповідач ОСОБА_4 не є власником чи користувачем земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_3; не встановив, чи має земельна ділянка ОСОБА_3 тверді межові знаки, які відповідають даним земельно-кадастрової документації, в чому полягає порушення прав ОСОБА_3 як власника земельної ділянки і чи є земельна ділянка, на захист права користування якою поданий позов, власністю позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303 <nau://ukr/1618-15|st303>, 315 ЦПК України <nau://ukr/1618-15|st315>, обставини справи належним чином не встановив, у рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що підтверджують чи спростовують позовні вимоги, та передчасно скасував рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1> підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції допущені такі порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 3 березня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Є.Червинська
Судді: В.І.Амелін В.П.Гончар С.О.Карпенко Д.О.Остапчук