УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем  України

16 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Мельничук Н.М.,

суддів: Михайловського В.І. та Широкопояса Ю.В.,

з участю: прокурора Воронухи Д.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2006 року,

встановив:

Цим вироком                                   ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік 6 місяців.

Згідно ст. ст. 75, 76 КК України вирішено звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 3 роки, зобов'язано його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Вирішено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_1 800 грн. матеріальної шкоди та 10 тис. грн. моральної шкоди.

Згідно вироку, 6 жовтня 2005 року о 10 год. на відрізку 168 км. автодороги Київ - Ковель ОСОБА_2, керуючи мікроавтобусом "Форд-Транзит", порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3"б" та 12.3 ПДР, - не вибрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, недостатньо стежив за дорожньою обстановкою щоб мати можливість відповідно реагувати на її зміну, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості при виявленні небезпеки для руху, вчинив наїзд на задню частину кінної підводи під керуванням ОСОБА_4, що рухалася в попутному напрямку по правій половині проїжджої частини, внаслідок чого пасажиру підводи ОСОБА_5.

Справа № 11 -48/2007                                           Головуюча у суді 1 -ї інстанції Бичківська К.Г.

Категорія ст.286 ч.2 КК України                        Суддя-доповідач Широкополе Ю.В.

2

були заподіяна поєднана травма голови, грудної клітки, органів грудної клітки та черевної порожнини, що супроводжувалася багатоуламковими переломами в м'які мозкові оболонки обох півкуль мозку, розривами печінки, селезінки, забоєм легенів, серця, правої нирки, зачеревною гематомою, переломами ребер справа, що ускладнилася травматичним шоком, що спричинило смерть ОСОБА_5.

В апеляції ОСОБА_2 просить змінити вирок, - звільнити його від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та зменшити суму відшкодування моральних збитків на 4 тис. грн. Посилається на те, що має на утриманні непрацюючу дружину, що доглядає за двома малолітніми дітьми та батьками - пенсіонерами, єдиним джерелом його доходів є перевезення вантажів на замовлення і тому позбавлення його права керування транспортними засобами потягне втрату ним будь-якого заробітку та можливості виконати рішення суду в частині відшкодування збитків. Вказує також, що судом не враховано тої обставини, що він відшкодував потерпілому ОСОБА_4 4 тис. грн., що стверджується розпискою останнього.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника в підтримання апеляції, думку потерпілого про можливість незастосування до засудженого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу в межах апеляції, колегія суддів визнає апеляцію необгрунтованою з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 вчиненні злочину, за який його засуджено, не оспорюються в апеляції і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно тяжкості злочину та даним про особу засудженого.

Суд в повній мірі врахував всі обставини, які пом'якшують покарання, і призначив його із застосуванням ст. ст. 75 та 76 КК України, - зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням. Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги конкретні обставини справи, що засудженим вчинено тяжкий злочини та його наслідки, апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

Суд першої інстанції законно та обґрунтовано частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 20000 грн. моральної та 2300 грн. матеріальної шкоди. Наявна в справі розписка ОСОБА_4 про те, що він не має ніяких претензій до ОСОБА_2 в зв'язку з повним відшкодуванням йому збитків від ДТП (а.с. 94) не є підставою для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2006 року щодо нього, - без зміни.